Мобілізовані

«Операція «Мобілізація» триває. У Міноборони майже кожного дня звітують про підготовку та відправлення до зони АТО мобілізованих військовослужбовців. Тож Громадське вирішило навідатися до мобілізованих вояків, які майже 3 тижні вже як прибули до Ясинуватського району. Це вважається територією поблизу донецького аеропорту. Тут розташовується 93-та окрема механізована бригада ЗСУ, яка пройшла важкі бої в Карлівці, Авдіївці, Пісках  ну і, звісно, боронила донецький аеропорт. Але поки в цьому районі відносне затишшя, бійці не сидять без діла: ремонтують техніку, наводять лад у своїх «польових» домівках та у розташуванні. Кожен із мобілізованих згадує своє життя поза бліндажем.

«Нас називають то героями, то ідіотами. Кажуть: навіщо ти туди йдеш? Гроші заробляти? – Нісенітниця! Я і так у цивільному житті непогано заробляв», – розказує мобілізований військовослужбовець Валерій, який працював охоронцем у приватній компанії. «Але ж я тут, бо хочу, щоб був мир в моїй Україні, щоб її ніхто не чіпав».

Всі мобілізовані абсолютно різні, але вони вже розуміють «відчуття дружнього плеча». Та головне – вони усвідомлюють, що таке війна. Так порівнює нинішній особовий склад з минулим заступник командира Олександр Василенко: образ війни у свідомості військового вже більш-менш викарбувався за рік війни, бійці знають, хто їхній супротивник, де знаходиться, якою технікою володіє. Раніше таких знань бракувало всім.

Ну а задля посилення оборони вояки не лише гуртуються, але продовжують окопуватися та зводити спорудження. «Бо ніколи не знаєш, що буде завтра», – знизує плечима водій-механік Ілля Осавчук.