Відтепер Нагірний Карабах матиме назву «Республіка Арцах» і буде президентською республікою.

Відтепер Нагірний Карабах матиме назву «Республіка Арцах» і буде президентською республікою. У невизнаній Нагірно-Карабаській республіці 20 лютого відбувся «референдум» щодо внесення змін до конституції. Із запропонованими правками погодилися 88% людей, що взяли участь у голосуванні. Утім, це народне волевиявлення не визнала жодна інша країна.

«Громадське на русском» розбиралося з тим, що означає цей «референдум» і які наслідки він має для ситуації в зоні замороженого конфлікту.

«Референдум» запропонував дві принципові поправки до конституції: перейменування країни на «Республіку Арцах» та зміна форми правління з парламентсько-президентської на президентську. Три чверті населення прийшли на дільниці. Більшість виборців підтримали запропоновані зміни.

Ініціатором волевиявлення став «президент» Бако Саакян. Тепер він має розширені повноваження, зокрема може самостійно вирішувати питання оголошення війни. Посада прем’єр-міністра ліквідується. Замість неї вводиться нова – координатор міністрів. Його призначає президент.

Три чверті населення невизнаної Нагірно-Карабаської республіки прийшли на дільниці у день «референдуму» щодо внесення змін до конституції

Фото: JAMnews

Змінити вивіску

Зміна назви невизнаної республіки – принциповий момент, пояснює журналіст вірменського порталу epress.am Юрій Манвелян. За його словами, у такий спосіб Нагірний Карабах дав зрозуміти, що налаштований і далі наполягати на власній незалежності.

«Арцах» – не нейтральне слово, – пояснює Манвелян. – «Карабах» же було більш нейтральним».

Річ у тім, що слово «Карабах» є азербайджанською назвою цих територій, а «Арцах» – вірменською. За аналогією, журналіст наводить приклад столиці невизнаної республіки: азербайджанці називають місто «Ханкенді», а вірмени – «Степанакерт».

У центрі Степанакерта великий плакат, який закликає сказати «так» проекту Конституції Фото: Кавказский узел

За рахунок зміни назви, невизнана республіка ще більше відмежовується від Азербайджану та свого минулого, коли його центральна влада контролювала ці території, і стає ближчою до Вірменії. «У цьому випадку є змістове і пропагандистське навантаження», – визнає вірменський журналіст.

Для звичайних мешканців регіону, втім, зміна назви нічого не означає. «Їхнє життя не стає кращим, – розповідає Манвелян. – Показники міграції дуже високі, економічна ситуація гіршає, біженці вже три десятиліття залишаються біженцями – до того ж з обох сторін».

Плакат над дорогою у Степанакерті закликає місцеве населення активно приймати участь у референдумі Фото: Кавказский узел

Погляд Баку

«На цих територіях не залишилося азербайджанського населення. А ті, хто зостався, не отримали права взяти участь у вирішенні цього питання», – розповідає азербайджанський опозиційний політик, один із лідерів партії «Мусават» Ядиґар Садиґов.

Він наголошує, що «референдум» у жодному разі не можна називати легітимним. По-перше, згідно з Конституцією Азербайджану, у референдумі повинне брати участь населення усієї країни, а не одного регіону; ініціювати його проведення може лише центральна влада. Баку наполягає, оскільки Нагірний Карабах є невід’ємною частиною Азербайджану, тамтешнє народне волевиявлення має відповідати вимогам його законодавства.

По-друге, «референдум» не може вважатися дійсним, навіть якщо розглядати цей захід як місцеве волевиявлення окремої частини країни, переконані в Азербайджані. «Його провів окупаційний режим», – каже Садиґов.

Він додає: «Баку оцінив «референдум» як провокацію, що може негативно вплинути на процес перемовин з урегулювання конфлікту».

Політик критикує офіційну владу своєї країни за «мляву реакцію» на останні події в Карабасі та поведінку Росії щодо них. Так, міністр закордонних справ Росії Сєрґєй Лавров заявив, що проблема Нагірного Карабаху не є внутрішньою справою Азербайджану. «У цьому питанні Баку діє з урахуванням реакції Росії», – констатує Садиґов.

 

Місто Степанакерт 20 лютого в день проведення референдуму щодо нової конституції

Фото: JAMnews

Фактор ескалації

Далі за обмін заявами з висловленим невдоволенням, втім, справа не піде, передбачає Манвелян. «У Вірменії і Карабаху говорять про те, що це ще один крок на шляху до демократії, – розповідає вірменський журналіст. – Азербайджанці ж кажуть, що це сепаратистський режим, і жоден його «референдум» не може бути дійсним».

І в Єревані, і в Баку погоджуються, що проведення цього «референдуму» спровокувала ескалація конфлікту в квітні 2016 року. Тоді внаслідок бойових зіткнень Азербайджану вдалося відновити контроль над незначним відсотком території.

«Минулорічне квітневе загострення було найбільш складним моментом від часу підписання так званого перемир’я в 1994 році», – відзначає Манвелян.

Торішнє загострення спонукало керівництво Нагірного Карабаху запровадити зміни до конституції, які дадуть змогу швидко реагувати на такі ситуації в майбутньому. «Квітнева ескалація показала необхідність створити жорсткішу вертикаль і уникнути поділу на військове і політичне керівництво країни. Треба бути мобільними і готовими до всього. Таким є виправдання», – пояснює Манвелян.

Він додає: «Цей стан — ані війни, ані миру — щорічно забирає десятки життів. Ці смерті на кордоні вже ніби норма». Погоджується з ним і представник Азербайджану Садиґов.

Україна не визнає так званий «конституційний референдум» у Нагірному Карабасі в Азербайджані і вважає його нелегітимним, заявили в українському  МЗС. Позиція України щодо нагірно-карабаського конфлікту полягає в «безумовній підтримці суверенітету та територіальної цілісності Азербайджанської Республіки в її міжнародно визнаних кордонах».

Цей «референдум» є порушенням Конституції Азербайджану й міжнародного права і не має ніяких правових наслідків, наголосила речниця МЗС Мар’яна Беца.

Україна не визнає так званий «конституційний референдум» у Нагірному Карабасі в Азербайджані і вважає його нелегітимним

Фото: JAMnews

Нагірно-Карабаська республіка – сепаратистський регіон на території Азербайджану. Він проглосив незалежність в 1991 році. З кінця 1980-х років Вірменія допомагає сепаратистам на цій території отримати автономію або незалежність. У перебігу протистояння кінця 1980-х і війни 1990–1994 років Азербайджан втратив контроль над регіоном. У Баку вважають, що Вірменія його окупувала.

Унаслідок конфлікту довкола Нагірного Карабаху загинули близько 30 тисяч людей, сотні тисяч стали біженцями. Азербайджан нині не контролює не лише переважну частину самого Нагірного Карабаху, а й деякі прилеглі до нього території, які ніколи не належали до складу колишньої автономії, – всього близько 20% своєї міжнародно визнаної території.

При цьому Вірменія, як і решта країн світу, включно з Україною, не визнає Нагірний Карабах як суверенну державу. Солідарні з «республікою» дві інші невизнані  «республіки» – Абхазія і Південна Осетія.

Поділитись:
spilnokosht desktopspilnokosht mobile