Наш милий Нью-Йорк. Як селище на Донеччині бʼється за увагу та інвестиції

В історії українського Нью-Йорка знайшлось місце і карколомним успіхам, і жахливим трагедіям, і просто безлічі неординарних деталей. Все, як у тому самому американському Нью-Йорку, хоч і в менших масштабах. Звідки на Донбасі взялись німці-меноніти й куди вони поділися, як прифронтовому селищу вдається притягувати до себе увагу і що зміниться, якщо Новгородське знову стане Нью-Йорком — у репортажі hromadske.

Голос Нью-Йорка

«Ты помнишь наш милый Нью-Йорк? / Садовую улицу нашу / Наверное, не очень помнишь / Ты ела манную кашу…»

Борис Колодистий читає вірш, що називається «Лист Ерні». У ньому він звертається до Ерни Петлевської, дівчини з німецької родини, яка жила в одному будинку разом з сімʼєю Бориса Миколайовича. У 1941-му її, як і всіх німців Нью-Йорка, депортували у Казахстан. Колишні сусіди більше ніколи не побачились.

Слідом за спогадами про красиве селище Нью-Йорк, яким воно закарбувалось у дитячих спогадах Бориса Колодистого, у вірші згадується післявоєнне відновлення, потім занепад і… ще одна війна. З тексту відчитується бажання Бориса Миколайовича повернути — якщо вже не молодість, то хоча б своє право поговорити з давньою подругою.

Та поки що можна повернути лише історичну назву Новгородського — Нью-Йорк. Згоду на це вже дав профільний комітет Верховної Ради, тепер черга за голосуванням нардепів у сесійній залі.

Борис Миколайович згадує, що в дитинстві назва селища здавалась йому напрочуд дивною.

«У перших класах я дуже дивувався: що за назва така — „Нью-Йоркська середня школа“. Нам ніхто тоді не намагався це пояснити. Вже класі у пʼятому-шостому ми почали розуміти», — сміється чоловік.

Зараз повернення історичної назви він повністю підтримує.

«Вони ж [ті, хто проти перейменування] не памʼятають, що це був за Нью-Йорк! Це була перлина серед всього, що тут навколо було. Звісно, я за Нью-Йорк!», — емоційно промовляє 83-річний Борис Колодистий.

Нью-Йорк і німці

Тривалий час вважалось, що український Нью-Йорк заснували німці-меноніти. Тоді назву Нью-Йорк пояснювали тим, що дружина промисловця Якова Нібура була американкою. І він назвав селище Нью-Йорком, щоб скрасити її тугу за батьківщиною.

Та зʼясувалося, що назва Нью-Йорк зафіксована у документах ще до переселення туди німців.

«У переліку населених пунктів Катеринославської губернії за 1859 р. записано, що у Бахмутському повіті Григорію Фурсову належало, зокрема, маленьке село Нью-Йорк, яке раніше було Олександрівським», — розповідає краєзнавець Віктор Ковальов, який і знайшов цей документ.

Необхідність заселити ці землі виникла після того, як Катерина II завоювала території, на яких раніше жили козаки.

«Вона відправила князя Потьомкіна в Європу, щоб він знайшов тих, хто хоче там поселитись, — розказує Віктор Ковальов. — Потьомкін обʼїздив пів Європи, і нікого не міг знайти. А німці-меноніти були вигнанцями. Вони відмовлялись брати до рук зброю, служити в армії, складати присягу — не вписувались у канони своїх держав. Їм дали землю на Хортиці, звільнили на 30 років від податків».

Їхні родини були багатодітними, тому меноніти поступово рухались на схід, який був менш заселеним. Гроші на купівлю нових земель для молодих родин виділяла комуна.

На місці нинішнього Новгородського їх привабили родючі землі, залізниця і млин. До того ж неподалік було велике козацьке село Залізне, тож було звідки брати робочу силу.

«Відповідно, можна займатись землеробством, виготовляти крупи, борошно, і везти до моря — залізниця йшла до Маріуполя. І меноніти купили ці землі у 1889 році, а у 1892-му утворили з семи поселень колонію Нью-Йорк. Тут вони побудували механічний та цегляно-черепичний завод, парові млини», — перераховує краєзнавець.

Любов Ткаченко (дівоче прізвище — Краузе) — одна з небагатьох нащадків німецьких поселенців, які все ще мешкають на Донеччині. Сама вона народилась уже після закінчення війни, у 1947-му. Про депортацію знає з розповідей своєї матері.

«У 1941 році, коли німці наступали, наші просто заштовхали всіх у товарняки, щоб не було звʼязку з німцями, щоб не було зради. [Вдома] продукти залишились, скотина. Чотири доби вони добиралися до Казахстану. Багато людей загинуло, багато замерзло [насмерть]. Висадили їх у місті Атбасар Цілиноградської області», — розповідає жінка.

На шляху до Нью-Йорка

«Коли почалася декомунізація, то треба було змінювати ці комунізовані назви. А Дзержинськ якраз починався з Нью-Йорка (Новгородське і сьогодні входить до його складу). І у мене була ідея перейменувати Дзержинськ у Нью-Йорк. По-перше, це історична назва, по-друге… Уявіть, йде російсько-українська війна, і The Washington Post виходить з новиною: „Російські війська обстріляли Нью-Йорк“. Можливо, в американців було б більше зацікавлення у цій проблемі», — напівжартома моделює майбутнє Олександр Меланченко. Нині він — консультант Асоціації міст України, а під час декомунізації працював директором департаменту внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації.

Проєкт про перейменування лежав у Верховній Раді з 2016 року, однак до його розгляду так і не дійшли.

Згодом Дзержинськ перейменували на Торецьк (неподалік тече річка Казенний Торець), а от Новгородське, ймовірно, незабаром таки стане Нью-Йорком.

Одна з тих, хто домагався повернення Новгородському історичної назви — Надія Гордіюк, яка є координаторкою громадської ініціативи «Український Нью-Йорк на Донеччині».

«Я у школі вивчала історію з великим захватом. Історію Давнього Риму, стародавньої Греції, новітню історію Радянського Союзу. Але у 1970-х роках, коли я навчалась, про Нью-Йорк воліли не говорити, про нього я дізналась вже пізніше», — розповідає жінка.

Питанням повернення історичної назви вона займалася з 2016-го, але були й ті, хто просував цю ідею раніше.

«Питання перейменування порушувалось ще з 2002 року. Це питання ставили громадські активісти, яких вже немає з нами. Але тоді не було такої можливості», — розповідає Новгородський селищний голова Микола Ленко.

Головним зиском від повернення історичної назви, селищний голова вважає майбутні інвестиції.

«Ми сподіваємось на те, що війна закінчиться, буде подальше економічне зростання. Вже зараз багато коштів вкладається у регіон. І назва буде притягувати до себе бізнес — люди хотітимуть зареєструвати підприємство у Нью-Йорку. До речі, я знаю двох таких бізнесменів, які зареєструвались тут, і з 2016 року сподіваються, що у назві їхнього підприємства буде „Нью-Йорк“», — посміхаючись розповідає він.

Магія назви діє вже зараз. Найгарніша будівля у селищі — магазин Аарона Тіссена — перед початком відновлювальних робіт перебував в аварійному стані. Зараз будівля відреставрована і готова до відкриття.

«Це історично-культурний центр «Український Нью-Йорк» — соціальний хаб, створений за допомогою ПРООН, УВКБ ООН, а також бізнесу. Ми плануємо на базі нього створити місце, де можуть працювати наші громадські організації, активісти, де можна проводити тренінги з міжнародними організаціями, надавати юридичну допомогу», — розповідає Микола Ленко.

Планують запустити навіть однойменну радіостанцію — «Український Нью-Йорк».

Відновлення будівлі й обладнання хабу обійшлось донорам приблизно у 1,7 млн грн.

За і проти перейменування

Назва Нью-Йорк повернулась у Новгородське задовго до початку розмов про перейменування. На сьогодні тут є заправка, ринок, пекарня й ОСББ, які містять у своїх назвах цей топонім.

«Багато кому подобається ідея перейменування, багато кому не подобається. Літні люди категорично проти. Але я вважаю, що це прикольно, раніше ж селище називалось Нью-Йорком», — розмірковує Любов Семенова, яка працює у пекарні New York Bakery, відкритій у 2017-му. Продають у ній і нью-йоркський хліб, та скуштувати його не випало нагоди — вже розібрали.

А от краєзнавець Віктор Ковальов — проти перейменування.

«Розвиток Новгородського був значно більшим у період, коли селище вже стало Новгородським, а не тоді, коли тут були німці-меноніти. І я, і мої батьки й діди брали участь у будівництві великої кількості обʼєктів соціальної сфери. Мені що, забути свою працю і працю своїх батьків?!» — обурюється 69-річний чоловік.

Ексдиректор департаменту внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації Олександр Меланченко не лише підтримує перейменування, але і сподівається, що Нью-Йорком називатиметься не лише селище, але і вся громада.

«Територіальна громада, на жаль, називається Торецькою. Але, можливо, вона буде називатись Нью-Йоркською, — припускає Олександр. — Нічого нам не заважає її перейменувати. Тим більше там зараз військово-цивільна адміністрація, зробити це буде простіше. Час пройде — і буде Нью-Йоркська територіальна громада. Я про це мрію!»

Борис Колодистий, який свого часу був заступником директора Новгородського машинобудівного заводу ім. Петровського, згадує, що Нью-Йорк міг стати центром району ще 70 років тому.

«Дзержинськ проти нас був нічим! І одразу після війни хотіли перенести до Нью-Йорка центр Дзержинського району. Але ж вони [номенклатура] вже будинки побудували [у Дзержинську] — навіщо їм на роботу їздити на автобусі?» — сміючись розводить руками чоловік.