«Перша у світі ветеранська браунарня»: як працює малий бізнес на власній кухні

Ми вирішили поговорити з Романом Набожняком і Юлією Кочетовою-Набожняк — засновниками першої ветеранської браунарні — про соціальний бізнес в Україні і його шанси на існування.

«Головний висновок першого року — це люди. Адже один із головних наших ресурсів — люди. Які з радістю розповідають іншим про нас, і розповідають нам про наші помилки. Але не для того, щоб нас образити, а щоб ми ставали кращими. Так працює світ, еволюція, Ілон Маск», — каже Рома, засновник Veterano Brownie.

«Ми не хотіли, щоб нам співчували»

Veterano Brownie — частина великої родини Veterano — соціального бізнесу, який виник у Києві, щоб допомогти знайти роботу та знову віднайти себе в мирному житті людям, які повернулися з війни. Першою з’явилася Veterano Pizza, згодом — Veterano Coffee, а рік тому й Veterano Brownie. Засновником кожного із закладів — ветеран. Долучаючись до родини Veterano, нові команди повинні прийняти вже усталені цінності. Засновник Veterano Group Леонід Остальцев називає їх своїми власними цінностями:

• Ніхто нікому нічого не винен
• Заробляєш — допомагаєш
• Бізнес існує легально
• Коли в команді більшає людей, з'являється психолог

До війни Роман працював в IT-компанії та грав музику, повернувся ж звідти з чітким бажанням щось створювати.

«Коли довго дивишся на Широкине, шукаєш у ньому хоча б один уцілілий будинок, то Широкине починає дивитися в тебе, і ти розумієш, що треба щось будувати», — пояснює він.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ Пекарня, де працюють люди з інвалідністю — Бізнес-план

Так одного вечора після повернення з Донбасу Рома спік брауні, який виявився настільки смачним, що до ранку його не лишилося. Потім брауні пригощали всіх друзів і знайомих, аж доки вже не лишилося тих, хто ще б не скуштував.

Засновник Veterano брауні Роман Набожняк Фото надані Громадському Veterano брауні

Коли виникла ідея власної справи, Юля з Ромою мали сумніви, чи виходити на ринок під брендом Veterano.

«Я була проти, бо не хотіла, щоб нас підтримували з позиції співчуття. «Хлопчики — наші герої, тому купимо у вас». Але ми розуміли, що пропонуємо крутий продукт, за яким повернуться не співчувати», — ділиться Юля.

Утім, за перший рік роботи подружжя переконалося, що триматися на ринку лише за рахунок бренду неможливо. Саме тому весь цей час працювали над розширенням аудиторії ветеранського бізнесу — тепер це не лише довколовійськова спільнота, а й люди, які просто люблять смакувати хороші десерти. У цьому вони запевнилися й на маркеті українських виробників «Всі. Свої». Кажуть, на бренд Veterano реагують менше 10%.

Апелюючи до цінностей родини Veterano, Рома наполягає, що ніколи не користується пільговими умовами: «Ми заробляємо і платимо, як і всі. Нам ніхто нічого не винен».

Засновники ветеранської  браунарні Роман Набожняк і Юлія Кочетова-Набожняк Фото надані Громадському Veterano брауні

Цінності, емоції, драйв і 1700 кілограмів брауні

«За цей рік ми відчули, що таке створювати цінність, що таке історія і місія ветеранського бізнесу. Це давати людям з досвідом участі у війні і вимушеним переселенцям відчуття, що вони потрібні. Коли ти можеш робити це своїм бізнесом — це суперкруто. І це те, що дійсно надає драйв щодня. Адже бізнес у класичні моделі, який суто про заробляння грошей — це щось без душі, мені здається», — ділиться Юля. Під час нашої розмови обоє більше розповідають про цінності, емоції і драйв від своєї справи, ніж про власний продукт.

А Рома переконаний, що «виживають і стають успішними лише бізнеси, засновані на цінностях». Саме тому прагне розвивати корпорацію із власними корпоративними цінностями. А надто важливим для нього став саморозвиток. Нещодавно він закінчив курси в Києво-Могилянській бізнес-школі, щоб зрозуміти, як розширювати своє маленьке підприємство.

За перший рік сімейний бізнес спік і продав 1700 кілограмів брауні. Кажуть, коли продали першу тисячу, зрозуміли, що є сенс іти далі. За цей час стало більше не лише самих брауні, а й смаків. Починали виробництво із класичних поєднань, а відтак експериментували, комбінували, дегустували, доки не вигадали власні смаки, які стали особливістю бренду. І все це відбувається на домашній кухні, де переважно ночами Рома пече брауні, а вдень — координує доставку клієнтам.

Від часу заснування подружжя максимально чітко розподілило обов'язки в сімейному бізнесі: Юля займається комунікацію з медіа, пошуком партнерів, соцмережами, а Рома — безпосередньо виробництвом, фінансами та розвитком бізнесу.

Нині планують відкрити власну браунарню в Києві, щоб нарешті виїхати з домашньої кухні та зустрітися зі своїми клієнтами віч-на-віч. А згодом мріють про цілу мережу ветеранських браунарень: у Львові, Харкові, Одесі, Дніпрі, Вроцлаві, Тбілісі й Вільнюсі.

Засновник Veterano брауні Роман Набожняк Фото надані Громадському Veterano брауні

«Впала між нами стіна»

«Для мене це своєрідний місток між людьми, які мають військовий досвід, переселенцями, та людьми, які, на щастя, його не мають. Це і є «впала між нами стіна», — так Рома описує сутність своєї справи.

Думаючи про розширення, нове приміщення та новий етап розвитку бізнесу, Юля і Рома хочуть, щоб в їхньому майбутньому закладі працювали винятково ветерани та вимушені переселенці. Жартома називають це позитивною дискримінацією.

Засновник Veterano Group Леонід Остальцев каже, що бізнес Роми та Юлі постійно зростає в трьох напрямках — якість, різновиди смаків та продажі. А це, на його думку, найкращий показник для підприємства.

Рома безпосередньо сам залучений у виробничі процеси, тому часу на читання лекцій не має. Але каже, що хоче просувати ідею малого підприємництва в Україні, ідею адаптації до мирного життя через власну справу.

«Це те, що допомагає мені щодня, і я вірю, що може допомогти іншим. Тому щойно не буде потреби пекти вночі брауні, я запишу лекцію», — жартує він.

За даними групи Рейтинг, близько 30% українців хотіли б або хочуть зайнятися власною справою, і з кожним роком кількість охочих зростає.

Найбільшою перешкодою для малого і соціального бізнесу Рома називає лінь і відсутність великої ідеї, відсутність віри у власну справу. Чого їм, здається, не позичати.