Операція «Трафік». Хто і як побудував в Кривому Розі потужний наркобізнес та до чого тут колишні поліцейські

«У Києві кажуть, що вивезуть на Дніпро, а в Кривому Розі — на кар’єр. Як то кажуть, з кінцями. Тому з ними ніхто не воює, бо хоче жити», — розповідає нам один із колишніх представників криворізького угруповання 90-х про нову генерацію торговців наркотиками.

На початку незалежності Криворіжжя називали одним із найбільших осередків наркотрафіку, регіоном, де правоохоронці міцно зрослися з криміналітетом. А чи змінилося щось зараз? Замість популярних у 90-х опіатів прийшов синтетичний наркотик, а замість так званих «банок» — закладки та доставка «з рук на руки». Будь-який наркотик у Кривому Розі можна купити просто через дзвінок до «дилерів», серед яких є навіть діти.

У вересні цього року в Кривому Розі в квартирі місцевої активістки, яка допомагає наркозалежним, стався вибух. Жінка пов’язує це зі своєю громадською діяльністю, але поліція почала розслідувати злочин лише після того, як потерпіла звернулася до суду.

Після цієї події журналістка hromadske Вікторія Рощина поїхала на Дніпропетровщину, щоб зрозуміти, як саме працюють схеми продажу наркотиків в одному з найбільших міст країни, як різні групи ділять територію між собою та як правоохоронні органи протидіють (або ж, навпаки, сприяють) торговцям наркотиками. А ще — яку роль відіграють колишні співробітники силових структур у процвітанні незаконного бізнесу.

Погрози і вибухівка 

«Зламали балкон (вікно балкону — ред.) і кинули вибуховий пакет. Мої заяви до реєстру не вносили, а ми з сім’єю боїмося перебувати вдома. Так, сусіди допомогли, скинулись на нове вікно. Але я не хочу це так залишати — це ж загроза життю», — ділиться з нами громадська активістка Світлана Макогон.

Упродовж 30 років жінка вживала наркотики, а згодом потрапила на програму замісної терапії. Нині вона волонтерить та очолює криворізьку філію благодійного фонду «ВОЛНА», який допомагає наркозалежним розпочати реабілітацію та захищає їхні права. За офіційними даними, в місті, що є восьмим в Україні за кількістю населення, близько трьох тисяч наркозалежних. Неофіційна ж кількість (за інформацією громадських організації та правоохоронців) — значно більша.

Світлана Макогон призначає нам зустріч у дворі однієї з хрущовок Кривого Рогу, де й розташована її квартира. Волонтерка розказує, що вже вдруге за цей рік їй переказують специфічне «вітання»: за кілька тижнів до вибуху в квартирі жінки вже вибивали вікно, а поряд лишили напис «Барига». Вона каже, що все через її громадську діяльність. Поліція почала розслідування вибуху в квартирі Світлани лише після того, як та звернулася до суду. Волонтерка стверджує, що бачила «Таврію», якою приїздили ймовірні нападники, та навіть знає їхні імена, проте жодних видимих результатів розслідування досі немає.

«Коли я приносила наркозалежним “Налоксон”, розповідала про замісну терапію та роздавала брошури — мені погрожували, щоб я не ходила в їхній район. Потім погрожували навіть через мою доньку: казали дитині, що якщо мама не вгамується — буде зле», — розповідає Світлана. Вона вважає, що напади підлаштовані наркоторговцями, які бояться втратити клієнтів: адже у межах акцій благодійного фонду Світлана Макогон не лише роздає чисті шприци, щоб запобігти зараженню ВІЛ, а й запрошує на замісну терапію.

Крім того, Світлана вважає, що причиною вибуху в її квартирі міг бути ще один конфлікт з наркоторговцями, який стався через покаліченого підлітка. Хлопець нібито займався продажем наркотиків, але заборгував «старшим» торговцям і ті його побили. За словами жінки, щойно вона про це дізналась — одразу втрутилася. «Я хотіла викликати поліцію, але він просив цього не робити. Я приходила до тих торговців і питала, де їхній старший», —пригадує Світлана. Саме це, на думку жінки, і розізлило злочинців. Залучення дітей до торгівлі наркотиками — ще одна проблема, з якою намагається боротися активістка.

«Йду на роботу і озираюсь»

«До поліції ти не звернешся, бо від них це все й іде», — каже нам І., який раніше працював на наркоторговців у Кривому Розі. Він пояснює, як саме відбувається вербовка підлітків. «Діти купують їхній товар, а потім у них питають, чи не хочуть вони торгувати. Обіцяють, що будуть гроші, буде “покурити”. І все. Так вони туди й потрапляють». 

Хлопець розповідає, що в «бізнесі» був лише кілька місяців — доти, доки про його «підробіток» не дізналася мама. Вона одразу заступилася за сина, і хлопцеві вдалося «вийти» з наркоторгівлі без серйозних проблем. Натомість від його знайомого вимагали повернути борг, і якби пізніше не втрутилися батьки — усе могло б скінчитися погано.

Тим підліткам, які хочуть зав’язати з торгівлею наркотиками, слід знайти замість себе людину і не мати боргу перед «старшими». «Але борг буде, сто відсотків. От у тебе є свої гроші, ти їх використав. Є ще каса — зазвичай беруть і витрачають її, бо знають, що завтра знову працюватимуть і покладуть назад. А потім можуть працювати, працювати, аж доки залізуть у такі борги… І потім вони кажуть: “Ну куди ти підеш? У тебе боргу 2 тисячі”. І все — доводиться залишатися та працювати далі», — розповідає hromadske хлопець.

Інший підліток, з яким ми поспілкувалися, стверджує, що взагалі не знав про те, що доставляє клієнтам наркотики — влаштовувався нібито на роботу в компанію, яка займається меблями. «Мені пропонували бути вантажником. А потім хлопець дав коробку і попросив відвезти за адресою. Дав гроші на таксі й сказав набрати, коли приїду на місце. Я зателефонував і приїхала поліція. Ми дочекались маму, бо я ж неповнолітній, вони відкрили — а там коробка, замотана чорною стрічкою, і всередині наркотики», — розповів нам хлопець. Про те, що в коробці були наркотики, він нібито дізнався лише на місці. Поліція одразу почала розслідування. Нещодавно підліток отримав два роки умовного терміну, хоч йому ще нема 18 років. Його бабуся нарікає, що все через бажання заробити гроші, бо, мовляв, малий виріс без батька, а доходи матері дуже скромні. Хлопець нібито намагався влаштуватися й вантажником до великої мережі супермаркетів, і хотів розклеювати оголошення містом, але його відмовлялися брати на роботу. Бабуся говорить, що родина досі не почувається безпечно в місті. «Як ми почуваємось? Йду на роботу і озираюсь, чи нікого немає. І мама його теж працює до вечора. Слідчі казали, щоб ми звертались, якщо будуть погрози — там же гроші, можуть ще вимагати повернути вартість товару, який відібрали», — каже жінка.

Структура і прибуток 

Аби скласти повну картину про масштаби та структуру наркобізнесу в Кривому Розі, ми опитали десятки колишніх і нинішніх правоохоронців, наркозалежних та продавців наркотиків. Співрозмовники стверджують, що місто поділене серед торговців на райони, за кожен з яких відповідає конкретна людина.

«Закуповують (наркотики — ред.) оптом, це зберігається у головного на квартирі, яку для цього орендують, і там же видається. Одна людина все контролює, друга — на телефоні, а третя бігає на вулицю з цією “байдою”», — розказує нам хлопець Ж., який раніше співпрацював із наркоторговцями. У Довгинцівському районі Кривого Рогу, наприклад, торгівля відбувається здебільшого «з рук». Однак продають не всім — зазвичай лише тим, чий номер є в базі, або через конкретні рекомендації та знайомства.

Ще деякі деталі «бізнесу» нам вдалося дізнатися з тексту підозри членам однієї з банд під назвою «трубопрокат», яка працювала в Кривому Розі до 2019 року. «Продавали наркотики в трубочках (паперових— ред.) і вони розсилали смс: “Трубопрокат, акція”. У них була певна маркетингова політика. І всі розуміли, що “трубопрокат” — це амфетамін», — розповів нам колишній правоохоронець, який займався цією справою. «Товар» продавали з машини, через що поліція тривалий час нібито не могла спіймати торговців на гарячому. Клієнта зазвичай садили на переднє сидіння автівки, він передавав продавцю гроші, а йому під виглядом решти клали в руку наркотики. Щодня в місті працювало чотири таких «екіпажі».

Після закінчення «робочої зміни» торговці складали письмовий звіт: скільки загалом було наркотиків, скільки продали та скільки залишилося, який направляли «старшому» в месенджерах.

«Якщо це все поставити на потік — це дуже-дуже прибутковий бізнес»,— каже нам колишній правоохоронець із Кривого Рогу. «Вони отримують величезні гроші і за них купують міліцію, суди, прокуратуру. Якщо тільки нормально їх не задокументувати, нормально не натиснути».

За словами місцевого блогера та бізнесмена Олексія Таймурзіна, обізнаного щодо діяльності наркоторговців, один телефонний номер, за яким продають наркотики, може приносити від 20 до 150 тисяч гривень на день. «А в них (у кожної з груп, що працюють у місті — ред.) 20-25 таких номерів, тобто в середньому 3 мільйони в день. З цієї суми заберіть щонайбільше 40% на розходи — це закупка товарів, якісь боєприпаси, оренда квартир, машин, платня ментам. Залишається 50-60%, які вони ділять між всіма членами ОЗГ», — каже Таймурзін.

Попри те, що поліція періодично викриває групи наркоторговців, волонтерка Світлана Макогон переконана, що місцеві правоохоронці мало зацікавлені в тому, щоб викорінити їх з міста. «Я сама 30 років вживала наркотики та була крадійкою. І поліція тоді фактично жила на нас. Тому я розумію, що й тут вони зловили-відпустили», — каже Макогон. Крім того, як повідомили hromadske одразу кілька поінформованих джерел, у складі груп, які торгують наркотиками, є колишні правоохоронці. Підтверджують це й деякі судові документи, з якими ми ознайомилися.

 Розподіл між ОЗГ

«Місто ділять дві основні ОПГ: ”Краснобалівські” та ”Мамедівські”»,— розповідає нам Олексій Таймурзін. Він каже, що свого часу допомагав правоохоронцям викрити наркоторговців і навіть засилав до них своїх людей.«”Мамедівські” — переважно колишні співробітники правоохоронних органів: Раміз Мамедов, Сергій Легкошерст. Серед ”Краснобалівських”, можливо, теж є експравоохоронці, але їхній основний кістяк сформований ще 2007 року. Є ще дрібні торговці, які не належать до жодних з цих ОЗГ»,— додає Таймурзін.

Сергій Легкошерст, про якого згадує Олексій Таймурзін, у двохтисячних працював оперуповноваженим у (тоді ще) міліції Кривого Рогу. У 2012 році його засудили за торгівлю наркотиками. Проте, згідно з судовими документами, на той момент він вже не працював в правоохоронній системі. В нацполіції нам повідомили, що Сергій Легкошерст звільнився з органів за власним бажанням.

Інший співрозмовник hromadske з правоохоронних органів також підтверджує, що після звільнення з в’язниці Сергій Легкошерст повернувся до «справ». «Легкошерст організував групу, яка не просто там десь кришувала, а сама організувала торгівлю й поставила це все на потік — займались на повну. Тоді вже підключилась область, їх прийняли, посадили, але за три роки він вийшов і знову взявся до цього»,— розповів нам колишній працівник кримінального блоку Дніпропетровщини. Ми намагалися зв'язатися з Сергієм Легкошерстом, втім, поки що на зв'язок він не вийшов.

Брат іншого колишнього правоохоронця, Раміза Мамедова, Анар (якого також пов’язують із наркотрафіком) нам у коментарі зазначив, що ані він, ані його брат ніколи не були й не будуть причетними до наркотиків. «Ви розумієте, що все це вигадки. Ми ніколи не були причетні до цього. Я навіть не знаю, що таке наркотики і що це за бізнес. А те, що пишуть — що ж, нехай пишуть», — заявив нам Анар Мамедов.

За словами наших співрозмовників, колишній поліцейський Дмитро Холобок також раніше працював в окремому блоці, який охоплював не лише Кривий Ріг, а й усю Черкащину.

Торік Дмитра Холобка та ще 10 людей, які, за даними слідства, входили до складу його групи, затримали в Кривому Розі співробітники департаменту стратегічних розслідувань Нацполіції за торгівлю наркотиками. Нині ця справа слухається в одному з судів міста. В обласній прокуратурі нам розказали, що саме досвід роботи в правоохоронних органах дозволив Холобку побудувати ефективну організацію та успішно працювати певний час. Утім, наразі наші співрозмовники пов’язують його з братами Мамедовими.

Сам Дмитро Холобок спочатку заявив, що «раніше мав опосередковане відношення до наркотиків, допомагав людям із цим», але потім забрав слова назад. «Ніколи не був причетний і нічого не маю. Ця справа сфальсифікована, є відповідні заяви в ДБР. Я підприємець, займаюся ремонтом машин і завжди займався»,— заперечив Холобок. Щодо ймовірного зв’язку з Мамедовими він зазначив, що знав Раміза, бо той також був колишнім поліцейським.

За інформацією поліції Кривого Рогу, Раміза Мамедова та Дмитра Холобка звільнили з правоохоронних органів через порушення дисципліни.

Наближченим до «мамедіських» у Кривому Розі активісти й колишні правоохоронці називають також Володимира Огурченка — ексочільника поліції Дніпропетровщини. На питання щодо звинувачень у зв’язках з Мамедовими він відповів, що знайомий із багатьма людьми, а коли був на посаді — нібито боровся з торговцями, просто не встиг довести справу до кінця. «Я знав не тільки про них («Мамедівських» — ред.), а й про “Краснобальських”, “Двадцятівських” та решту. Але для того, щоб їх подолати, потрібно було зробити неможливе: звільнити основне зло — їхні зв'язки — з лав поліції. Що я і зробив. Наступним етапом були б усі, кого я назвав»,— сказав Огурченко. Його звільнили з посади торік після гучної спецоперації у Павлограді, коли місцеве керівництво поліції затримали за нібито штучне нарощування показників, торгівлю наркотиками та катування потерпілих.

Колишній працівник БНОНу підтверджує, що в місті існує і третя група — «двадцятівські», які нібіто надають силову підтримку іншим бандам. «”Двадцятівські” — це бренд. Скажімо, є якась група, яка каже, що хоче заробляти гроші та знає, як це робити. Але вони чудово розуміють: щойно вони цей прапор піднімуть — їм дуже швидко дадуть по жопі. Тому вони кажуть, що потребують силової підтримки. І все: вони стають ”двадцятівськими” за певний відсоток. Їхніх лідерів дуже важко вистежити, оскільки вони вже давно відійшли від етапу безпосередньої участі»,— каже експрацівник БНОНу. Зокрема, як стверджують наші співрозмовники, «двадцятівські» співпрацювали з бандою «трубопрокат», яку у 2019 році викрили правоохоронці. «Під час прослуховування ми чули, що їм ”двадцятівські” пред’являли за несплату: мовляв, вони працюють на їхній території, а відсотки не віддають»,— розказує експоліцейський, який вів цю справу.

Окрім цих груп, в місті ще з 80-х працюють окремі роми. Серед таких, за нашою інформацією, Тамара Огли (раніше Василенко), відома також як «Кирза». Нещодавно її та ще чотирьох членів її групи затримали поліцейські.

Родом із 80-х

Наркобізнес у Кривому Розі почав активно розвиватися ще під час розпаду Радянського Союзу. «Наприкінці 80-х чи на початку 90-х був такий собі нині покійний Вітя “Бєс”. Наркоман, який побачив можливість заробити й почав монополізувати (ринок наркотиків — ред.) шляхом фізичного тиску і заборони продажу наркотиків будь-кому, крім членів його групи. Так і з’явилась організованість», — розповів експравоохоронець місцевого БНОНу. Крім цього, за його словами, продажем наркотиків у Кривому Розі здавна займалися деякі роми, які жили в Довгинцівському районі міста.

За тих часів у місті ставали дедалі поширенішими групи спортсменів, які зазвичай займалися рекетом. «Починалося все з ”бігунів”. Це були такі спортивні хлопці на районах. Кожна з груп мала свою символіку та назву»,— розповідає нам колишній співробітник місцевих правоохоронних органів. Однією з підгруп «бігунів» і були «двадцятівські», які згодом перетворилися на окреме угруповання — одне з найсильніших на той час, що тривалий час спеціалізувалося саме на продажу наркотиків у Кривому Розі. «Раніше, років 20 назад в це угруповання входили Вадим Великодний «Вальдемар», Кандиба. Було в них і молодіжне крило — той же Олександр Ожиганов "Семен"», — додає ще один колишній працівник правоохоронних органів Кривого Рогу.

Вадим Великодний нам у коментарі заперечив те, що мав відношення до наркобізнесу, а з Ожигановим на момент публікації зв’язатися не вдалось.

Утім, більшість тодішніх лідерів банд згодом вийшли з наркоторгівлі. Хтось із них загинув, хтось відкрив легальний бізнес і нині веде доволі спокійне життя. Про успішну легалізацію багатьох тодішніх «авторитетів» говорить і колишній очільник київського УБОЗу Валерій Кур. «Ті, що були організаторами, які перейшли до так званої ”білокомірцевої злочинності”, вже старі — вони полишили ряди груп. А ті, хто залишився, і досі якісь кошти там заробляють. І вони, звісно, залежні. Залежні від кримінального світу, від авторитетів, від ментів поганих, які продаються»,— каже пан Кур.

Співрозмовники hromadske у правоохоронних органах стверджують, що боротися з наркоторговцями складно не лише через їхні зв'язки в поліції, а ще й через особливості законодавства. «Це можна документувати, але в межах кримінального провадження щодо бандита. Про відкриття провадження знає прокурор, знає процесуальний керівник (загалом близько п’ятнадцяти осіб) — і сам бандит. То який ефект буде від цього документування?»,— сказав нам колишній поліцейський кримінального блоку Дніпропетровщини. Окрім цього, штат профільного департаменту замалий, а зарплати поліцейський досить низькі. «У місті немає ДБН, тільки область. А їх там лише 30 людей. Це дуже мало», — каже колишній правоохоронець.

Окрема проблема — легалізація лідерами угруповань коштів від продажу наркотиків. «Вони будують будинки, скуповують майно. Але для того, щоб це можна було вилучити, щоб можна було в чомусь звинуватити, потрібні документи, а на них особисто жодного майна не записано. Для них працює купа юристів, є наближені люди, які займаються бізнесом. Тож отака імперія на грошах від наркотиків вже будується», — каже нам експравоохоронець. Наостанок він наголошує, що в цьому напрямку теж дуже важливо працювати: накладати арешти на незаконно здобуте майно тощо. Безперечно, правоохоронці проводять таку роботу, проте щоразу потрібно окремо доводити, що власність таки справді було придбано з грошей від наркотиків.