Як урбаністи з Лондона допоможуть оживити приміщення заводу в центрі Франківська

Проект такого перетворення отримав назву MetaLab. Він переміг у програмі Urban Action, яку організовують «Британська Рада» та Goethe-Institut в Україні спільно з освітньою платформою CANactions. Завдяки цьому творці MetaLab’у Олександр Шевченко і Анна Пашинська отримають 15 000 євро для втілення свого задуму. А ще попрацюють разом із урбаністами з Лондона, що вже побували в Івано-Франківську і поділилися враженнями від простору заводу і тих можливостей, які він відкриває.

Йоост Бойндерман (зліва) і Джей Ан (справа),фото: Маргарита Дідіченко, надані CANactions

Йоост Бойндерман, стратег і керівник проектів у архітектурному бюро «00»: Ми працюємо з групою молодих творців міста в Івано-Франківську. Вони дуже енергійні і їхній проект буде частиною відновлення постіндустріального простору — заводу «Промприлад» в центрі Івано-Франківська.

Ми підтримуємо їх у розробці ідеї, бізнес-моделі, фізичного дизайну простору, соціальних тактик, які вони використовуватимуть, щоб запустити цей проект: як люди зможуть взяти участь, де вони зможуть взяти виробничі матеріали для створення.

Приміщення заводу «Промприлад», фото: Маргарита Дідіченко, надані CANactions

Сам Івано-Франківськ досить унікальний у тому, що це місто має сильну громадянську основу. Є одна особлива неприбуткова організація — «Тепле місто».

І дуже цікаво подивитися, як вона пов’язана з низкою місцевих бізнесів, ресторанів і кафе, які мають хороший дизайн, доступні ціни і налагоджену співпрацю з місцевими постачальниками продуктів. Як бізнеси вони дуже цікаві, саме такі, які зараз дуже потрібні Лондону.

Це фантастично. Але вони також переводять частину прибутків у цю організацію, що ініціює різні нові проекти, приймає запити на проекти, видає гранти на втілення ідей. І це неймовірно: в місті є не тільки міська влада і ринок, а й певна громадська економіка.

Біля заводу «Промприлад», фото: Маргарита Дідіченко, надані CANactions

Джей Ан, архітектор у лондонській студії «Studio Weave»: Проект MetaLab є частиною більшого проекту. В рамках нього створюється прототип структури одного поверху фабрики. Це частина значно більшого проекту, що ревіталізує увесь простір, усю територію колишньої фабрики, колись успішного підприємства.

Тобто в тому, що відбувається, є багато шарів. І в MetaLab є потенціал бути серцем і головною рушійною силою цих перетворень, вони зводять тих, хто обдумує, і тих, хто робить, дає їм платформу для того, що їм вдається найкраще.

MetaLab’ом займаються двоє досить досвідчених працівників недержавних організацій. І вони розмістяться в серці цього поверху разом із багатьма іншими креативними людьми. Будуть організовувати там обговорення, події, проекти, резиденції, щоб зрозуміти, якими будуть наступні кроки з розвитку цього простору.

Робота над MetaLab, фото: Маргарита Дідіченко, надані CANactions

Однією з причин, чому ми хотіли попрацювати з цими людьми була їхня позиція відкритості від самого початку. У них було завдання, яке треба було вирішити, але в них не було чіткої та однозначної відповіді, як це має бути зроблено. У них багато потенційних ідей, які можна обговорити.

Йоост Бойндерман: Я родом із Голландії, ми обоє вже довго живемо в Лондоні. У Голландії дуже мало покинутих будівель, щодо яких ще нема чіткого плану, що з ними робити. Зазвичай вони комусь належать і легко передбачити, що там буде. Люди питимуть там дорогу каву. Чи там можна буде купити дизайнерські вироби, які можна купити в інших схожих будівлях. Там, мабуть, будуть якісь креативні офіси. Досить легко припустити, як вони будуть виглядати. Розумієте, що я маю на увазі?

Натомість це місце дуже велике, там багато простору і воно ще не повністю покинуте. Тож це фабрика, що досі працює. На 10% від своєї початкової потужності, там працюють люди. І це означає, що багато обладнання досі там, бо його ще не вивозили. Там багато живого матеріалу, з яким можна працювати. І потенційно з працівниками фабрики можна співпрацювати.

Це значить, що цей проект може дуже відрізнятися: не просто візьме чудову бетонну будівлю лишень як об’єкт, що буде цілком вичищений і перетворений на щось інше. Це значить, що можна забезпечити тяглість.

Приміщення заводу «Промприлад», фото: Маргарита Дідіченко, надані CANactions

Крім того, це приміщення просто неймовірно красиве. Ми багато говорили про різні матеріали, які там знаходили. Чарівні чавунні плити, якими вимощена підлога фабрики. Чудові візерунки, чудові матеріали. Небезпека в тому, що все це можуть вимести звідти.

Часто постіндустріальне відновлення йде в неправильному напрямку. Бо воно зосереджується суто на об’єкті, а не на виробничих процесах. В той час, як громадянська економіка не фокусується на естетиці, вона концентрується на виробничих процесах, людських навичках, людському проживанні й тому, чи ці речі демократичні.

Джей Ан: В Україні ви пройдете через багато процесів відновлення покинутих індустріальних просторів. І тут є складні обставини в роботі з історичними будівлями. Я не знаю, як тут, але у Великій Британії ми трохи одержимі різними нашаруваннями спогадів і тим, як віддати їм належне.

Робота над MetaLab, фото: Маргарита Дідіченко, надані CANactions

В урбаністичному сенсі довкола будівлі «Промприладу» має відбуватися багато втручань. Але це тому, що будівля переживає зміни. Вона має подати себе в зовсім інший спосіб. Наприклад, треба думати, як акуратно додати туди публічні простори, відкрити її по-новому до міста, створити послідовність пішого шляху. Це треба зробити дуже акуратно і м’яко, щоб побачити, чим може стати ця будівля.

Чого особисто я не хотів би, так це чогось вичищеного до блиску, так ніби ви відновлюєте покриття на машині. Але якщо бути чутливим і акуратним, то може зробити цю будівлю неймовірною. І вона може стати прикладом для різних відновлень у наступні 20-30 років.