ENRU

НАТО чи Росія: хто контролюватиме Чорне море?

Навесні президент Румунії виступив з ініціативою створити у Чорному морі міжнародне військово-морське угруповання під егідою НАТО. Україна одразу ж підтримала цю ідею. Росія, цілком очікувано, такими процесами незадоволена.

Питання можливого створення так званої «Чорноморської флотилії НАТО» будуть серед інших на порядку денному саміту Північноатлантичного Альянсу у Варшаві, який саме розпочинається. І хоча поява такої ескадри – ще досить дискусійне питання, експерти переконані – НАТО рано чи пізно буде вимушене створити у чорноморському басейні механізм стримування російської агресії.

Путін «виграв» Чорне море, принаймні на тактичному рівні

Американський есмінець. Фото ussnewyork.com

Коріння ініціативи Румунії забезпечити постійну присутність у Чорному морі бойових кораблів НАТО лежить у подіях лютого — березня 2014 року. Тоді саме завдяки силам свого Чорноморського флоту Росія у стислі терміни перекинула до Криму близько десяти тисяч військових із технікою та спорядженням. Це зробило можливим анексію півострова.

Чи могли протидіяти цьому ВМС України – питання дискусійне та мова зараз не про це. А радше про те, що внаслідок окупації півострова Україна фактично залишилась без військово-морських сил. Втрачено було близько 70% плавскладу. З бойових кораблів росіянам не дістались лише український флагман «Гетьман Сагайдачний», бо на момент анексії був не у Криму, середній десантний корабель «Кіровоград» (перейменований у «Юрій Олефіренко»), десантний катер «Сватове» та артилерійський катер «Скадовськ».

Пізніше, росіяни повернули ВМС України ще кілька одиниць – старий рейдовий тральщик «Генічеськ», корвет «Вінниця» та ракетний катер «Прилуки». Є ще допоміжні кораблі – розмагнічування, танкери, буксири тощо. Обіцянки повернути усі захоплені у Севастополі та на Донузлаві українські кораблі, бо вони ніби-то «старі та іржаві», Росія не виконала. Більшість із них навіть намагається включити до складу свого флоту. Як, наприклад, великий десантний корабель «Костянтин Ольшанський» чи інші захоплені українські корвети, морські тральщики та єдиний підводний човен ВМС України – «Запоріжжя».

Після весни 2014 у Чорному морі лишилось лише два серйозні військово-морські гравці – Росія та Туреччина. Втім, Туреччина, яка має потужний флот, вимушена тримати його розосередженим не тільки вздовж усього свого чорноморського узбережжя, але й у Середземному морі, враховуючи ситуація у Сирії. Тож не випадково президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган нещодавно визнав, що Чорне море перетворилось на «російське озеро».

Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган визнав, що Чорне море перетворилось на «російське озеро»

«Я можу сказати так, як хотів би читач, або так, як є – Путін «виграв» Чорне море на сьогоднішній день. Більш того, Путін «виграв» ситуацію у східній частині Середземного моря, в районі Сирії. Ба більше, Путін виграв ситуацію військово-морську та тактичну на ділянці від Сирії до Норвегії, — каже аналітик порталу BlackSeaNews та експерт «Майдану закордонних справ» Андрій Клименко. — Я не хочу нікого лякати, але якщо бригада десантних кораблів ЧФ РФ, яка складається сьогодні з 7 великих десантних кораблів, так ось, ці сім ВДК – це сім батальйонно-тактичних груп із технікою, які можуть бути висаджені на усьому узбережжі від Ізмаїлу до Скадовська.

Операцією з окупації Криму вони показали, що протягом доби чи двох здатні перекинути дивізію. Коли Туреччина зрозуміє, що сталось за останні два роки у Чорному морі, що Чорне море, за словам президента Ердогана, справді перетворилось на «русское озеро» з точки зору ВМС… то як би Туреччина не стала першим ініціатором змінення конвенції Монтре задля власної безпеки».

Російський великий десантний корабель «Азов». Фото «15 минут»

До речі, саме на конвенцію Монтре посилається Росія, критикуючи ідею створення постійної ескадри НАТО у Чорному морі. Адже ця конвенція встановлює для нечорноморських країн не лише часовий ліміт у 21 день перебування у Чорному морі, але й обмежує сумарний тоннаж кораблів – 30 тисяч тон. Для чорноморських країн таких обмежень немає, чим в останній час і користується Росія, активно нарощуючи склад свого ЧФ.

Як заявив у квітні представник Росії при НАТО Олександр Грушко:

«Ми виходимо з того, що не має бути жодних спроб змінити цей режим таким чином, щоб зробити більш вагомими можливості для присутності позарегіональних держав у Чорному морі. Саме в цьому криється фактор нестабільності для регіону».

Принцип стримування – намордник НАТО для «російського ведмедя»

Самотужки ані Україна, ані Румунія, ані Болгарія чи Грузія у     військово-морському плані практично нічого не можуть протиставити Чорноморському флоту РФ.

Протягом 2014 — 2015 років стримуючим фактором стали кораблі США чи інших країн НАТО, які були присутні у Чорному морі. Так, вони заходили лише на якийсь термін, аби не порушувати конвенцію Монтре, але їхня присутність була постійною.

Крейсери, фрегати чи есмінці керованого ракетного озброєння та ще й обладнані системою Aegis охолоджували гарячі голови російських адміралів, переконані експерти. Навіть посилення угруповання ЧФ РФ підводними човнами та кораблями із ракетами «Калібр» не перекриває гарантовано бойових можливостей кораблів НАТО.

Есмінець США класу «Арлі Берк». Фото US NAVY

«Один крейсер чи один есмінець США — вони за кількістю ракет, якими можна одночасно вистрілити в бік противника, перевищують ось цю нову ракетну ескадру з трьох підводних човнів, двох малих кораблів та одного фрегата.

Захід у Чорне море ракетного корабля – американського крейсера чи есмінця типу Arleigh Burke (або іспанця, француза, британця тощо — у них теж потужні фрегати, вони теж інтегровані до системи Aegis, системи бойового управління) викликає істерику саме тому. Якби це не перевищувало за потужністю залпу та сукупністю радіоелектронних можливостей існуючі можливості ЧФ РФ, — істерик не було б. Вони тоді нахабніли б», — переконаний Андрій Клименко.

Румунія – чи не найбільше, крім України, стурбована російськими діями у чорноморському регіоні. Тож Бухарест вже дав добро на встановлення у себе комплексу системи ПРО.

Станція Aegis систем ПРО в Румунії. Відео Commander, U.S. Naval Forces Europe-Africa/U.S. 6th Fleet

А тепер Румунія активно наполягає на створенні Чорноморської флотилії НАТО. Цю ідею публічно підтримав і президент України.

Відео з офіційного каналу АПУ

Питання чорноморської ескадри має бути на порядку денному саміту НАТО, який цими днями відбудеться у Варшаві. І хоча воно ще далеко не вирішене, зокрема є побоювання щодо позиції Болгарії, але на думку експертів порталу «BlackSeaNews», Альянс не має вибору – йому доведеться робити щось, аби стримувати Росію у цьому регіоні.

Найбільш вірогідним варіантом вважається створення умовної бази у румунській Констанці – мова йде про оперативний штаб, центри зв’язку та склади для поповнення озброєння і палива тощо. Це дозволило б суттєво зменшити логістичні видатки, кораблі НАТО б могли витрачати менше часу на шлях до та з Чорного моря.

«В нинішній ситуації будь-яка співпраця, тим паче в тому регіоні, який перебуває в геополітичному плані в небезпеці, є надзвичайно важливою. Безумовно, з боку РФ це викличе негативну реакцію, але для нас це правильний крок. Крім того, НАТО стежитиме за тим, щоб цей фланг розвивався, тому для України це хороший шанс», — заявив у коментарі виданню «Слово і діло» військовий експерт В’ячеслав Білоус.

Та й у випадку гіпотетичної атаки російського ЧФ в бік України, Румунії чи Болгарії — просто сама поява військового корабля Альянсу на шляху росіян, імовірніше за все, зведе їхній наступ нанівець.

Флотилія НАТО – не єдиний варіант

Втім, у такого варіанту залишається головний мінус – кораблям Альянсу все одно доведеться проводити ротацію, адже на них діятиме обмеження терміну перебування згідно із конвенцією Монтре. Тож у більш далекій перспективі аналітики вважають доцільними інші варіанти захисту та стримування Росії.

По-перше, це продовження будівництва чи закупівлі нових корветів та катерів.

Новий український артилерійський катер

Перші кроки – артилерійські катери «Бердянськ» та «Аккерман» — вже є, втім, вони ще не закінчили випробувань. Та й не зможуть завадити великим кораблям.

Фото NATO

По-друге, в майбутньому не виключений інший варіант – відновлення та нарощування боєздатності ВМС чорноморських країн за рахунок передачі, продажу чи здачі у лізинг кораблів із резервів країн-членів НАТО. Але доки цього не відбулося, головним захистом для українського Причорномор’я залишатимуться наземні сили берегової оборони – авіація, артилерія та морська піхота.