Мої панк-канікули. Спецпроект Громадського

«Такий Славутич нам не подобається», — сказала десятикласниця Саша і організувала на літніх канікулах підлітковий панк-концерт. Зібрала друзів, поставила умови меру, знайшла спонсора і на всі 3500 гривень звела концертну сцену у котловані. Сотня зататуйованих підлітків із різнокольоровим волоссям приїхали з Києва й Чернігова до провінційного Славутича послухати інтернет-зірок гаражного панку та шугейзу. Перший в Україні підлітковий гіг для тих, хто на канікулах втілює мрії.  Роби, як Саша, поки можеш.

Спецпроект Hromadske.ua про життя підлітків, де в коротких епізодах показуємо, як вони змінюють своє місто. 

Мої панк-канікули. Епізод 1: «САША»

Саші Андрєєвій п'ятнадцять років, вона перейшла до десятого класу славутицького ліцею. А на канікулах вирішила втілити мрію – організувати для школярів панк-концерт. Сцену хочуть поставити посеред котловану. На ній запросили зіграти гурти друзів-славутичан, хедлайнером покликали надвідомий серед підлітків у соцмережах столичний гурт. Гостей чекають із Чернігова та Києва. Дорослих славутичан дивує слово «слем», а підлітки вже знають, як облаштувати фан-зону без стільчиків. Чи прийде взагалі хтось із місцевих на концерт?

Саша любить The Cure, фотографію та антиутопії, але доводиться ходити на естрадний вокал. Своє місто називає нудним.

Що є у 15-річної Саші, щоб втілити свою першу серйозну мрію? Майже нічого: тільки друзі, які готові допомогти.

Як будь-який підліток, Саша різка і безкомпромісна, але надзвичайно цілеспрямована. Дівчина готова до всього, аби розворушити Славутич, показати рідному місту «гаражний панк». Кого просити про допомогу і куди йти, підказує один дорослий Анатолій Хорошилов, куратор урбаністичних проектів.

Мої панк-канікули. Епізод 2: «РЕПЕТИЦІЯ»

До концерту залишається 7 днів. Саша знайшла волонтерів-школярів для встановлення біотуалету, перевезення дров та приготування їжі. Досі незрозуміло, скільки тусовщиків приїде на фестиваль.

Фронтмени славутицьких гуртів «Гранатово-ализариновое созвездие панкейка» та «Бегущие с ножницами» переймаються, щоб не підвести перед хедлайнером із Києва, групою «Метель».  Та славутичани ще досі не провели жодної репетиції із хорошим звуком. Чому в цьому винна Саша? Чи вдасться їм провести репетицію сьогодні? Дев’ятнадцятирічні Артем та Аня, попри сварки, стають на один бік, щоб звинуватити Сашу в провалі.

Мої панк-канікули. Епізод 3: «Страшний кабінет»

До концерту — шість днів, а мер Славутича досі не знає про заплановане. Саша не наважується просити його про зустріч, але доводиться. У страшному для Саші кабінеті мера вона встигає пожартувати, але вже з наступного дівчину неочікувано виженуть, бо не захочуть обговорювати справи з підлітком. Основний спонсор концерту відмовляється покрити домовлені на фестиваль витрати і замість 3500 гривень дає 200. Про невдачі Саші напередодні концерту і єдиного дорослого, хто її підтримує. «Мої панк-канікули».

Мої панк-канікули. Епізод 4: «Трикутничок»

За добу до підліткового панк-концерту в Славутичі Саша отримує підозрілий дзвінок. Разом із Артемом вони знаходять хоч якийсь вихід із ситуації. Його дівчина періодично повторює, що всі втомились від затяжної організації фестивалю на квартирі, де раніше репетирували музиканти.

У найзавантаженіші роботою дні хлопці залежались на диванах. Волонтерки в цей час монотонно обмотують фестивальні одноразові склянки чорною ізолентою та роблять заготовки для вегетаріанських сендвічів. План на сьогодні — насмажити 200 котлет з нуту та натовкти 5 літрів полуничного смузі, щоб завтра все розпродати.

Але наметове містечко досі порожнє. Єдині серед котловану — Саша, Артем та куратор проекту Анатолій Хорошилов. Вони викладають гігантську емблему фестивалю «Prichal Union Dvizh». Артем зізнається, соромиться писати в соцмережах, що його гурт грає у Славутичі. А Саша зовсім не хоче бачити своїх батьків на завтрішньому концерті.

Мої панк-канікули. Епізод 5: «Позери»

Саша нервово роздає завдання волонтерам, а сама сидить у телефоні. Із самого ранку концертного дня київський гурт «Метель» не бере слухавки. Частина команди шукає заміну, а інша — можливості довезти інтернет-зірок із Києва до Славутича вчасно.

Через дощ концерт планують розпочати на годину пізніше, пре-паті скасовують. Волонтеру, який координує зустріч відвідувачів фестивалю, нема що робити, бо ніхто досі не повідомив про час приїзду. На фестивальній території встановили сцену, один намет, 50 фалафелів і півтори сотні келихів смузі. Саша сьогодні продає їжу. 15-річна дівчина мовчки спостерігає, за тим, чи очікуване перетворилось у реальність.

ГЕРОЇ ПРОЕКТУ

 Саша Андрєєва, 15 років, організаторка гіга

«Мені подобається давати розпорядження»

Десятикласниця Саша народилась в Славутичі. Вчиться співати естрадні пісні в місцевому вокальному класі, але в навушниках слухає пост-панк. Із компанією таких же альтернативних підлітків познайомилась на даху гаражів, де ті зазвичай репертирували. А цієї зими серйозно посварилась з друзями на півроку. І щойно прочитала пост в соцмережі вокаліста Артема Швакова із групи «Гранатово-ализариновое созвездие панкейка», що той мріє про концерт, вирішила зробити все, щоб знову повернутись в компанію. Вірить, що разом можуть змінити нудний для підлітків Славутич.  За два тижні Саші довелося обійти з десяток кабінетів міськради, знайти спосора і не засмутитись, коли той дав замість 3500 лише 200 гривень.

«Маленький Славутич люблю за те, що тут чисто і затишно. Але тут совкова атмосфера. Більшість молоді тут безцільно тиняються. Гіг став моєю першою спробою розвинути місто, показати інший Славутич, показати, яку музику слухаємо ми. Ніколи раніше я не мала ділових зустрічей, а тут довелось і з мером, і зі спонсором самостійно обговорювати важливі організаційні справи так, щоб все вдалось для великого концерту. Я стала сміливіша і більш організована».

 Артем Шваков, 20 років,

 вокаліст групи «Гранатово-ализориновое созвездие панкейка»

«Ніхто не запостить реліз зі Славутича»

Рік тому Артем разом зі своєю дівчиною Анею навчався в Севастополі на програміста. Але вирішив повернутись до рідного Славутича, бо побут в Криму обходився дорого. Назва його групи означає лише набір красивих слів із дивними кольорами. Хлопець мріє про великі сцени, але поки підкорює інтернет. В соцмережах у нього півтисячі підписників і кілька відеозаписів, знятих  вдома. Після гіга в Славутичі вся компанія зняла групі новий кліп.

«Це місто маленьке і чисте, за це люблю. Але тут буває нудно, я не бачу перспектив. Концерт для славутичан і моїх друзів саме те, що треба влітку. До того ж, я вперше з міської сцени показав те, що обожнюю робити, - грати музику. Такі концерти чудова можливість познайомитись з новими людьми і добре відпочити».

 Аня Бахметова, 19 років, бармен концерту

«Я з ним розмовляю, а він – в телефоні. Мене це напрягає»

Каже, що її ненавидить пів-школи, бо вона — дівчина музиканта. Разом із Артемом вони вже 5 років. Аня не боїться курити в кадрі, бо мама знає. Утім, своїх подруг-школярок під час зйомок від цього усіляко уберігає і відходить подалі.

«Для фестивалю я місила полуниці і ківі, щоб приготувати коктейлі. А потім весь концерт їх продавала. Славутич для мене рідний, молоде місто, але тут зовсім немає нових молодіжних закладів. Немає різноманітності. Славутичу потрібні активісти, які організують, наприклад, такий концерт. Навіть це вже є шляхом до змін. Мої друзі навчились відповідально працювати в команді».

 Аліса Чех, 15 років, власниця квартири

«Якщо ви прийшли, то допомагайте»

Цього літа Аліса часто лишається вдома сама, бо батьки в закордонних поїздках. На цей час квартира Аліси перетворюється на місце тусовки компанії. І тоді, як нема де грати музику, Артем з музикантами приходить до неї. Репетиції перетворюються на квартирники, які тривають до ранку. Є правило: погуляли – приберіть.

 Анатолій Хорошилов, 31 рік, куратор урбаністичних проектів  

«У них не все вдалось, як було задумано, але це зона розвитку»

Єдний дорослий, хто за проханням Саші, допомагає їй в організації концерту, домовляється про зустрічі, але ніколи не втручається у важливі рішення підлітків. Анатолій куртатор кількох урбаністичних проектів у Славутичі, які здійснює вже близько півроку. Вірить у потенціал міста, мріє про те, щоби Славутич став місцем, де народжуються ідеї.

«Славутич – місто-атомоград, що з’явилось в результаті найпотужнішої рідіаційної аварії в світі. Місто з потужним урбаністичним та інтелектуальним потенціалом. Щодалі від моменту втрати ЧАЕС як елеткростанції, місту необхідне оновлення. Цей розвиток лежить на перетині мистецтва, технологій та потреб сучасної людини. Славутич може статии ідеальним місцем для робочих зустрічей програмістів, митців та активістів, які мають інноваційні ідеї і розробляють іх у проекти. Підлітки мають утопічну свідомість. Вони можуть стати душею міста, яке оновлюється».