«Ми усі—Charlie. Або ні» (огляд преси)

Buzzfeed надрукував підбірку карикатур, яку світові художнки намалювали на підтримку постраждалої від агресії терористів редакції французького журналу #CharlieHebdo

Портал Open Democracy ставить під сумнів тезу про те, що «Всі ми нині Шарлі». На думку автора статті Кеса Мадді, #CharlieHebdo критикував і висміював всіх однаково гостро, а більшість новоявлених прихильників журналу не готові до такого. Більше того, різка критика якоїсь персони, політичної партії чи релігії викликає страх в більшості симпатиків «Шарлі Хебдо».

Джордж Паркер на сторінках The New Yorker пише про те, що вбивства в Парижі — ажніяк не наслідок невдалих спроб французької влади асимілювати два покоління ісламських іммігрантів із колишніх колоній Франції. І точно не є наслідком дій Парижу проти ІSIS. І навіть не один із злочинів на знак протесту проти морального занепаду Западу. Це просто черговий прояв дії ідеології, яка десятиліттями здобувала владу шляхом насилля.

Хуан Коул з проекту Informed Comment пише, що Аль-Каїда зіштовхнулася із небажанням французьких мусульман воювати із західними цінностями, чи протистояти тамтешнім політикам.  І тепер терористична організація намагається, як пише автор, «розумово колонізувати» їх, змусивши повірити в те, що мусульман якось дискримінують. Саме таку мету переслідував, на думку Коула, теракт в редакції  #CharlieHebdo. Зіграти на протиріччях, ось чого хочуть терористи, вважає автор.

Інфографіка, підготовлена The Economist наочно показує, наскільки сильно європейці схильні переоцінювати кількість мусульман у себе на батьківщині. Наприклад, серед французів побутує думка, що в їхній країні—31% тих, хто сповідує іслам. Насправді ж французьких мусульман—8%.