20 квітня в рамках фестивалю короткометражного кіно KISFF 2017 відбудеться подія «Sound&Vision». Для неї п'ять українських гуртів створюють власну музику до фільмів, яку й зіграють наживо під час кінопоказу. З цієї нагоди ми ж вирішили пригадати найцікавіші приклади, коли музиканти ставали композиторами для кінострічок.

20 квітня в рамках фестивалю короткометражного кіно KISFF 2017 у Києві відбудеться подія «Sound&Vision». Для неї п'ять українських гуртів створюють власну музику до фільмів, яку зіграють наживо під час кінопоказу.

З цієї нагоди ми вирішили пригадати найцікавіші приклади, коли музиканти ставали композиторами для кінострічок.

Дюк Еллінгтон і «Анатомія вбивства»:

яке ж кіно без джазу

Дюк Еллінгтон запам’ятався світові як джазмен, керівник джазового оркестру, людина, що доклала руку до понад сотні музичних альбомів та ще й як композитор. Не знаємо, коли містер Еллінгтон встигав спати, але після себе він залишив чималий спадок.

Музика до фільму «Анатомія вбивства» Отто Премінгера суттєво відрізнялась від схожих експериментів того часу. Еллінгтон не просто написав супровід до фільму, а й створив самостійний джазовий альбом, який вдало співіснував з режисерськими задумками Премінгера та грою Джеймса Стюарта. Картина отримала високі оцінки критиків, а саундтрек вийшов окремою платівкою і витримав конкуренцію з новими записами Майлза Девіса, Джона Колтрейна та Чарлі Мінгуса.

Pink Floyd і «Забріскі Пойнт»: вибух, що не стався

Здавалося б, співпраця культового італійського режисера Мікеланджело Антоніоні та не менш культового британського гурту Pink Floyd має породити культове кіно. Але стрічка «Забріскі Пойнт» про бунтівну американську молодь 60-х такою не стала. Та й сама співпраця вийшла дивною: спершу Pink Floyd начебто мали бути єдиними авторами музики для фільму і написали до нього вісім треків.

Зрештою Антоніоні обрав із них лише три і додав пісні The Youngbloods, Роя Орбісона, The Rolling Stones та інших. Самі Pink Floyd не були задоволені таким результатом. Втім, фінальна сцена вибуху вілли, яку знімали щонайменше 17 камер, увійшла в історію саме з саундтреком «Come In Number 51, Your Time Is Up» від Pink Floyd.

Air і «Незайманки-самогубиці»: привиди юності

«Я хотіла працювати з самою ідеєю пам`яті, бо в історії йдеться не про події як такі, а про те, як їх згадують через рік», — розповідала режисерка Софія Коппола про свій фільм «Незайманки-самогубиці». Щоб звернутися до пам`яті, вона з музикантом Браяном Рейтцеллом добирала музику, що нагадувала б про дорослішання в 70-х.

Французький дует Air використав цей набір музичних згадок, додав до них свою характерну меланхолію і створив саундтрек для дорослішання в мічиганському передмісті. Такому, де сусідські будинки тануть у літньому мареві, де футбольне поле буйно зелене і ти стаєш королевою шкільного балу під музику «Playground Love».

Алекс Тернер і «Субмарина»: перше занурення

Коли тобі п`ятнадцять і ти закоханий, всі серенади під акустичну гітару — про тебе. П`ять таких пісень (плюс вступ) записав Алекс Тернер з гурту Arctic Monkeys для фільму «Субмарина». Для героїв це була історія про перше кохання, а для музиканта — про перший сольний досвід і першу роботу з кіно.

Daft Punk і «TRON: Спадок»: коли музика тягне фільм

«TRON» — чудовий приклад фільмів, які запам’ятовуються чим завгодно, окрім сюжету та гри акторів. Перша частина відома за першими в історії комп’ютерними спецефектами, а друга — саундтреком від французького електронного дуету.

На превелику радість Disney, музиканти виявились великими фанатами оригінального фільму і з задоволенням поекспериментували з музикою до картини. Електронні мотиви, записані разом із Лондонським Симфонічним оркестром ідеально вписались в історію про віртуальний світ, а саундтрек навіть опинився на першому місці у чартах «U.S. Dance/Electronic Albums» та «UK Dance Chart». Тому якщо говорити про «TRON: Спадок», то більшість знає його як «той фільм з музикою Daft Punk».

Найджел Годріч і «Скотт Пілігрим проти всіх»: хіпстерські мелодії

Найджел Годріч виступив для фільму Едгара Райта радше як продюсер саундтреку, ніж автор. Справа у тім, що сюжетна лінія «змагання музичних гуртів» є основною для картини, тож для запису музики задіяли чимало різних артистів. Крім того, у стрічці звучать The Rolling Stones, Broken Social Scene, Blood Red Shoes, а також саундтрек відеогри «The Legend of Zelda».

Цікаво, що образ солістки гурту «Clash at Demonhead», Енві, був заснований на солістці «Metric» Емілі Хайнс. Як результат, спеціально до фільму гурт записав пісню «Black Sheep». Спеціально для «Sex Bob-ombs» і самого Скотта Пілігрима пісні написав Бек Хансен, більш відомий під сценічним ім’ям Beck. Два його невидані треки були використані у тизерах фільму.

Нік Кейв та Воррен Елліс:

надто хороші для одного саундтреку

Броманс Кейва та Елліса — це не лише «Nick Cave and the Bad Seeds», а й одразу п’ять саундтреків. Вони написали музику до картин «Пропозиція», «Dias de Gracias», «Англійський хірург», «Як боягузливий Роберт Форд убив Джессі Джеймса» і «Будь-якою ціною».

Основна риса музики Кейва та Елліса — чітка орієнтація на епоху та атмосферу, яка демонструється у фільмі. Якщо Ганс Циммер чи Денні Ельфман можуть дозволити собі написати музику «наосліп», то тут не так. Кейв та Елліс довго досліджували музичні мотиви 1800-х для «Джессі Джеймса» та сучасні техаські мотиви для «Будь-якою ціною». Для створення саундтреку до «Англійського хірурга» (що знімався в Україні) артисти навіть аналізували стан української медицини.

Трент Резнор і «Соціальна мережа»:

як завести 550 мільйонів друзів і написати саундтрек

Соліст Nine Inch Nails та Девід Фінчер були знайомі давно — режисер використовував треки гурту в картині «Сім», а в 2005-му році зняв для NIN кліп на пісню «Only». Шукаючи незвичного звучання для «Соціальної мережі», Фінчер запропонував Резнору написати музику, на що отримав відмову через зайнятість музиканта. Щоправда, пізніше Трент все ж змінив думку і об’єднав сили з Аттикусом Россом. Результатом став «Оскар» за найкращий саундтрек.

На цьому Фінчер, Резнор і Росс не зупинились — подальші фільми режисера («Дівчина з тату дракона» та «Загублена») виходили з музикою дуету.

Arcade Fire і «Вона»: самотність у мережі

У 2013-му учасники гурту Arcade Fire стали співцями міфів. У своєму альбомі «Reflektor» вони обігрували історію Орфея. А ще писали музику до фільму «Вона», де проявився міфічний мотив Пігмаліона, грецького скульптора, що закохався у власне творіння. Тільки в міфі це статуя, а в фільмі Спайка Джонса — операційна система.

Більша частина музичного супроводу — ліричний ембієнт, з якого іноді виринають енергійні синти. Відбувається це в моменти сподівання, ілюзорної втечі від самотності, короткого піднесення. В музику пробралися і мотиви з альбому Arcade Fire — інструментальні партії треку «Porno» та альтернативна версія «Supersymmetry».

 

Поділитись: