«Ополченців» залишилось мало у Луганській області, воюють російські військові – командир 92-ої бригади

Віктор Ніколюк з позивним «Вітер» - командир 92-ої окремої механізованої бригади, яка «відповідає» за близько 60 кілометрів уздовж лінії фронту у Луганській області. Бійці саме цієї бригади 16 травня затримали в районі Щастя двох військовослужбовців 3-ї окремої бригади спецназу російського Головного розвідуправління (Тольятті) - сержанта Алєксандра Алєксандрова та капітана Євгенія Єрофєєва. Саме з росіян почав розмову з журналістами Громадського командир 92-ої. Він розказав про те, з ким воюють українські бійці, про мотиви російських кадрових військових у цій війні, як триває боротьба з контрабандою в регіоні та чи сприймають їх місцеві мешканці.

З ким воюють?

Так званих «ополченців» буквально залишилось небагато. Проти нас стоїть 3-й мотострілковий батальйон на Веселій горі, 2-га бригада т.зв.«ЛНР» і приватна військова компанія, або іншими словами - російські найманці чи російський спецназ. Проти нас воюють 2-га та 4-та бригади. Потім частина підрозділу колишнього полку, а нині мотострілкового батальйону територіальної оборони імені Єгорова - це «казаки». І стоїть також проти нас 45-та бригада спецназу. Це російська регулярна армія.

Давайте будемо реалістами. Як таких, так званих «ополченців», які вірять в ідею, залишилось дуже мало. Думаю, це навіть не 30%, а 15% усього. Співвідношення буквально місяць тому «ополченців» та найманців, або як вони їх називають «регуляторів», було 1:6. Тобто, таких ідейних там нема. Є такі, що нас ненавидять, ну але ж це не ідея за «Новоросію». Враховуючи життя там, забезпечення продуктами, водою, стан інфраструктури. А ще вони ж самі її знищують. Будь-хто зневіриться. Якщо ми увійдемо у зиму, а я не виключаю, що продовження конфлікту буде, то ближче до весни там взагалі буде хаос.

Зараз там все підтримується за рахунок російських військ, тому ще введення регулярної армії сприяє все-таки тому, що там військові комендатури, з ними проводяться заняття, ну і підтримується громадський порядок. Доти не буде руху з того боку, поки вони їх стримують, аби не допустити п’янок та іншого. Найкращий варіант – тримати у напрузі, що ми йдемо у наступ. 2-ий - проводити з ними заняття. 3-ий - ми все-таки не виключаємо репресивні заходи. Чому зараз знищують частину «казаків» тих підрозділів, які, як вони самі кажуть, нікому не підкоряються. Вони так звану «ЛНР» не визнають. На підставі чого вони тоді «казакі»? Тому що є віра «у доброго царя».

Про російську регулярну армію

Те, що ми воюємо з росіянами, підтверджується також по роботі з диверсійно-розвідувальними групами. От в нас був випадок з 45-тою бригадою. Ми мусили забрати наших хлопців, що підірвалися на мінному полі, через союз ветеранів Афганістану. Вийшли на зв’язок з цією російською бригадою. Це кадрові військові, офіцери спецназу Росії. Тож, розказувати, що росіян нема, це все маячня. І нема тут чого приховувати.

Вони воюють не за ідею, вони воюють за гроші. До всього спокійно ставляться. Може, в них є якесь своє розуміння честі та братерства спецназівського, але на даний момент розмова спокійна. Не було такого, мовляв, «йдіть звідси, ви на нашій землі». Вони просто говорять: «ми робимо свою справу, ми робимо те, що вміємо». Тобто, якщо раніше було таке: «ви прийшли на нашу землю, ви укропи та фашисти», то тут у людей спрацьовує здоровий прагматизм. Вони займаються тим, що заробляють гроші. Багато з них із Північно-Кавказського округу, тобто, люди які воювали у Чечні протягом кількох років. Досвід колосальний. Тому вони і знаходяться тут.

Про затриманих спецназівців

- Коли затримували спецназівців, чи розглядався варіант їхнього обміну?

- Варіанти завжди такі розглядаються. Навіть на нашому рівні. Звісно, коли захоплюються в полон військові, то, в першу чергу, стоїть завдання витягти побільше наших хлопців. Якщо наші беруть у полон, то діють відносно норм міжнародного права: ми дізнаємося ім’я, прізвище, військове звання і кому належить військовополонений. Це ми маємо право знати. І як би там ніхто не розказував, ніхто спецназівців не допитував, неправда це все. Коли ми їх взяли, то відправили до лікарні міста Щастя, де їм надали медичну допомогу. А вже потім їх доправили до Києва, де зробили операцію.

Вони нашого бійця, сержанта Пугачова просто-напросто застрелили. Тому що в ньому було 6 кульових отворів. Це більш ніж доводить, що це було вбивство. Одна справа, коли несвідомо стріляють у людину - це 1, 2, ну максимум 3 постріли, але коли 6 дірок – і усі у життєво важливі органи, легені, шию, печінку. А ще треба враховувати ту зброю, яку ми взяли у них - це «гвинторіз». В нього дальність 240 метрів, максимум до 400. Тобто, він працював з близької відстані.

Вони говорили, що це не вони стріляли, що стріляв третій чоловік. Зрозуміло, що в такій ситуації будуть намагатися це приховати.

-  Ви бачили, хто стріляв?

Я не бачив, але потім було проведено розслідування, баллістичну експертизу, в результаті якої з’ясувалось, що стріляли з «гвинторіза» Єрофєєва. Для того з Києва приїжджала слідча група, наші все «прошерстили» там, де спецназівців було затримано. Навіть не зважаючи на те, що в той час були обстріли.

Про полонених

Полонених треба забирати. Чому я повертаюсь до цього питання. Зважаючи на те, скільки тут проводиться обмінів, а їх тут проводиться багато, можу сказати, що наші військовополонені та їхні - це небо та земля. Затриманим на українській території дають коробку з усіма - засобами гігієни, а з тієї сторони полонені виходять поламані. Це жалюгідне видовище, тому що люди бояться навіть вже на нашій території на камери розказати, що з ними було. Вже потім, коли з ними сідаєш, годуєш, тільки тоді вони починають розповідати, які тортури проти них застосовували «казаки» та інші. Починаючи від вдягання кульків на голову і дробленням пальців і до всього іншого.

Про місцевих мешканців

Нас здебільшого сприймають на більш емоційному рівні. Не знаючи людей, орієнтуються на ту інформацію, яка йде з тієї сторони. Українських каналів у нас мало тут. Тільки якщо в тебе є кабельне телебачення, то є. А як ні, то інформація надходить з одного боку. А це близько 11 російських каналів. Чого вартує тільки «Russia today», «Lifenews» та інші. Навіть розуміючи, що відбувається насправді, ти починаєш думати, що все, ти – злочинець. (сміється).

Було пару курйозних випадків. Наші солдати виїжджали до міста, запропонували бабусі допомогти дорогу перейти. Вона подякувала, а потім така обертається і каже: «дякую вам, хлопці, ви хоч не ті (нецензурне) укропи, які мене б тут затоптали».

Люди раніше навіть не розбирались, хто стоїть. Зараз вже знають. Доводиться, звичайно, розповідати, що ми – Збройні сили України. І багато людей почали звертатися до нас для підтримки правового порядку, який має бути тут.

Про контрабанду

Мобільні групи по боротьбі з контрабандою діють, їм ніхто не заважає. Ми забезпечуємо їм супровід та охорону, якщо є потреба. Мене навіть звинувачували у контрабанді, але я ініціював службове розслідування. Ну, як бачите, ті, хто чекав на якісь сенсації, нічого не отримали.

Але я вважаю, що перш ніж працювати в регіоні, треба розібратися з менталітетом населення. Так, з одного боку, може і правильно - наловити контрабандистів, а з іншої – можна наламати дров. З початку треба розібратися, що таке «контрабанда». Визначити, що це таке. Або хоча б зрозуміти кількість і стан. Люди займаються тут в основному тепличним господарством. Тим більше, зараз ближче до осені, до школи, люди будуть намагатися щось продати. Плюс, ціни різні з цієї та іншої стороні. Наприклад, тут коштує 25 гривень за кілограм, а там, умовно, 125 гривень. По-друге, в нас АТО, тобто, воєнного стану не введено. Це наша Україна, наша територія, наш народ. Так, якщо буде ухвалене рішення щодо блокади, ми будемо виконувати, ну але ж її поки немає як такої.

Або просто ввести правило: кожній людини можна взяти пару кілограмів картоплі. Тобто, все-таки забезпечити йому прожитковий мінімум. На тій стороні, на жаль, скоро буде голод. І голодним людям в принципі без різниці, буде Україна чи Росія. Їхнє завдання буде одне – вижити.

Про найближчий бій

Напевно, буде спроба атакувати позиції українських військових ближче до Дня незалежності України. Я пригадую Іловайський котел з 23 на 24 серпня. Ми цього не виключаємо і будемо готові до цього. Те, що зараз відбувається на донецькому напрямку, де артилерія, танки, не виключено, що у Луганській області буде те саме. Ми знаємо про рух техніки, її стає більше. Це БМП-2, БТР-80, Т-72, РСЗВ «Буратино». Плюс, ми помітили, що почали перефарбовувати все в наш колір. Тобто, наносять ті ж самі знаки розпізнавання.

Ну але ми готові. Головне – першу атаку відбити, а потім все буде нестрашно вже. Очманілі, але задоволені та злі, підемо вперед. Так і буде.

/Кіра Толстякова