Аляска інтригує. Звісно, не лише через білих ведмедів і полярні ночі. Територія, яку 150 років тому Росія продала США, ніби натякає, що може статися, якщо частиною землі, так схожої на Сибір, керуватимуть геть інакше. Цей відеоблог та фоторепортаж Наталка Гуменюк привезла з міста Анкоридж та його околиць.

На Аляску журналістку Громадського запросили на семінар про нерівність у світі, зокрема те, як сучасну політику визначає розрив у якості життя в мегаполісах і селах. Аляска — місце невипадкове: це один із найбагатших штатів у США — нафти й природного газу тут майже як на Аравійському півострові, але тут майже немає доріг, у багатьох селищах досі немає водогону, а мало не в третині населених пунктів не існує поліції.

Царська Росія продала Аляску Сполученим Штатам у 1867-му році за 7,3 мільйона доларів золотом – 4,74 долара США за квадратний кілометр. Після Кримської війни 1853-1856 років стало зрозуміло, що російські кордони на сході геть незахищені, тож землю можна просто втратити. Однак на той час Росія не контролювала всю територію, американці суттєво розширили кордони Аляски на схід. Наразі це найбільший штат – розміром майже як три України. Але «штатом» територія стала лише в 1959-му, а доти була округом.

Гори, льодовики, березові гаї, водоспад. Туристів тут чимало, але надпопулярною серед подорожників Алясці складно стати через дорожнечу. Відстані такі, що доріг між містами й містечками фактично не існує. Ті, що є, насамперед сполучають більше міста з передмістями, і скупчені на південному заході.

Аляска
Фото:

Наталя Гуменюк/Громадське

Аляска
Фото:

Наталя Гуменюк/Громадське

Пересуваються тут переважно літаками. Місцевий переліт всередині штату – річ недешева, і в середньому обійдеться у 300 доларів у обидва боки. Місцеву залізницю також складно назвати «громадським транспортом». Потяг курсує, насамперед, для тих, хто хоче насолодитися краєвидами.

Анкоридж – найбільше місто Аляски, де мешкає третина з 730 тисяч жителів штату. На перший погляд видається, що в місті куди більше автівок (дуже й дуже великих), ніж людей. Чим Аляска неабияк схожа на американську глибинку.

Ведмедів і лосів можна зустріти й на околиці міста, однак це справа не надто безпечна. Alaska Wildlife Conservation Center – заповідник живої природи поблизу Гірдвуда. Сюди привозять тварин, які були поранені, або дитинчат, що лишилися без батьків і не вижили б самі в дикій природі. Це грізлі, чорні ведмеді, бізони, дикобрази і, звісно, лосі й олені.

В Алясці найбільший, аніж деінде в США, відсоток корінного населення – 20%. Переважно це індіанці (атапаски, хайда, тлінкіни, цимшіани), а також ескімоси й алеути. А ще 20 офіційних мов: інупіак, сибірський юпік, алютик, алеутська та інші. Існує дві найбільші мовні родини – атабаська, яка нагадує мови, що ними говорять у Гренландії, а також схожі на мови ескімосів Сибіру. Чимало хто з корінних жителів заходу Аляски (переважно алеутів) згадує, що їхні бабці, окрім власної, також вільно говорили російською. Ескімосів Аляски та Росії досі пов’язують родини. Найвужча частина Берингової протоки – 86 км, тоді як відстань між островами Ратманова (РФ) та Крузенштерна (США) – 4 км.

Корінне населення отримує справжнє політичне представництво тільки в ці роки. Упродовж століть індіанці й ескімоси були упослідженими.

Нижче – збільшена фотографія зі старого підручника у музеї Анкориджа, яка, по суті, є прикладом стоп-фейку. Пояснюється, що, попри скрутні зими, випадків канібалізму – як це написано в книзі – у корінних народів не було зафіксовано. Тоді як замість сконструйованих характеристик бідності описується феномен «потлачу» – свята показового обміну подарунками і навіть знищення речей, поширене серед американських індіанців, яке у ХIX столітті у США й Канаді було забороненим.

Фото:

Наталя Гуменюк/Громадське

Загалом же економіка Аляски багато в чому лишається колоніальною: тут майже немає виробництва. Корисні копалини, деревину, залізо, золото, цинк, мало не все вивозять до решти США, а імпортують готові товари, які дорожчі за середньоамериканські. Однак і заробітня платня тут вища.

Серед корінних народів чимало заможних співвласників кооперативів. Коли в другій половині ХХ століття на Алясці почали видобувати нафту, США мали владнати питання власності на землю корінними народами, і чимало територій було викуплено. Гроші громади інвестували, зокрема, і на біржах.

Про решту країни на Алясці кажуть: «Поїхати до США». Природа, зокрема — рослинність, надзвичайно нагадують сибірську. Та якщо добряче придивитися, Аляска куди більш схожа на такий собі арктичний Техас.

Аляска
Фото:

Наталя Гуменюк/Громадське

Аляска
Фото:

Наталя Гуменюк/Громадське

Поділитись: