Обидві сторони конфлікту ускладнюють роботу преси в зоні АТО – французький журналіст

Стефан Сьоан, журналіст, який працює для таких франкомовних видань як Figaro, Le Soir та Le Temps, розповів в ефірі Громадське. Світ про те,  що міжнародні журналісти мають ширший доступ до інформації в зоні АТО, аніж українські журналісти.

«Міжнародна преса, на відміну від української, мають право працювати з обох сторін конфлікту. Загалом можна сказати, що обидві сторони конфлікту толерують, більшою чи меншою мірою, присутність іноземної преси».

Водночас, як підкреслив Стефан Сьоан, останнім часом, коли в регіоні встановився відносний мир, робота іноземних журналістів суттєво ускладнилася. Це парадоксально, адже під час інтенсивних бойових дій у 2014-го іноземні журналісти працювали набагато вільніше, аніж зараз. Тоді у жодної зі сторін конфлікту не було можливості витрачати час та ресурси на те, аби контролювати пресу. Тепер, коли ситуація заспокоїлася, в обох сторін є більше часу для «бюрократичних процедур», акредитацій та оформлення перепусток. «Якщо раніше ми мали до 18 години вечора кожного дня попереджувати штаб АТО в Краматорську про заплановані переміщення наступного дня, то зараз мова іде про те, щоби журналісти мали попереджувати про свої плани за тиждень вперед. Це, насправді, дуже ускладнює нашу роботу», - пояснив Стефан.

Одна з причин, чому українське військове керівництво толерує, але не дуже любить іноземну пресу, полягає в тому, що журналісти привносять критичний погляд на реальність, на те, що насправді відбувається. Влада самопроголошеної ДНР та ЛНР читає, що пишуть іноземні журналісти, і якщо матеріали їм не подобаються, то вони не дають акредитацію журналістам, якщо вони просять про це наступного разу.

Відповідаючи на питання про те, чого не хоче бачити українська преса та чого не хоче , визнавати українське суспільство в конфлікті на Донбасі Стефан зазначив, що український медійний наратив про події не враховує думки більшості населення, які залишилися на окупованих територіях.  «У цих людей немає голосу. Панівний дискурс полягає в тому, що ці території контролюються терористами чи сепаратистами. І сам той факт, що люди залишилися на цих територіях, автоматично означає, що вони підтримують ДНР чи ЛНР. Але в реальності це далеко не так», - вважає Стефан.

Більше того, якщо Україна вважає, що усі люди, які залишилися в ДНР, підтримують на сто відсотків сепаратистів, то незрозуміло, за що Україна воює. Незрозумілим залишається також той проект майбутнього, який Україна хоче запропонувати окупованим територіям, за які вона воює.

hromadske.tv