Передвиборча агресія: чому Порошенко готує країну до війни

О 22 годині 25 листопада президент Петро Порошенко терміново зібрав «воєнний кабінет» — неформальний орган, до якого входять керівники всіх силових відомств, частина яких (наприклад, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков), юридично не підпорядковані голові держави.

За декілька годин до того російські прикордонники та співробітники ФСБ атакували український буксир «Яни Капу» й військові катери «Нікополь» і «Бердянськ». На той час доля кораблів іще не була відома, однак у мережі вже з'явилися відео, на якому російський корабель таранить український буксир, а в повітрі над Керченським мостом, поблизу якого росіяни атакували українських моряків, кружляють російські військові вертольоти.

Українські військові кораблі прямували до порту Бердянська, де українська влада створює військово-морську базу. Однак, невідомо, чи враховували військові під час планування операції, що росіяни вже намагалися завадити передислокації українських кораблів через Керченську протоку.

20 вересня буксир «Корець» та пошуково-рятувальне судно «Донбас» пройшли Керченську протоку в супроводі російського конвою під прикриттям авіації. Важко повірити, що президент і військове керівництво не розуміли, що росіяни намагатимуться завадити українським кораблям пройти Керченську протоку, як і те, що в них вистачить на це сил. Тож у наслідок операції Україна втратила три кораблі, які захопили російські військові.

Єдина подробиця засідання «воєнного кабінету», яку переповідає дехто з його учасників: саме на ньому секретар Ради національної безпеки та оборони Олександр Турчинов запропонував президенту оголосити воєнний стан. «З пропозицією погодились усі учасники наради, зокрема президент», — каже співрозмовник Громадського. Як саме Турчинов обґрунтував доцільність такого кроку, також достеменно не відомо.

Згодом президент пояснить, що отримав матеріали розвідки, які свідчили про скупчення російських військ біля українського кордону, тож оголошення воєнного стану дозволить йому в разі наземної інтервенції «не втрачати жодної секунди для того, щоб забезпечити захист української землі».

Про рішення ввести воєнний стан президент повідомив під час засідання РНБО, що розпочалося рівно опівночі 26 листопада. До того часу з'явилися повідомлення, що всі три українські кораблі, 22 моряки та двоє співробітників СБУ захоплені. Україна вже офіційно звернулася за підтримкою до США та скликала термінове засідання Ради безпеки ООН, а весь склад ВМС України був піднятий по тривозі та вийшов у море. На засіданні РНБО президент запропонував підтримати пропозицію запровадити в країні воєнний стан строком на 60 днів. З яких саме міркувань і розрахунків голова держави визначив саме такий термін — також невідомо.

Два в одному

Петро Порошенко запевняє: запровадження в країні воєнного стану пов’язане виключно з питаннями національної безпеки та оборони. Утім, таку ідею на нарадах в Адміністрації президента обговорювали ще два роки тому, зокрема на зустрічі, присвяченій зовсім іншому питанню, — президентським виборам.

У травні 2016-го видання «Українська правда» опублікувало інформацію про засідання так званої стратегічної ради (неформальний орган, що об'єднує вище керівництво держави), яке відбулося в АП за два місяці до того. На ньому обговорювали, хто саме від влади має за два роки балотуватися на виборах президента та як на них перемогти.

За даними журналістів, саме на ньому Турчинов запропонував запровадити під час виборів воєнний стан.

Проте тоді цю ідею відкинули. «Йому сказали: Саша, воєнний стан може тривати два місяці, але не два роки», — цитувала подробиці тієї наради «Українська правда». Останні події свідчать, що ту пропозицію Турчинов не забув.

Однак сам Турчинов у лютому 2018-го, в інтерв’ю Громадському переконував, що владі вдасться провести демократичні вибори. «Друзі, була війна (у 2014 році — ред.), і навіть у цих умовах ми провели вибори. Невже ми тепер не зможемо провести чесні й прозорі президентські, а потім парламентські вибори? Це для нас не найважчий виклик, я тут більш-менш спокійний», — сказав тоді секретар РНБО.

Цього літа в ЗМІ просочилася ще одна ідея, яка курсувала коридорами Адміністрації президента. У серпні видання «Дзеркало тижня» з посиланням на джерела повідомило, що команда Порошенка розглядає можливість відтермінування виборів президента. Зокрема, перенесення дати голосування на 7 червня наступного року.

Нагадаємо, перший тур виборів згідно з Конституцією повинен відбутися в останню неділю березня п'ятого року повноважень голови держави, тобто 31 березня 2019 року. За інформацією видання, таку пропозицію її прихильники аргументували наступним чином.

По-перше, що нижча явка, то простіше маніпулювати результатами голосування, більше простору для підтасовок. А в період відпусток, канікул та інших вакацій відвідуваність виборчих дільниць знижується природним чином.

По-друге, молодь, що належить до найменш дисциплінованих електоральних груп, улітку виконує свій обов'язок особливо неохоче. А виборці 18+ традиційно не схильні любити чинну владу.

По-третє, президентські технологи серйозно вважають, що виборці влітку добріші, ніж навесні, й легше вибачають владі помилки.

Дивним чином пропозиція президента запровадити в країні воєнний стан на 60 днів фактично відповідала ідеї відтермінування виборчої кампанії. Адже двомісячний термін дії воєнного стану мав спливти наприкінці січня наступного року, тобто вже під час офіційної частини президентської кампанії.

Відповідно до законодавства реєстрація кандидатів у президенти повинна розпочатися 31 грудня 2018-го й тривати до 4 лютого 2019-го. Водночас закон про «Правовий статус воєнного стану» чітко вказує, що в цей час проводити вибори в країні заборонено. Тож у випадку запровадження воєнного стану на два місяці початок виборчої кампанії фактично був би зірваний, а Верховна рада повинна була б ухвалити нову дату виборів президента. У такому випадку Порошенко отримав би додатковий час для того, щоб спробувати наздогнати Юлію Тимошенко — за даними останніх соціологічних опитувань вона випереджає його у два рази. Крім того, у разі зміни дати виборів усі потенційні конкуренти Порошенка на виборах мали б відкорегувати свої передвиборчі стратегії, які зазвичай у кандидатів в президенти розписуються потижнево.

Метаморфоза

Відголоски ідей, які обговорювалися на нарадах, присвячених президентським виборам, і реакції президента на атаку російських військових у Керчі не єдине, що дивує в історії запровадження воєнного стану. Усі роки свого президентства Петро Порошенко був категоричним противником такої ідеї.

Тим, що попри війну на Донбасі більшість українців не відчули на собі всі обмеження воєнного часу, Порошенко пишався. «Ми не просто зберегли Україну. Під час війни ми зберегли її демократичною, — казав голова держави під час виступу у Верховній Раді 4 червня 2015 року. — Попри те, що цей режим значно більше влади дає особисто мені, не міг на це піти. Я розумів, яким шоком і випробуванням це стане для моїх співвітчизників».

Відмова від жорстких заходів щодо громадян мала й раціональніше пояснення — в умовах воєнного стану держава не може розраховувати на міжнародні кредити й постачання зброї. Ці аргументи Порошенко також неодноразово наводив публічно.

Офіційне пояснення метаморфози в поглядах Петра Порошенка виглядає так: росіяни вперше атакували українських військових відкрито й демонстративно. Адже присутність своїх збройних сил на Донбасі вони досі заперечують, так само Володимир Путін спочатку заперечував участь російської армії в анексії Криму. Не відреагувати на такі дії росіян президент України не міг. Міжнародне право чітко називає таку ситуацію військовою агресією.

Оголосити війну Росії ми також не можемо, адже тим самим дамо привід для початку повномасштабної інтервенції значно сильнішої російської армії та ще й формально самі будемо в цьому винні.

Президент пояснює, що в такій ситуації вирішив: чергового скликання Ради безпеки ООН та звернення до НАТО, ЄС та міжнародних партнерів цього разу недостатньо й погодився таки запровадити в країні воєнний стан.

Міжнародна спільнота публічно підтримала Україну та не мала нічого проти тимчасового обмеження прав громадян. МВФ навіть пообіцяв, що це не стане на заваді для надання Україні чергового траншу кредиту, який має надійти на початку грудня.

«Охрана, отмена!»

Вранці 26 листопада кореспонденту Громадського зателефонував народний депутат, що не входить до коаліції та попросив поради. Парламентаря турбувало питання, чи не буде його можливе голосування за введення воєнного стану нагадувати сумнозвісну історію з голосуваннями депутатів за підтримку так званих «диктаторських законів» від 16 січня 2014 року. «Нам тоді теж казали, що це треба для безпеки країни, а в результаті я досі від цього не відмився», — побивався народний обранець.

Питання доцільності воєнного стану турбували й союзників Петра Порошенка по парламентській коаліції з фракції «Народний фронт». Відповідно до законодавства, президент не може одноосібно запроваджувати воєнний стан — для цього потрібно, щоб депутати затвердили цей документ, ухваливши відповідний закон.

26 листопада зранку політичні соратники Олександра Турчинова з фракції «Народний фронт» (секретар РНБО — член політради НФ) зібралися на засідання, де й повинні були вирішити, чи потрібний країні воєнний стан. Подробиці внутрішньої дискусії публічно депутати НФ розголошувати не хочуть, апелюючи до фракційної дисципліни. Однак неофіційно одразу троє депутатів розповіли Громадському одну й ту саму історію.

Олександр Турчинов на засідання не прийшов, як і голова політичної ради партії Арсеній Яценюк, він у цей час був у закордонному відрядженні. Головували на засіданні голова фракції Максим Бурбак та Арсен Аваков. Несподівано голова МВС, який напередодні ввечері не протестував проти ідеї оголосити в країні воєнний стан строком на два місяці, засумнівався в доцільності таких дій. У цьому його підтримав і Бурбак, який сам себе називає соратником Яценюка. Соратники Турчинова та спікера Верховної Ради Андрія Парубія навпаки ідею президента цілком підтримали. Утім, учора вони були в меншості.

Підсумком внутрішньої дискусії стали публічні дописи депутатів у Faсebook. Зокрема народний депутат Леонід Ємець повідомив, що фракція вирішила підтримати указ президента, однак наполягає, щоб воєнний стан ввели на 30 днів і лише на окремих територіях, а не в усій Україні. Соратники президента з фракції БПП виявилися більш слухняними й на засіданні своєї фракції майже одностайно указ про воєнний стан підтримали.

Розгляд питання в Раді запланували на 16.00. Та розпочати роботу депутати не змогли — фракція Олега Ляшка, депутати якої протягом дня то повідомляли, що підтримають указ, то, навпаки — що ні, заблокували трибуну, з якої повинен був виступити президент.

Тож Парубій покликав голів фракції на нараду у свій кабінет. Тим часом Петро Порошенко у відео-зверненні повідомив країні, що готовий зменшити термін дії воєнного стану до 30 днів.

Підсумком перемовин у кабінеті спікера, в яких президент демонстративно не брав участь, стало компромісне рішення — воєнний стан діє протягом одного місяця на території 10 областей, які межують з Росією, невизнаною республікою Придністров'я та акваторією Чорного та Азовського морів, а саме: Вінницької, Донецької, Луганської, Запорізької, Миколаївської, Сумської, Харківської, Одеської, Чернігівської та Херсонської. Остаточний перелік регіонів президент зачитав під час виступу в парламенті пізно ввечері.

Чому Петро Порошенко та Олександр Турчинов так легко відмовилися від ідеї, яку вважали адекватною та погодилися з пропозиціями депутатів, які безумовно менш поінформовані про загрози російської агресії?

Офіційна версія президента: тим самим він хотів продемонструвати критикам, що введення військового стану — це саме реакція на загрозу широкомасштабної агресії Росії, а не спроба відтермінувати дату першого туру президентських виборів. «Наголошую, що воєнний стан буде застосований лише у випадку наземної операції регулярних військ Російської Федерації за межами операції Об'єднаних сил і за межами незаконно анексованого Криму», — уточнив президент під час виступу в Раді.

На підтвердження цього депутати ще й ухвалили постанову про призначення виборів на 31 березня, тобто в установлений законодавством строк.

Утім, таке пояснення викликає нові запитання. Чим все ж таки керувався президент, коли визначав першопочатковий строк дії воєнного стану протягом 60 днів? Адже якщо цей термін він запропонував виходячи з військової доцільності, то чому тоді так легко погодився зменшити вдвічі? Знову ж таки, з яких міркувань спочатку пропонував запровадити воєнний стан на всій території країни, а потім погодився лише на 10 областей? І чи справді Петро Порошенко не враховував майбутні президентські вибори?

Неофіційно оточення президента переконує: Петро Порошенко обрав тактику «хочеш отримати своє — вимагай більшого». Мовляв, тільки так можна було переконати депутатів, навіть з числа союзників по коаліції, погодитися взагалі ввести воєнний стан у прикордонних областях. Проте таке пояснення виглядає дивно, адже президент міг просто навести народним обранцям і громадянам країни конкретні приклади, які б засвідчили, що ситуація справді така небезпечна, якою він описував її вночі 26 листопада на засіданні РНБО. Наприклад, згадати інформацію, яку того ж дня на засіданні Радбезу ООН озвучив представник України Володимир Єльченко — що за даними української розвідки «існує чітка загроза вторгнення та захоплення Маріуполя й Бердянська».

Натомість частина фракції НФ, яка висунула вимоги президенту переконана, що своєю позицією змусила Порошенка піти на компроміс. Зокрема Леонід Ємець упевнений, що президент виконав всі вимоги його колег. «Саме наші голоси вирішили ситуацію. З усією повагою до інших фракцій і груп, але не вони є частиною коаліції. І не з ними йшла найважча та непублічна «дискусія», — вважає він.

Соратники ж президента стверджують, що змогли б домогтися від Ради ухвалення першочергового тексту указу й без колег з НФ, але Порошенко вирішив не ламати парламент «через коліно», адже у випадку необхідності зможе добитися від народних обранців продовження дії воєнного стану та його поширення на всю територію країни. Для того, щоб переконатися, що президент і секретар РНБО здатні добиватися від парламенту ухвалення потрібних рішень, досить згадати хоча б історію ухвалення та продовження дії закону «Про особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах донецької та Луганської областей».

Утім, ризик, що президенту не вдалося б переконати депутатів таки існував. Окрім орієнтованої на Авакова та Яценюка частини «Народного фронту», проти запропонованого Порошенком сценарію виступали також «Радикальна партія Ляшка» та «Батьківщина». Лідер «радикалів», який останні роки нещадно критикував Тимошенко, вчора відверто узгоджував з нею свої дії та переключився на критику президента.

Віднедавна кулуарами парламенту курсують розмови про те, що переорієнтуватися на Тимошенко його переконав власник корпорації СКМ Рінат Ахметов — про його патронат над Ляшком писали в численних журналістських розслідуваннях.

Проти воєнного стану в будь-якій варіації виступали й інші протеже Ахметова в парламенті — фракція «Опозиційного блоку». Ситуація в Керченській протоці прямо стосується власника СКМ, адже блокування Росією судноплавства в Азовському морі суттєво ускладнило транспортування продукції ММК імені Ілліча та «Азовсталі», що входять до його металургійного холдингу «Метінвест».

Застереження проти першопочаткового плану Порошенка висловлювали представники «Самопомочі», вагалися, чи підтримувати сценарій президента в депутатській групі «Воля народу», а їхні колеги з групи «Відродження» відверто критикували його. Фракція «Опозиційного блоку» відмовлялася голосувати за будь-яких обставин. Тож голосів у залі справді могло забракнути.

У такому випадку Петро Порошенко опинився б у неприємному становищі. Адже виглядало би так, ніби депутати не повірили аргументам президента про існування загрози повномасштабної російської агресії, натомість схилились до версії, що президент просто хоче змінити дату виборів задля вдалої президентської кампанії.

Зі свого боку депутати, які декларують приналежність до патріотичних партій теж ризикували. Адже, не підтримавши воєнний стан і відверто продемонструвавши недовіру щодо відкритого акту агресії з боку Росії, про похід на парламентські вибори наступної осені вони могли б забути. На підтвердження цієї версії говорить той факт, що у підсумку за компромісний текст указу проголосували майже всі депутатські фракції та групи. В тому числі, і депутат, що звертався за порадою.

У чому погоджуються симпатики президента та скептики — так це в тому, що історія впровадження воєнного стану чітко продемонструвала, що торішній конфлікт між ним та Арсеном Аваковим існує й надалі, а голова МВС у критичну мить готовий «поламати гру» президентові.

Проти чинного президента виступає й колишній власник Приватбанку Ігор Коломойский, який частково контролює депутатську групу «Відродження» та має опосередкований вплив на деяких депутатів від НФ. Коломойський відверто бажає перемоги Юлії Тимошенко.

Рішення про часткове запровадження воєнного стану матиме наслідки для перебігу президентської кампанії, навіть попри те, що президент наполягає, що жодним чином не керувався політичними мотивами. Уже в перший день дії указу влада розпочала інформаційну кампанію щодо готовності дати відсіч російській агресії.

Про те, з якою регулярністю громадськість отримуватиме інформацію щодо воєнного стану, стало зрозуміло вже сьогодні, після одного з перших брифінгів у регіонах. На зустрічі з журналістами в Харкові Сергій Стороженко, помічник голови Харківської обласної державної адміністрації, зауважив:

«Отакі наші брифінги ми переведемо в щотижневий режим роботи».

Запровадивши воєнний стан, Порошенко створив альтернативне інформаційне тло на грудень, яке його головна опонентка, Тимошенко, могла використати для теми підвищення комуналки — саме наступного місяця українці отримають платіжки за новими комунальними тарифами. Тож доки лідерка «Батьківщини» апелюватиме до гаманця виборців, Порошенко тиснутиме на їхнє почуття безпеки та патріотизму.