Маленькі кроки до особливого статусу: Про що домовились Молдова й невизнане Придністров’я

«Це театр абсурду», — каже один з учасників. «Це прорив, якого не було 10-15 років», — переконує інший. У Відні вперше за півтора року відбулась зустріч з урегулювання придністровського конфлікту.

У червні 2016-го учасники переговорів визначили низку пунктів, які зобов’язалися виконати. Відтоді жодних змін не відбувалося. Але ситуація різко змінилася протягом останніх кількох тижнів.

Чому переговори таки відбулися?

В ОБСЄ заявляли, що проводити зустріч заради зустрічі не мають наміру. На проведенні переговорів у форматі «5+2» без додаткових умов увесь рік наполягали Тирасполь і Москва.

Придністров’я в багатьох сферах залежить від Росії

На території невизнаної республіки розташовані склади з російською зброєю та війська РФ, загалом 1700 осіб — 400 так званих російських миротворців, що з’явилися під час військового конфлікту в 1992-му за домовленістю з Кишинівом, і військові 14-ї російської армії, які залишилися в Придністров’ї ще з часів СРСР, на виведенні яких наполягає Молдова.

З 2008 року Москва виплачує пенсії придністровським пенсіонерам. Щомісяця, за підрахунками російського видання «Независимая газета», Росія витрачає на це близько 1,5 мільйонів доларів.

Придністров’я не платить за російський газ. Загальний борг невизнаної республіки перед Москвою — 6 мільярдів доларів.

Нинішня зустріч відбулася завдяки тому, що Тирасполь і Кишинів домовилися про відкриття мосту через Дністер. Міст у районі сіл Гура-Бикулуй з молдовської сторони й Бичок з придністровської підірвали ще в 1992-му році під час військового конфлікту. Його відбудували ще на початку 2000-х, але відкрити вдалося лише тепер. Зробили це глава невизнаної республіки Вадим Красносельський і прем’єр-міністр Молдови Павєл Філліп.

Глава невизнаної республіки Придністров'я Вадим Красносельський (у центрі ліворуч) та прем’єр-міністр Молдови Павєл Філліп (у центрі праворуч) під час офіційної церемонії відкриття транспортного руху по мосту через річку Дністер у районі сіл Гура-Бикулуй і Бичок Фото: сайт президента невизнаної республіки Придністров'я

В ОБСЄ вважають, що відкриття мосту — це не лише яскравий символ, але й корисне рішення для обох берегів Дністра. «Я тепер і сам їжджу цим мостом», — зізнався представник ОБСЄ в Молдові Майкл Скенлан.

У переддень віденських переговорів 25 листопада віце-прем’єр-міністр Молдови Георге Балан і глава МЗС «ПМР» Віталій Ігнатьєв поставили підписи на договорах з чотирма пунктами минулорічного «Берлінського протоколу».

«Берлінський протокол» підписаний у 2016 році. Документ містив наступні пункти:

• Молдова має визнати придністровські дипломи;
• визнати легітимними придністровські автономери;
• відновити телекомунікації між берегами Дністра;
• вирішити екологічні проблеми в басейні річки Дністер;
• розв’язати питання порушених кримінальних справ проти політиків як з одного, так і з іншого боку. А також дати можливість безпечно перетинати кордон.

Переговори з придністровського врегулювання в Берліні, 3 червня 2016 року Фото: OSCE/Liubomir Turcanu

Про що домовилися у Відні

Переговори відбулися 27-го листопада й тривали до пізньої ночі. Робота тільки над формулюваннями протоколу зайняла 8 годин.

У фінальному «Віденському протоколі» йдеться про наступне:

• до кінця лютого 2018 року сторони домовляться про можливість виїзду за кордон для автомобілів з придністровськими номерами;
• упродовж року Кишинів і Тирасполь мають вирішити питання про безперешкодний перетин кордону чиновниками обох сторін;
• Кишинів і Тирасполь налагодять телефонний зв’язок між лівим і правим берегом Дністра;
• Кишинів визнає дипломи придністровського університету імені Шевченка;
• молдовські фермери отримають доступ до угідь у Дубоссарському районі (перебуває під контролем влади невизнаної республіки);
• школи в Придністров’ї працюватимуть на основі латиниці.

Брифінг після переговорів з придністровського врегулювання у Відні, Австрія, 28 листопада 2017 року Фото: Дмитро Русанов/Громадське

Наскільки важливими є ці домовленості?

ОБСЄ, Молдова і Придністров’я переконують, що їм удалося досягти небаченого прориву. Приміром, проблеми з телефонним зв’язком між лівим і правим берегами Дністра існують понад 10 років.

«Щоб просто додзвонитися до родичів або друзів, доводилося набирати десяток цифр, телефонувати через супутник, через інші країни», — розповідає віце-прем’єр Георге Балан в інтерв’ю Громадському.

Сторони також висловилися за «ритмічну роботу» переговорного процесу. Що це означає, до кінця незрозуміло. На підсумковому брифінгу пролунало запитання, чи не знадобиться сторонам ще півтора року на виконання взятих зобов’язань. Посол ОБСЄ Майкл Скенлан оптимістично відповів, що питання з відкриттям мосту вирішилося оперативно, тому є надія, що й інші питання вирішуватимуться так само швидко. Принаймні цього разу в протоколі визначені чіткі дедлайни.

Як спілкувалися представники Кишиніва й Тирасполя

Публічно сторони демонструють, що розмовляють різними мовами. Іноді буквально.

Під час фінального брифінгу, коли представник Молдови віце-прем’єр Георге Балан виступав румунською мовою, глава МЗС «ПМР» Віталій Ігнатьєв зробив зауваження, що офіційними мовами зустрічі є російська та англійська.

Але, як розповів Громадському спецпредставник України Віктор Крижанівський, під час переговорів представники Кишиніва і Тирасполя намагалися порозумітися:

«Вони виходили із зали разом і, ведучи діалог, шукали якісь компромісні рішення, які потім виносилися на розгляд усім іншим учасникам переговорного процесу».

Глава МЗС «ПМР» Віталій Ігнатьєв (ліворуч) і віце-прем'єр-міністр Молдови з реінтеграції Георге Балан під час брифінгу після переговорів з придністровського врегулювання у Відні, Австрія, 28 листопада 2017 рокуФото: Дмитро Русанов/Громадське

Кому вигідні ці домовленості?

На підсумковому брифінгу глава МЗС «ПМР» Віталій Ігнатьєв подякував посередникам за підтримку у вирішенні соціально-економічних питань. Адже саме Придністров’я було найбільше в цьому зацікавлене, а ОБСЄ та інші учасники переговорів пішли на зустріч.

До віденських рішень дипломи Придністров’я не визнавалися, Кишинів виступав проти слова «державний» у назві тираспольського університету імені Шевченка. Машини з придністровськими номерами також не визнавалися — наступного ж року запланували введення нейтральних номерних знаків.

«Взаємовигідне розв’язання питань набагато краще, ніж пошук конфліктів і перешкод», — сказав Ігнатьєв.

Безсумнівним успіхом уважає результати переговорів спецпредставник голови ОБСЄ з придністровського врегулювання  Придністров’я Вольф-Дітріх Хайм:

«За минулі тижні ми побачили історичний прорив. Ми отримали ситуацію win-win, коли сторони розв’язали проблеми, через які 10–15 років сперечалися», — сказав він в інтерв’ю Громадському.

Зліва направо: представник ОБСЄ в Молдові Майкл Скенлан, спецпредставник ОБСЄ з придністровського врегулювання Вольф-Дітріх Хайм та глава ОБСЄ Себастьян Курц по дорозі у Тирасполь, 4 лютого 2017 року Фото OSCE/Liubomir Turcanu

Віце-прем’єр Молдови Георге Балан заявив, що без вирішення цих проблем реінтеграція Придністров’я до складу Молдови неможлива. Утім, головне для країни питання залишилося осторонь — статус регіону в складі єдиної держави.

Георге Балан переконує, що насправді всі питання, вирішені на переговорах, безпосередньо стосуються розв’язання головного з них.

«Маленькими кроками ми намагаємося наближати обговорення статусу», — сказав Балан Громадському.

Що зі статусом Придністров’я?

«ПМР» уже 25 років — невизнана жодною державою світу освіту. Формат «5+2» свого часу вигадали саме для розв’язання питання статусу. Однак, вирішуючи соціально-економічниі проблеми, питання статусу залишили за рамками обговорення.

«5+2» — формат переговорів з урегулювання придністровського конфлікту. У ньому беруть участь Молдова і Придністров’я як сторони конфлікту, Україна, Росія та ОБСЄ як посередники, а також США і ЄС як спостерігачі. У зустрічей немає графіку, вони проводяться за згодою сторін.

Коли на фінальному брифінгу журналіст Громадського поставив запитання про статус Придністров’я, Георге Балан і Віталій Ігнатьєв — представники Молдови та «ПМР», — що сиділи по різні боки столу, лише синхронно всміхнулися й промовчали. За них відповів представник ОБСЄ Вольф-Дітріх Хайм:

«Ми все ще маємо деякі питання економічного й соціального характеру, вирішення яких поліпшить життя населення... Але ми не маємо забувати, що формат «5+2» передбачає вирішення загальніших проблем».

«Усі ці 25 років, коли сторони не досягали врегулювання, вони задовольнялися переговорним процесом, підтримуючи статус-кво, й не направляли увагу на врегулювання. Нам удалося змінити цей підхід і потрібно це продовжувати».

У розмові з Громадським віце-прем’єр Молдови відзначив, що влада країни має намір запропонувати Придністров’ю «особливий статус».

Спецпредставник ОБСЄ з придністровського врегулювання Вольф-Дітріх Хайм під час брифінгу після переговорів з придністровського врегулювання у Відні, Австрія, 28 листопада 2017 рокуФото: Дмитро Русанов/Громадське

Що передбачає особливий статус?

В ОБСЄ кажуть, що йдеться про правову, соціальну, економічну автономії для Придністров’я у складі Республіки Молдова. Але документа, де все було б чітко прописано, Молдова наразі не підготувала.

«Є певний прогрес. Документ з концепцією уряду Молдови ми не побачили, але сподіваємося побачити. Документ, у якому вперше за ці 25 років визначалося б, як вони бачать особливий статус», — сказав Громадський Вольф-Дітріх Хайм. Він уточнив, що в основі особливого статусу для Придністров’я може бути статус, який має Гагаузька автономія в складі Молдови. За словами Хайма, у Кишиніві насамперед думають над тим, в яких саме сферах давати більше автономії.

Віце-прем’єр Молдови Георге Балан пояснив, що можливо йтиметься про великі повноваження в культурній, соціальній і економічній сферах. Але не в питаннях зовнішньої політики. Балан запевнив, що Молдова до кінця року підготує документ про особливий статус Придністров’я.

«Ми представимо драфт документів нашим міжнародним партнерам. Ми взяли на себе зобов’язання зробити це до кінця року. Тоді розпочнеться обговорення особливого статусу», — сказав Балан.

Він уточнив, що йтиметься про «широку автономію» Придністров’я.

«Ми не бачимо необхідності в ширших повноваженнях, ніж повноваження «широкої автономії». Вона дасть змогу зберегти й певні культурні аспекти, розвиваючи водночас місцевий економічний потенціал. У нас такий досвід є — так існує Гагаузька автономія», — заявив Георге Балан.

Утім, пропозиції Кишиніва повинні ще затвердити в Тирасполі.

«Якщо хтось думає, що це простий процес — Кишинів підготує документ, Придністров’я на це погодиться, і ми вийдемо на розв’язання проблеми — це не так. Я прогнозую, що це триватиме не один рік. Процес буде складним», — зазначив у розмові з Громадським спецпредставник України з придністровського врегулювання Віктор Крижанівський.

Документ може стати першим за весь час конфлікту, у якому Кишинів висловить власне бачення вирішення проблеми. Раніше ініціативу проявляли інші сторони. У 2003-му Кремль пропонував Кишиніву план федералізації Молдови — «меморандум Козака» (його головним ініціатором був заступник голови Адміністрації президента РФ Дмитро Козак). У 2005 році статус автономії для Придністров’я пропонував президент України Віктор Ющенко.

Читайте цей матеріал також російською мовою.