Останній політ Капітана

Літати літаком для українців зараз майже диво, а мій політ був дивом у квадраті. Адже це був фінальний рейс у кар’єрі капітана літака. Він повідомив про це у своєму вітальному слові. Розповів, що на борту його дружина і троє синів, двоє з яких уже теж пілоти, і це для нього дуже важливий, цінний день. У цій авіакомпанії він пропрацював як пілот 38 років. Пасажири з ентузіазмом аплодували.

А згодом у салоні почали передавати рожевий блокнот із проханням написати капітанові побажання та привітання з виходом у відставку, розповісти, чому сьогоднішній рейс для них важливий, або ж розказати, що з ними відбувалося в березні 1985 року, коли капітан Хейден розпочав свою роботу в авіакомпанії. До моїх рук потрапив уже добряче списаний блокнот. Не стрималась — і погортала кілька останніх сторінок. Хтось бажав радісних днів на заслуженому відпочинку, хтось дякував за відпочинок і безпеку, дехто згадував свій 1985-й, а кілька студентів чесно написали, що того року ще навіть не народилися, тому в захваті від самого факту, що хтось літає більше, ніж вони живуть.

Я написала Капітану, що в березні 1985-го навчалася у початковій школі й жила в СРСР за «залізною завісою», навіть не здогадуючись, що колись матиму можливість подорожувати за кордон. А зараз я живу в Україні, у якій росія веде повномасштабну війну. І над моєю країною безпольотна зона. Щоб дістатися до найближчого аеропорту, треба їхати 1000 км потягом або автомобілем. І цей рейс дуже важливий для мене, бо везе мене зустрітися з донькою, яка через війну навчається за кордоном. І я дуже вдячна Капітану за цей спокійний політ.

Потім іще говорив його син — другий пілот рейсу. Дякував татові за приклад, а мамі — за терпіння та виховання трьох синів. Чоловік наголосив, що за 38 років польотів у Капітана не трапилося не те що жодної аварії — жодного інциденту. Люди на борту знову аплодували.

І ще одні дуже довгі оплески були після приземлення. Капітан ще раз усім подякував — чесно кажучи, сумним голосом. Не було веселим і його обличчя, коли він проводжав пасажирів — підтягнутий чоловік 65-70 років.

У зоні прильоту на Капітана чекав іще з десяток друзів чи родичів. А його сини-пілоти виявилися близнюками — феєрична картина, скажу я вам.

Наче нічого особливого, просто життя, але виглядало і відчувалося для всіх неймовірно зворушливо. Круто, що авіакомпанія, схоже, підтримує такі гучні проводи на пенсію своїх пілотів — з перельотом усієї сімʼї та милими традиціями.

Це авторська колонка. Думка редакції може не збігатися з думкою автора.