Новий блокбастер осені. Чому варто дивитися фільм «Дюна» — найепічнішу прем'єру року

Історія кіноадаптацій роману рясніє провалами. Спочатку класик андеґраундного кіно Алехандро Ходоровський не зміг знайти фінансування (він задумував 14-годинний фільм). Потім до справи взявся Девід Лінч — проте не мав змоги втілити своє бачення через постійне втручання продюсерів. Стрічку, яка вийшла в кінотеатрах, перемонтували, як того бажала кіностудія. Девід Лінч, вважаючи це повним провалом, відмовився від стрічки після її виходу.

У 2017-му з’явилися перші чутки про нову «Дюну». Деякі з них готували глядачів до нового провалу, інші, навпаки, подавали надію, що цього разу все вдасться. У режисерському кріслі опинився Дені Вільнев. Його філософська притча про час, долю та іншопланетян «Прибуття» і сучасна адаптація «Той, що біжить по лезу 2049» довели: він може створювати масштабні сай-фай картини, які одночасно сподобаються студійним босам, кінокритикам і глядачам.

Ось тільки каст майбутньої картини викликав занепокоєння. На головні ролі затвердили молодих зірок Тімоті Шаламе та Зендею. Також до акторського складу приєдналися номінанти й лауреати численних номінацій — від «Оскара» до «Золотого глобуса»: Ребекка Фергюсон, Оскар Айзек, Джош Бролін, Джейсон Момоа, Хав’єр Бардем. Як показує досвід, неможливо поставити на всі ролі зірок класу А, витягнути маркетинг-стратегію на голосних іменах і думати, що все вдасться. Найчастіше стільком зіркам просто нічого грати — неможливо всім дати достатньо екранного часу і глибоко розкрити кожного персонажа. У цьому випадку річ не в сценарії, а саме у постановці фільму. Та про це згодом.

Стрічка розповідає про один із Великих Домів Імперії — Атрідів. Герцогу Лето Імператор передає у володіння Арракіс — небезпечну піщану планету, на якій видобувають спеції. Це дорога психоделічна речовина, яку вживають пілоти — і внаслідок цього їхня свідомість змінюється настільки, що уможливлює міжгалактичні подорожі. Герцог Лето, його наложниця Джессіка та їхній син, Пол Атрід, потрапляють у вир політичних інтриг і боротьби за владу.

Складнощі кіноадаптації полягають у тому, що роман Френка Герберта надзвичайно багатошаровий: його можна читати як пригодницьку історію, притчу про екологію, історію про релігію та віру або міфічний шлях героя. Дені Вільнев зробив усе можливе, щоб передати цю багаторівневість у кіномові.

Візуальна частина фільму вражає. «Дюна» — це той випадок, коли кожен окремий кадр можна розглядати як самодостатню фотографію. Чіткі геометричні фігури міст і техніки грають на контрасті з плавними лініями барханів. Туман змінюється піщаною бурею, і глядач постійно відчуває себе дезорієнтованим — як і головні герої картини.

Окремо слід відзначити музичний супровід від Ганса Циммера («Гладіатор», «Пірати Карибського моря», «Інтерстеллар»). Він унікальний, масштабний, підкреслює міфологічність дійства та водночас його машинерію. Режисер коментував це так: «Ми домовились, що музика повинна мати духовність. Щось таке, що піднесе душу».

Проте на цьому епічному тлі губиться найголовніше — історія. Усі герої стають лише маленькими частинками великої композиції. Тож навіть коли головні персонажі потрапляють у смертельну небезпеку, не виникає емоційного відгуку й переживань. Ідентифікації з героями не відбувається, усе сприймається через призму міфу, де неважливо, загине герой чи виживе.

Інша проблема — у повній назві: «Дюна. Частина перша». Це тільки половина фільму, тривалістю у 2,5 години. Через це деякі персонажі з’являються тільки під кінець (наприклад, Зендея), і глядач бачить лише першу половину історії одного з героїв — Пола. Бракує відчуття завершеності. Але другу частину ще навіть не почали знімати, і чи буде вона взагалі — залежить від касових зборів та кіностудій.

Отже, чи варто дивитися «Дюну»? Кулль вахед, так! Ця космічна опера точно вразить своїм масштабом, світобудовою та примусить повернутися до неї, аби знайти нові сенси в історії.

Ми розповідаємо про новинки кіно, бо хочемо, щоб наші читачі вибирали для себе якісне дозвілля. Залучаючи фахових авторів, ми професійно пишемо про культуру. Ви можете допомогти нам у цьому, долучившись до спільноти друзів hromadske. Ми фінансуємося завдяки такій підтримці читачів, рекламі та міжнародним донорам.

Авторка: Олександра Калініченко