«Не розмовляти українською та не співати українських пісень»: правила евакуації з Херсона від окупаційної влади

«Уважаeмые жители Xeрcoна!

Инфоpмиpуeм, чтo эвaкyация насeления нa лeвый беpeг oсущecтвляeтся в eжедневном pежимe в светлoе врeмя сyток…»

Таке повідомлення надійшло на телефон херсонки Олени (ім’я змінено з міркувань безпеки), яка мешкає в місті впродовж майже 8 місяців окупації. Переїжджати на лівий берег Дніпра ще 18 жовтня закликав херсонців ставленик росії Володимир Сальдо. Командувач окупаційних військ рф в Україні сергій суровікін пояснив, що нібито українська армія буде атакувати місто, зокрема греблю Каховської ГЕС. Окупаційна влада, за деякими свідченнями, вже покинула Херсон. Олена переконана: «Якщо росіяни кажуть, що ЗСУ будуть обстрілювати місто, отже, слід очікувати на обстріли від російських військових».

Далі про настрої місцевих і ситуацію в Херсоні — пряма мова Олени.

Переважно покидають Херсон колаборанти

Активно виїжджати з Херсона окупанти почали декілька днів тому. Вони надрукували листівки про евакуацію: що брати з собою, в яких місцях збір, куди будуть вивозити людей, а також десь три дні тому почали розсилати SMS на телефони. Лише за одну ніч мені надійшло близько 6-7 повідомлень.

Повідомлення такого змісту:

«...Ecли у вас еcть coбствeнный трaнспoрт, для ваc эвaкуaция в cветлoе вpeмя cуток oсyщecтвляeтcя паpoмнoй пеpeпрaвoй. Пepиoд paботы — с 07:00 до 20:00. Тoчка oтправления — y Aнтонoвского моcта. 

Ecли у вac нeт сoбcтвеннoгo транспорта, воспользуйтесь речным тpанcпopтoм. Врeмя oтпрaвления — 08:00, 11:00, 14:00, 17:00. Tочкa oтпpaвления — пристaнь рeчного портa Xepcонa. 

Житeли, прибывшие на левый берeг, могут быть доcтaвлены автoбуcами в пyнкты временнoго pазмещeния или иные мecта отдыхa». 

А також: «Уважаемые жители! Срочно эвакуируйтесь. Будут обстрелы жилых кварталов ВСУ. С 7:00 автобусы от Речпорта на Левый берег».

Почали вивозити дітей із сиротинця

Я бачила навіть повідомлення з правилами, як поводитися в евакуаційному автобусі. Серед них — не розмовляти українською та не співати українських пісень. Ці правила зачепили найбільше. Частина людей піддалася паніці та справді намагаються виїхати, але переважно покидають Херсон колаборанти. Деякі вже відправили сім'ї й тепер виїжджатимуть самі. Я думаю, вони розуміють, що їм залишатися тут не можна, бо вони накрутили собі термін. Поки не зустрічала випадків, щоби когось вивозили силою, і не можу сказати, що люди просто-таки масово виїжджають. А втім, мої друзі розповідали, що черга на паром була велика. Ті, кого вивезли в Залізний Порт, зараз перебувають в якомусь пансіонаті, замкнені, їх нікуди не випускають, навіть надвір подихати повітрям. Там холодно, нічого не підготовлено, і вони там під дуже щільною охороною. Також із нашого сиротинця почали вивозити дітей.

Крім того, колаборанти масово вивозять речі. Повивозили практично всі пожежні машини з міста. Розпустили всіх працівників «Херсонтеплоенерго». Хоча перед цим у місті дали теплопостачання, але підключені не всі будинки, бо якась частина порожня.

Виїхали майже всі їхні керівні органи. До 24 жовтня в них був термін, аби виїхати. Отже, 24-25-го ми будемо вже приблизно розуміти, що вони можуть готувати для Херсона.

Забрали навіть свою триколірну ганчірку. Це — добрий знак 

У місті все ще залишається чимало російських військових та працівників ФСБ. Вони не виїхали, аби ми могли видихнути. Це ми зможемо зробити, лише коли в Херсон зайдуть ЗСУ.

Ми більш як 7 місяців готувалися до того, що нас прийдуть визволяти з-під окупації. У нас вже є березневий досвід, коли ми сиділи з закритими магазинами та ринками. Цього разу ми напоготові: запаслися продуктами, заготували дрова. На декілька тижнів точно вистачить, аби варити супи. Ті, хто за Україну, вже не можуть дочекатися, вже все чухається від нервів. Але ми очікуємо.

Нещодавно окупанти виїжджали з однієї зі шкіл, де в них було місце дислокації, то навіть свою триколірну ганчірку забрали звідти. Не покинули — забрали. Це добрий знак для нас теж. Але моя подружка каже: «Жаль, що забрали, не буде об що витерти ноги». Ось такий у нас настрій.

Вони тікають, і ми знаємо, що вони готують щось погане. Ми готові до того, що будуть обстріли, що нас обстрілюватимуть, як Миколаїв та Харків, але ми будемо у вільній Україні. Дуже важко бути в окупації. Це зрозуміє, мабуть, тільки той, хто перебував у ній.

«Страшно, бо не розуміємо до кінця, на що чекати»

Щодо ГЕС — ми відстежуємо інформацію і з російських пабліків, і з українських ЗМІ. Це страшно, бо якщо вони її підірвуть, то затопить частину Херсона й Олешки. А там також живуть наші люди. З тих, хто лишився, переважно літні люди, багато лежачих. Якщо до них дійде вода, то це буде біда, крім того, зараз уже доволі холодно.

Страшно також через те, що не розуміємо до кінця, на що чекати. Очікувати від них чогось хорошого, жесту доброї волі, не можна, а особливо в Херсоні. Вони так гордилися, що окупували місто, тому якусь гидоту тепер точно зроблять. Вся моя родина також у Херсоні, ми вирішили, що будемо виїжджати, тільки якщо так скажуть ЗСУ.