Натуралізація. Жуніор Мораєс та інші іноземці, що грали за футбольну збірну України

Хто такий Жуніор Мораєс?

Нападника «Шахтаря», який упродовж 8 років грає в Україні, лише днями натуралізували (тобто надали йому громадянство зі спортивних мотивів) і одразу ж викликали до національної збірної.

Народився у Бразилії, 31 рік тому. Уперше до України Мораєс приїхав у 2011-му — до донецького «Металурга». Потім — рік грав у Болгарії і повернувся знову до «Металурга». За три сезони свого другого «пришестя» у Донецьк Мораєс забив 35 голів у 63 матчах.

Після початку російської окупації Донбасу в 2014-му році донецький «Металург» переїхав під Київ, у Пущу-Водицю. Але через рік донеччани оголосили себе банкрутом і припинили існування. Мораєс у статусі вільного агента перебрався до складу київського «Динамо».

Улітку ж 2018 року Жуніор неочікувано перейшов до складу одвічного суперника «Динамо» — донецького «Шахтаря». І перший же матч у футболці «гірників» Мораєс провів саме проти київського «Динамо». Перед грою колишні партнери навіть не потисли бразильцеві руки.

У нинішньому сезоні чемпіонату України Жуніор Мораєс уже забив 16 м’ячів за донеччан і наразі є найрезультативнішим нападником першості. Раніше він був найкращим бомбардиром чемпіонату Болгарії у сезоні 2011/12 року. Згідно із оцінкою порталу transfermarkt, його трансферна вартість складає 4 мільйони євро.

Нещодавні натуралізації

У нинішньому складі донецького «Шахтаря» виступає ще один бразилець з українським паспортом — Марлос. Він отримав громадянство у вересні 2017-го року і одразу ж — виклик до збірної. Тоді команда Андрія Шевченка боролася за вихід на Чемпіонат світу — 2018. Марлос отримав паспорт якраз перед вирішальними матчами збірної України за право потрапити на світову першість у Росії.

У першій грі з Косово українці перемогли 2:0, але у завершальній грі групи проти збірної Хорватії поступилися з таким самим рахунком. І Марлос не допоміг.

Від свого дебюту Марлос зіграв 12 матчів за збірну України. Не забив поки що жодного голу.

Успішним прикладом нещодавньої натуралізації є Едмар та Марко Девич. Обидва футболісти отримали українське громадянство, будучи гравцями харківського «Металіста» — клубу, якого нині не існує.

Едмар де Ласерда переїхав до України у 2003 році грати у сімферопольській «Таврії». За 5 років виступів в Україні набув українського громадянства. Більше того — Едмар тут одружився і навіть узяв прізвище жінки. Відтак офіційно його почали називати Едмар Галовський.

Його дебют за збірну України стався на рідному на той час для нього стадіоні — харківському «Металісті». Майже через півроку після отримання громадянства — у грі проти збірної Швеції, в якій Україна поступилася з рахунком 0:1.

Загалом за збірну півзахисник Едмар зіграв 15 матчів, забив один гол і віддав три гольові передачі. А в одному зі своїх інтерв’ю навіть сказав: «Бразилія — моя батьківщина, але Україна — батьківщина не менша. Сама доля зробила мене українцем. І я щасливий, що все трапилося саме так». У збірній Едмара називали лагідно «Едіком».

Етнічний серб Марко Девич був першим натуралізованим футболістом із країн, які не мають кордону з Україною. Його ще назвали першим легіонером у збірній із «дальнього зарубіжжя». Український паспорт отримав у 2008 році. На той час у чемпіонаті України вже діяв ліміт на кількість легіонерів, які виходять на поле водночас у складі однієї команди. І «Металіст», у якого було чимало іноземців, розглядав натуралізацію як вихід із ситуації.

Дебютував новоспечений український серб у листопаді 2008-го в грі проти збірної Норвегії. Першим забитим м’ячем вдалося відзначитися лише через два з половиною роки — 9 лютого 2011-го Марко заробив пенальті в матчі проти Швеції і сам його ж і реалізував.

У 2012-му році потрапив до заявки України на домашньому чемпіонаті Європи і став автором найскандальнішого моменту збірної на тому змаганні. У завершальному матчі групи Марко Девич забив м’яч у ворота збірної Англії, який не побачив арбітр тієї гри — угорець Віктор Кашшаї.

Загалом у синьо-жовтій футболці збірної Девич провів 35 матчів і відзначився 7 голами.

Легіонери із ближнього зарубіжжя

До Девича, Едмара, Марлоса і Мораєса українське громадянство, а відтак і виклик до національної збірної отримували лише футболісти з Росії та Білорусі.

Найбільше матчів за збірну серед таких легіонерів зіграв любитель київських нічних клубів, автівок Ferrari та тусовок Артем Мілевський. В етнічного білоруса — 50 матчів (8 голів) за національну команду і 31 гра (7 м’ячів) за українську молодіжку. Нині нападникові 34 роки, він грає за брестське «Динамо» і викликів до національної команди не отримує.

Друге місце за успішністю в близького товариша Мілевського — півзахисника Олександра Алієва. Уродженець російського Хабаровська перебрався до Києва в 1999 році у віці 14 років. Вихованець академії київського «Динамо». За збірну України провів 28 матчів, у яких забив 6 м’ячів. Нині 34-річний Алієв грає в аматорський футбол у чемпіонаті Київської області — за команду «Джуніорс» із села Шпитьки.

Замикає трійку легіонерів у збірній України етнічний росіянин, уродженець Волгограда, Юрій Калитвинцев. У період з 1995 по 1999 рік півзахисник провів 22 матчі за збірну України, в яких забив 1 гол. Був навіть капітаном жовто-синьої команди.

У Калитвинцева-старшого більше досягнень як у тренера збірної. Щоправда, юніорської. У 2009-му році збірна України віком до 19 років під його керівництвом перемогла у домашньому чемпіонаті Європи.

Інші футболісти, які змінили громадянство заради збірної України (усі родом із Росії):

Сергій Кормільцев: 15 матчів за збірну (2000-2004);

Віктор Леоненко: 14 матчів, 6 голів (1992-1996);

Сергій Серебренніков: 12 матчів, 1 гол (2001-2006);

Артем Яшкін: 8 матчів (2000-2001);

Олександр Горшков: 4 матчі, 2 голи (2003);

Олексій Бахарєв: 1 матч (2002).