Олександр Мотиль у World Affairs пише про судилище над Сенцовим та Кольченком: «Навіщо кидати в тюрму кінорежисерів та громадських активістів? Так само як і брежнєвський режим, режим Путіна намагається довести, що він контролює весь публічний простір і може покарати будь-кого з будь-яких причин. Але фактично, режим Путіна досягає зворотного: встановлює мораль та політичну схожість із режимом Брежнєва. Режими, які ув’язнюють кінорежисерів на 20 років є відвертим злом, незаконними та слабкими. Вони є злом, тому що тільки злі режими застосовують суворе покарання до невинних. Вони нелегітимні, тому що тільки нелегітимні режими вірять, що переслідування слабких робить їх сильними. І вони слабкі, тому що тільки слабкі режими бояться свободи слова та громадянської непокори. Доля Сенцова та Кольченка є трагічною. Але, вони точно знають, що виживуть та стануть зрештою героями. На відміну від кримінального режиму Путіна, який, так само як і брежнєвський, стане мотлохом в історії».

«Убивство в прямому телеефірі», - The New Yorker оцінює моральні сторони того, як сам вбивця та соціальні мережі реагували на загибель репортерки Елісон Паркер та оператора Адама Ворда. «Це ера автоматичного програвання. Відео вбивства побачили люди, які на своє нещастя пробігали сторінками соціальних медіа. Фленеген, який також мав псевдонім Брюс Вільямс, застрелився. Але оскільки певний час ім’я вбивці не розголошували, в Інтернеті велись суперечки. Чи треба поширювати інформацію, яка допоможе ідентифікувати стрільця та затримати його? Чи варто поширювати інформацію самого вбивці, який вимагав до себе уваги? У час жорстокості та цинічних медіа це було так, наче Ісламська Держава завітала до Вірджинії».

«Кремль виплатив майже 13 млн фунтів компенсацій пораненим військовим та понад 2 тис родин загиблих на сході України російських вояків. Статтю під назвою «Збільшення військових виплат у 2015» опублікував сайт «Ділове життя», але швидко її зняв. Копії статті із веб-каше підхопили українські медіа, які заявили, що матеріал базується на офіційних даних російського уряду та був оприлюднений випадково. Стаття суперечить офіційній версії Москви про те, що жодного її солдата в Україні немає. У ній йшлось про те, що уряд виплатив по 3 млн рублів сім’ям загиблих вояків, а 3200 поранених отримали компенсацію у 1,5 млн рублів кожен», - пише The Times.

The New York Times публікує великий матеріал журналістки Анемони Хартоколіс про «європейську річку мігрантів». Це вісім коротких історій про спроби людей знайти в Європі кращої долі. «Аєх – замурзана білявка з обличчям ельфа та серцевими проблемами. Їй два з половиною роки, але дитина виглядає на шість місяців. Її мати, Самар Джокхадар, принесла її з самої Сирії у рюкзаку, прив’язаному до грудей. Її мета – знайти дитині лікаря, який може зробити операцію на серці. Зараз, мати та дитина сидять поблизу залізничної колії в грецькому місті Ідомені, очікуючи на можливість перейти кордон та потрапити у тимчасовий табір біженців у македонському місті Гевгелія». Самар, яка залишила Сирію з трьома своїми дітьми, братом та його двома дітьми – була пограбована контрабандистами у Туреччині на 12 тисяч доларів.

Поділитись: