Мури не розв’язують проблем і ніколи не падають (польські ЗМІ)

«Wprost» публікує список 50 найбільш впливових поляків 2014 року. На першому місці — голова уряду Ева Копач: найбільш впливова не тільки тому, що є прем’єром, але й тому, що «будує образ уряду, котрий близький людям, та переймається суспільними проблемами». Друге місце — за Броніславом Коморовським, «главою держави та улюбленцем виборців, політиком, котрий користується найбільшою довірою поляків». Коморовському швидко вдалося перейти від кулуарної до реальної політики, наголошує видання. На третьому місці — сюрприз: колишній офіціант Лукаш Н. із ресторану «Sowa i Przyjaciele», котрий відіграв ключову роль в нещодавньому «касетному скандалі» із прослуховуванням впливових польських політиків. «Wprost» зазначає, що «із записів Лукаша Н. уся Польща дізналася, як політики вищого рівня обговорюють вигідні для себе рішення». Четверте місце у рейтингу — в Ярослава Качиньського, котрий «продовжує тягати за нитки найбільшої опозиційної партії та жонглювати настроями поляків». На п’ятій позиції — екс-прем’єр Дональд Туск, котрий «постійно утримує сильну позицію». Наступний — міністр оборони Томаш Сємоняк, котрий повинен дати полякам «почуття безпеки у складний час». Далі у рейтингу — польські тележурналістки Ева Джизґа, ведуча ток-шоу на TVN «Rozmowy w toku», та Ельжбєта Яворовіч, авторка програми «Sprawa dla reportera» на TVP. 9-у сходинку зайняв нинішній голова МЗС Ґжеґож Схетина, котрий, за словами авторів рейтингу, «повернувся у гру, незважаючи на те, що багато хто вже встиг поставити на ньому хрест». Десятку замикає бізнесмен Ян Кульчик, постійний бувалець рейтингів найбагатших поляків.

Ще один рейтинг, але вже від тижневика «Politykа». Видання з’ясовувало, які міста Польщі найкрасивіші, де живеться найкраще, а де найгірше. Маємо рейтинг 66 польських міст. За оцінкою тижневика, найвища якість життя — у столиці Варшаві, котра не завжди буває на висоті. Але увага: у першій п’ятірці — Сопот, Вроцлав, Ряшів та маленька Остроленка. Видання наголошує, що на позицію міста не впливають ані його масштаб, ані заможність, ані розташування. Протягом останніх років польські метрополії здійснили великий цивілізаційний стрибок, європеїзувалися, набрали блиску, поліпшили інфраструктуру, а рівень життя міщан значно зріс. Водночас відновлені фасади приховують ознаки можливої кризи: міста боргують, багато інвестицій залучено задля престижу, у бюджетах бракує грошей на утримання, не вистачає привабливих місць праці. Про відмінність польських міст свідчить й те, наскільки вони змогли відійти від минулого комунізму. Великі міста бурхливо метрополізуються. Польські метрополії нині стоять перед вибором: якою має бути міська політика — з’ясовуємо на шпальтах тижневика.

Польські підприємці обурені байдужими політиками, абсурдним законодавством та підтримкою закордонних конкурентів, читаємо у тижневику «Wprost». Бізнесмени скаржаться: ось уже чверть століття «вільної Польщі», а країна сидить у боргах, держава мало експортує, а більшість підприємств не піднімає польську економіку. Як результат — відставання від Заходу. Власники найбільших польських компаній, котрі успішно розвинули свій бізнес закордоном, не мають надії, що до влади прийде політична партія, котра знає, як успішно вести бізнес в Польщі. Самі ж взялися за навчання польських підприємців — не хочуть, аби місцеві компанії у конкуренції із закордонними гігантами назавжди залишилися «середняками». У рейтингу податкових систем Польща опинилася нижче Словаччини, Росії, Сан-Марино, республіки Вануату в Океанії та навіть позаду маленького королівства Саузі на півдні Африки. На що ж ідуть гроші польських підприємців? — Абсурдно, але, як пише «Wprost», на звільнення від оподаткування закордонних інвесторів.

Берлінський мур впав понад 25 років тому. Проте сьогодні у всіх кутках земної кулі виростають чергові стіни, усе вищі й краще захищені — констатує «Wprost» в іншому матеріалі. Земна куля вздовж і вширшки обліплена стінами: США та Мексика, Західний берег, Єрусалим, Китай та Північна Корея, Індія та Банґладеш з Пакистаном, Саудівська Аравія, Ботсвана, Кувейт. В Україні також говорять про новий мур, що має відділити від Росії та водночас, за словами української влади, захистити Європу. Стіни зводяться навіть у заможному ЄС. Словаки відмежували стінами райони в містах, де проживають роми. «Сегрегаційні мури» вважаються надійним способом відгородитися від біди та злочинності, терористів, конфліктів. «Є багато питань, котрі не вдасться вирішити за умови відкритих кордонів», — казав лідер НДР Вальтер Ульбріхт Хрущову, котрі звели стіну у Берліні. Історія показала, що розмежування міста не вирішило жодної проблеми. Мури — це вигідне рішення, однак у довшій перспективі — деструкційне, читаємо у статті: немає жодного прикладу у світі, котрий свідчив би про те, що стіна може вирішити проблему; натомість є постійна дискредитація тих, хто знаходиться з іншого боку.

А от з публікації тижневика «Politykа» дізнаємося: об’єднаний Берлін змінився, як жодне інше місто в Німеччині. «Тональність» міста змінюють приїжджі. Берлінський мур впав чверть століття тому, однак соціологи твердять про невидиму стіну у головах берлінців. У ментальності мешканців колишнього Західного Берліну та східної, «соціалістичної» частини міста все ще жевріє ментальна розбіжність. Хоча сьогодні поділ на Захід і Схід, зокрема серед молодого покоління, поволі втрачає свою силу. Цьому сприяє наплив до Берліну приїжджих, 70% з яких — іноземці. Берлін називають «бідним, але сексуальним». Зарплатня тут не є високою у порівнянні із рештою Німеччини. Але чому «сексі?» — Берлін визнаний найкращим містом у Європі для молоді, беручи до уваги такі критерії, як публічний транспорт, доступ до безкоштовного Інтернету, різнобарвність нічного та культурного життя — це робить його найбільш відвідуваним містом у Німеччині.

Представники польських ЗМІ вирушають у марафонський біг з Варшави до Києва, — про це репортаж видання «Gazeta Wyborcza». «Подолаємо цю відстань заради вас — тих, хто хоче бачити Україну європейською, демократичною, вільною. Дякуємо українцям за Майдан і кажемо війні НІ», — наголошують оглядачі. Понад 20 працівників ЗМІ: телеканалів TVP i «Polsat», Польського радіо, радіо TOK FM, RMF FM i Radio ZET, самої «Виборчої» та сервісу Sport.pl, тижневиків «Polityka» i «Newsweek» подолають близько 800 кілометрів. Вранці 18 листопада вони розпочнуть біг, аби через 3 дні дістатися до Києва. Як читаємо, вони бігтимуть день та ніч, аби вже на місці приєднатися до українців та спільно прийти на Майдані 21 листопада — у 10-ту річницю Помаранчевої революції та першу річницю Євромайдану. За словами публіцистів, цей біг символізуватиме силу їхнього жесту. Адже, як кажуть вони, українцям бракує таких проявів підтримки, так само, як полякам у часи воєнного стану 1981. Поляки вірять, що цей марафон нагадає світу, що Україна — у потребі, жалобі та надії.

Тарас АНДРУХОВИЧ

Фото: Мураль Українського молодіжного ярмарку в Ґданську