Володимир Єльченко, постійний представник України при ООН про складні відносини із РФ в рамках роботи Генеральної Асамблеї, питання Надії Савченко, майбутнього генерального секретаря організації та допомогу, на яку ми можемо очікувати від ООН.

18 березня Російській Федерації не вдалося зірвати засідання Ради безпеки ООН у форматі Аррії, присвячене питанню дотримання прав людини в Криму. У якому форматі зараз відбувається робота представництва, аби питання дотримання прав людини на українському півострові були на порядку денному в ООН?

Дійсно, майже місяць РФ робила спроби зірвати згадане засідання. Був тиск (з боку представників РФ, — ред.) і шалена робота із кожною делегацією і членів РадБезу й інших країн, яких ми запросили, з тим, щоб умовити їх не приходити на це засідання. Це не вдалося. З 15 членів РБ були присутні 11, власне, не було Росії, Китаю, Анголи і Венесуели. Тобто їхніх союзників, скажімо так. Але натомість прийшло дуже багато постпредів країн ЄС, Латинської Америки, азіатських країн, країн СНД. Всі вони не просто прийшли, а виступали на нашу підтримку. Тобто, це було засідання в унісон. З одного питання: засудження дій Росії в Криму і взагалі, стосовно її дій проти України. Це ще раз підтвердило той факт, що в ООН небагато союзників Росії. І я впевнений, що всі наші подальші ініціативи, а ми будемо продовжувати цю роботу, приноситимуть результат, і Росії не вдасться запобігти цій роботі.

Що стосується подальших дій, то ми розробляємо декілька проектів резолюцій, в основному це буде Третій комітет, питання прав людини в Криму і на сході України. Це, можливо, будуть рішення Другого комітету стосовно економічного тиску Росії на нас. Це можуть бути питання, пов’язані з озброєнням. Мова йде про ту тривожну інформацію, що Росія не лише планує, а вже робить підготовчі кроки для того щоби розмістити в Криму ядерну зброю. А це вже несе небезпеку не лише Україні, а й усьому регіону. Отже, ми цю роботу почали. Є багато країн, які підтримували свого часу два роки тому резолюцію про територіальну цілісність України. Тоді, до речі, вона отримала 100 голосів на підтримку. Наше завдання, аби це питання і пов’язані з цим проблеми не залишалися поза увагою Генеральної Асамблеї.

Крім того, ми використовуємо кожну нагоду, аби підняти той чи інший аспект російсько-українських відносин, агресії: це і права людини, зокрема сирійське питання, яке пов’язане з тим, що тактика, яку застосовує Росія у Сирії, дуже схожа на те, як все починалося в Криму і на Донбасі. Тобто спочатку з’являються якісь «зелені чоловічки», потім вже йде відверта участь російських військових. На щастя, вони ще не дійшли до того етапу, щоб бомбити Україну, як вони це робили в Сирії, під виглядом того, що вони знищують терористів.

Якою є загальна міжнародна реакція на вирок Савченко? Чи буде інша реакція, крім стурбованості?

Реакція залишається такою, якою вона була від самого початку. Це універсальне засудження Росії, їхніх дій і вимога негайно звільнити Савченко. Звичайно, нам хотілося б, щоб це дало негайний результат. Цього, на жаль, не відбувається. Всі знають, що зараз ідуть складні переговори щодо вирішення цієї проблеми, але нам головне, щоб в ООН в унісон лунали голоси з вимогою звільнити Савченко. Генеральний секретар пообіцяв мені і потім він це підтвердив уже під час Ядерного саміту у Вашингтоні, коли мав зустріч з нашим президентом Петром Порошенком, що він це питання регулярно порушує під час всіх своїх контактів із російськими посадовцями. І з керівництвом Росії, і з паном Лавровим, міністром закордонних справ. Зараз планується візит Генерального секретаря до Росії. Він пообіцяв і президенту і мені, що він порушить ці питання при всіх своїх особистих зустрічах у Кремлі.

Так що почекаємо. Така ж реакція була і з боку голови Генасамблеї. Він також пообіцяв це питання не забувати. Ну а країни індивідуально, скажімо США, Великобританія, інші — їхня позиція відома. Вони займаються цими питаннями на двосторонньому рівні.

Я забув ще згадати, що серед тих резолюцій, з тематики прав людини, які ми будемо просувати під час Генеральної Асамблеї звичайно питання буде окремо стояти про Савченко і інших в’язнів, які утримуються на території РФ.

Наступного тижня Генасамблея ООН починає слухання 8 кандидатів на наступного Генсекретаря. Хто з восьми кандидатів «найвигідніший» для України? Адже раніше в коментарі для Європейської правди посол зазначав, що «нинішній генеральний секретар ООН уникає вирішення українського питання і тому Україна зробить все можливе для того, щоб його наступник приділяв цьому питанню більше уваги».

Є 8 кандидатів. З них шестеро представляють регіон східної Європи, а двоє — з-поза меж цього регіону. Це Нова Зеландія і Португалія. Всі кандидати добре відомі, у переважної більшості з них є значний досвід роботи саме в системі ООН, щонайменше всі вони були або міністрами закордонних справ, або прем’єр-міністрами, тобто сумніву у їхній кваліфікації не виникає.

З кількома кандидатами я вже зустрівся. До слова, кандидати шукають зустрічі зі мною, оскільки, крім голосування на Генеральній асамблеї, яка буде наприкінці року затверджувати кандидатуру, що запропонує Рада Безпеки, буде ще процес виборів чи селекції у самій Раді Безпеки. Тобто голос України тут має подвійне значення.

Усім кандидатам я ставлю одне запитання. Та роль, яку грав і продовжує грати нинішній генсек щодо України, доволі пасивна. Ми б хотіли, і це відповідало би статутним правам генсека, щоб він займав більш активну позицію щодо українського питання. Ну хоча би, щоби він довів до кінця своє власне рішення про ініціативу щодо відкриття в Україні спеціального офісу підтримки ООН, який би займався моніторингом виконання Мінських угод.

Дуже повільно просувається питання про участь ООН у гуманітарному розмінуванні на сході України. Пройшло вже майже два місяці, відколи у нас побувала оціночна місія ООН. Вона буквально вчора представила доповідь, яку передали у Київ до МЗС. Ми іще не знаємо всіх нюансів цієї доповіді, але вважаємо, що процес затягнувся. Є конкретні обіцянки з боку ООН про участь в розмінуванні, але поки що вони на папері. Я сподіваюся, що нам вдасться все ж таки цей процес запустити не через рік, а принаймні протягом одного — двох місяців. Так, щоб люди на місці дійсно відчули участь ООН. В цьому є потреба. Вже і сьогодні працює величезна місія ООН в Україні, власне представництво, яке і було до початку нашого конфлікту. Але хотілось би, щоб ця роль була більш показовою.

Я думаю, що всі кандидати після зустрічі з нами розуміють, що саме буде вимагати Україна від майбутнього генерального секретаря ООН. Ми будемо продовжувати цієї лінії дотримуватися. На сьогодні я не можу сказати про підтримку одного з цих восьми кандидатів. Уже хоча б тому, що не почалися слухання, про які я вже згадував. Я майже впевнений, шо на цій цифрі, вісім, історія не закінчиться. Буде більше кандидатів, ми вже чуємо про бажання деяких країн Латинської Америки представити своїх кандидатів, можливо, зі східноєвропейського регіону, давайте дочекаємося кінця цього процесу. У нас є конкретні терміни. Висунення має закінчитися у липні, після цього почнеться процес реального відбору. Що скоріше буде обраний генеральний секретар, то краще, оскільки цій людині також потрібен певний час для підготовки до виконання дуже важких функцій в сьогоднішніх умовах. Так що ми сподіваємося, що дізнаємося прізвище нового генерального секретаря не в самому кінці року, а хоча би до початку наступної сесії Генеральної Асамблеї восени цього року.

Раніше анонсувалося, що ООН виділить $250 млн на «розмінування Донбасу». Хотілося би дізнатися докладніше, чи оперуєте ви інформацією, де саме розташовані згадані 12 ділянок, які мають розмінувати і чому відповідна інформація досі не є публічною.

Інформація може міститися у тій самій доповіді, про яку я згадував раніше, у мене немає інформації про 12 ділянок. А що стосується суми, то це та сума, яка була названа мені ще наприкінці минулого року нинішнім координатором ООН в Україні. Йдеться про суму яку виділили або готові виділити донори, ця сума буде акумульована. Але йдеться не про те, що всі ці гроші підуть на розмінування, це  — загальний бюджет, скажемо так, можливої «оонівьскої» допомоги Україні. Яка частина піде на розмінування і що саме буде робитися — це стане відомо після того, як наша сторона висловить свою реакцію на доповідь, передану вчора. Можливо, туди будуть внесені корективи відповідно до наших побажань, і тоді ми будемо знати чіткий план дій ООН.

Буквально вчора я зустрічався із заступницею директора програми розвитку ООН, до речі, координатор цієї програми, Хелен Кларк є одним з восьми кандидатів на посаду наступного генсека. Вона пообіцяла, що найближчими днями, щойно ми отримаємо реакцію МЗС України на їхню доповідь, ми з нею сядемо і почнемо розписувати всю цю роботу на перспективу.

/Сергій Мельничук

Поділитись: