ENRU

Мертві, живі, ненароджені: Що буде з державними підприємствами

9e122f43b3651662b
Держпідприємства на окупованій території, а також на території, контрольованій бойовиками, потрапили в окремий список — їх не можна ні ліквідувати, ні продати, ні віддати в концесію Фото: Сергій Дівєєв/УНІАН

Чи варто приватизувати ДП «Укрспирт»? Чому не можна продавати видавництво «Музична Україна»? Що робити зі збитковими аеропортами та лісогосподарствами? Як швидко треба ліквідувати державні компанії-привіди? Після того, як Міністерство економічного розвитку і торгівлі опублікувало списки держпідприємств на приватизацію і ліквідацію, усі знову почали обговорювати що варто залишити державі, а що — ні. Утім, не все так просто, адже не всі підприємства з «ліквідаційного» списку будуть ліквідовані, а з «приватизаційного» — приватизовані.

Що це за списки?

Зобов’язання згуртувати держпідприємства за категоріями «державна власність», «приватизація» і «ліквідація» (так званий тріаж) міститься в меморандумі між Україною і МВФ. Це був один із так званих структурних маяків, необхідних для отримання ще попереднього траншу. Тепер цей маяк перекочував у новий меморандум.

Слово «тріаж» прийшло з медицини катастроф і означає первинне сортування постраждалих на «важких», «легких» і «мертвих». Для максимально ефективної допомоги застосовується лише поверхнева діагностика. У процесі стан хворого може змінюватися — з держпідприємствами та сама історія. Тому потрапляння компанії у той чи інший список — не остаточний вердикт.

Тріаж готувався два роки. Збиралися та аналізувалися дані по держкомпаніях в управлінні всіх міністерств і відомств. Нарахували 3444, але це не повний список. За підприємства, які належать місцевій владі та, приміром, Академії наук — ще навіть не бралися.

Спочатку компанії поділили на ті, що потрібні державі та ті, що ні. Відтак підприємства з другої категорії треба було поділити на ті, що підлягають «приватизації» або «ліквідації». Але термін «ліквідація» вирішили розширити. Так з’явився ще один список — «припинення». До нього, крім «мертвих», включили й підприємства, які підлягають реорганізації або злиттю.

Списку «приватизації» теж не вистачило, тому з’явився ще й окремий список підприємств, які можна віддати в концесію — тобто в приватне управління зі збереженням державної власності.

У нього потрапили лише три групи об’єктів — лісові господарства, управління автомобільними шляхами та аеропорти. Продати їх держава не може — це галузі стратегічного значення, тому для того, щоб залучити приватний сектор до їхнього розвитку обрали форму концесії. Цілком імовірно, що з часом до списку потраплять також річкові та морські порти.

Але є ще підприємства на окупованій території, а також на території, контрольованій бойовиками. Їх не можна ні ліквідувати, ні продати, ні віддати в концесію. Розпоряджатися ними також неможливо. Так з’явилися ще два списки — «АТО» та «Крим».

Усього вийшло шість списків.

Лісові господарства, управління автомобільними шляхами та аеропорти планується віддати в приватне управління зі збереженням державної власності (на фото — висадка нових дерев у Козаківському лісництві Держпідприємства «Болехівське лісове господарство» в Івано-Франківській області, архівне фото) Фото: Тарас Кашуба/УНІАН

1255 державних компаній ліквідують?

У список «Припинення» потрапило 1255 держпідприємств. З них у 996 немає фінансової інформації, інакше кажучи, це може означати, що в реальності їх не існує або діяльності вони не ведуть.

Будь-яке підприємство — це тека з документами, в яких зазначено, що у компанії є і чим вона зайнята. Трапляється, що всі справи вже зроблені, склади порожні, майно продано, а документи перекладені в іншу теку.

Але стару ніхто не викинув, адже ліквідація держкомпанії — доволі складний та забюрократизований процес. Наприклад, донині існує «Дирекція з будівництва об’єктів до Євро 2012 у місті Львів». Ліквідація таких підприємств — це просто акція з очищення від порожніх тек.

Що стосується решти 259 — як підрахував старший економіст Центру економічної стратегії Дмитро Яблоновський, їх сукупний збиток за 2016 рік склав близько 2 мільярдів гривень. Частково це також компанії, які знаходяться на якомусь з етапів ліквідації.

Приміром, концерн «Укрспирт». Не зважаючи на те, що йому належить активів на мільярд гривень, це неживе підприємство. Воно знаходиться в процесі передачі до іншої теки — ДП «Укрспирт». Вона, у свою чергу, віднесена до категорії придатних для приватизації.

Серед 259 підприємств є також ті, які не варто ліквідувати, а треба реорганізувати. Іноді цього потребує сама компанія, іноді — ціла система або галузь. Так, у список «припинення» потрапили тюремні виробництва — це 90 промислових і 11 сільськогосподарських підприємств. Вони виробляють величезну кількість товарів — від взуття до сільгосптехніки.

За рідкісним винятком вони збиткові. Та за словами міністра юстиції Павла Петренка це нормально — вони існують не для того, щоб заробляти. Проте, підприємства здають площі в оренду і приймають замовлення в тому числі від комерційних компаній, виконуючи їх практично без витрат на робочу силу. За логікою, схема ніяк не може бути збитковою.

У Мінекономіки стверджують — якщо є хоч якісь сумніви з приводу життєздатності підприємства, воно відправляється в список на приватизацію. Відтак Фонд держмайна повинен хоча б спробувати його продати. І тільки якщо не зможе цього зробити, підприємство переходить до рук департаменту ліквідації ФДМ.

ДП «Укрспирт» віднесене до категорії придатних для приватизації Фото: офіційний сайт ДП «Укрспирт» 

Чи означає це, що все приватизують?

У список на приватизацію потрапило 893 підприємства. Скоріше це список того, що добре було б продати, але в більшості випадків вдасться не скоро. 

По-перше, є перелік конкретних підприємств, які приватизувати заборонено. Водночас заборонено не за принципом «необхідно», а за принципом «згодиться в господарстві», як у такому разі пояснити присутність в списку таких об’єктів як видавництво «Музична Україна», шовкорадгосп «Гоголівській» і Льодовий-спортивна ковзанка «Крижинка»?

У перелік «стратегічних» включено, наприклад, згадане ДП «Укрспирт» — монополіста з виробництва спирту. Але не тільки «Укрспирт» — усі лікеро-горілчані і виноробні підприємства різних напрямків і розмірів так само поіменно включені в список заборонених до приватизації.

Крім того, існують окремі закони, що регулюють приватизацію в окремих галузях — сільському господарстві або освіті.
Для того, щоб виставити на продаж усі 893 підприємства, потрібно, щоб депутати внесли зміни до цілої низки чинних законів, що може затягнутися на довгі роки.

На сьогодні список підприємств затверджує Кабмін — він міститься в постанові № 271. З 893 держкомпаній до постанови внесено 396, тобто менше половини. Водночас 291 приватизувати за законом можна, 105 — поки що ні.

Але виставити на продаж будь-який об’єкт держвласності (крім шахт) може лише Фонд держмайна. Для цього міністерства і відомства мусять передати об’єкти, але робити це не поспішають.

Таким чином, у ФДМ передали 148 підприємств, з яких виставили на продаж — 63, а продали узагалі 17. Це дві гідроелектростанції та Український банк реконструкції та розвитку (у якого немає нічого, крім ліцензії). Решта — дріб’язок.

Льодово-спортивна ковзанка «Крижинка» в Києві потрапила до переліку держпідприємств, які приватизувати заборонено Фото: Foursquare/Крижинка

Чому нічого не продається?

Підприємства, які варто було б продати діляться на дві групи — великі і дрібні. Водночас на 60 найбільших підприємств припадає близько 90% активів. Щоб продати такі об’єкти потрібно докласти зусиль — коректно оцінити, підготувати до продажу, розібратися з незрозумілими зобов’язаннями, знайти інвестора, урешті-решт, який не знищить підприємство.

Але левова частка того, що потрібно продати — це залишки майнових комплексів на балансах «порожніх тек». Продавати їх планується через аукціон по типу ProZorro-продажі. Чисто технічний процес, який потрібно лише організувати Фонду держмайна.

Цього не відбувається, тому що:

По-перше, міністерства і відомства не передають на баланс ФДМ підприємства, які можуть бути комусь цікавими, тому що вони цікаві самим міністерствам і відомствам.

Приміром, площі держпідприємств можна здавати в оренду. Часто це робиться на умовах, що не відповідають інтересам держави. Так, у 2015 році Міністерство інфраструктури провело відкритий конкурс на оренду комерційних площ під duty free у Львівському аеропорті та тримало ціну 8846 гривень за квадратний метр на місяць. Раніше аналогічні площі орендувалися по 266 гривень.

По-друге, величезна кількість держкомпаній має проблеми, які ускладнюють продаж. Як-от «Президент-готель», який на 25 років здали в оренду будівельної компанії. Її бенефіціаром уважають Бориса Кауфмана.

ФДМ намагався судитися з компанією-орендарем, щоб визнати договір недійсним через порушення процедури, але поки що безуспішно. Отже, навіть у разі продажу готелю, покупець отримає не бізнес, а договір оренди — він приносить 1,2 мільйони гривень на місяць і його неможливо змінити.

«Проблемність» характерна для всіх держпідприємств, будь-яких розмірів. Це договори довгострокової оренди, як у «Президент-готелю», застаріле обладнання, фіктивні банкрутства, неефективна структура управління або величезні борги, як у випадку з найбільшими об’єктами, які планує продати держава.

Так, Державна продовольчо-зернова корпорація, активи якої оцінюються в 38 мільярдів, уклала кредитний договір з Ексімбанком Китаю на 1,5 мільярди доларів. Обслуговування кредиту обходиться державі у 80 мільйонів на рік.

За словами в.о. голови правління ДПЗКУ Олександра Григоровича прибуток від операційної діяльності покриває платежі по кредиту тільки на 47%. Таким чином, корпорація не приносить державі нічого, крім збитків, а продати таке підприємство вкрай складно.

Для того, щоб вирішити проблеми великих державних компаній та зробити їх привабливими для потенційних інвесторів, потрібне, окрім іншого, дієздатне керівництво. У кінці липня затвердили перелік з п’яти компаній для проведення конкурсів з відбору нових директорів — це «Електроважмаш», «Укрхімтрансаміак», Об’єднана гірничо-хімічна компанія (ОГХК), ДПЗКУ та «Укрспирт».

Проте практика показала, що і цей процес в Україні може затягнутися — приміром, гендиректора «Укрпошти» Ігоря Смілянського офіційно не можуть призначити вже понад рік.

Результат тріажа — це здебільшого мрія про приватизацію. Утілиться вона, вочевидь, через роки, які підуть на зміни законів, пошук інвесторів, реструктуризацію боргів і судові тяжби.

Підписуйтесь на наш канал в Telegram