Підвези князя: що було б, якби таксі існувало завжди

Нікому не до снаги змінити хід історії. Але уявіть, якби наші предки мали такі самі можливості, що й ми — як технології спростили б їм життя. Можливо, величні держави не розпалися б, дорогою не нападали б інші племена, а території ділилися б інакше. 

До дня народження першого українського сервісу замовлення авто Uklon ми пофантазували, якою мірою змінилася б історія України, якби можливість викликати машину та швидко дістатися до потрібного пункту призначення існувала завжди.

Дисклеймер: ми не намагаємося переписати історію. Наш текст — винятково жартівливий, і ми пропонуємо читачам пофантазувати разом із нами. Бо це наш світ — наші правила.

Скіфи могли жити в цивілізації

Перський цар Дарій I у 512 році до нашої ери вирішив захопити причорноморські та приазовські степи. Скіфи, які тоді жили на цих землях, розуміли, що не можуть протистояти великій армії та флоту. Відтак вирішили втікати вглиб країни. Дорогою вони знищували джерела з водою та випалювали землю, тому скіфам вдалося відірватися від персів.

Коли Дарій I з ослабленим військом дійшов до приазовських степів, то відправив до скіфів гінця з вимогою здатися або воювати. Скіфи передали йому символічне послання — птаха, жабу, мишу та п’ять стріл. Спочатку Дарій I подумав, що суперники здаються і віддають свої землі та все, що на них є. Але радники царя назвали це попередженням — перське військо має забиратися геть хоч повітрям, хоч водою, хоч мишачою стежкою, якщо не прагне бути знищеним. Тоді Дарій I зібрав армію і відступив. Так Скіфія залишилася непідкореною, а невдалий похід перського царя був одним із наймасштабніших військових походів персів.

Якби Дарій I дістав свій царський смартфон і використав застосунок онлайн-сервісу замовлення авто, йому б не стали на заваді спалені землі. Тоді він наздогнав би скіфів. І хто знає, чим би закінчилася їхня зустріч. Якби перси перемогли, то загарбали б території Скіфії та приєднали їх до своїх. Тоді скіфам не дуже пощастило б, адже їх чекало життя в деспотії, а ми не згадували б їх як непереможних воїнів. Але є й позитивний бік — можливо, на всі українські землі писемність прийшла б значно швидше через те, що Перська імперія на той час була цивілізацією.

У Криму люди говорили б готською мовою

У IV столітті нашої ери на території сучасної України існувала Давньоготська держава. Але зі сходу прийшли незліченні племена гунів. Вони були кочовиками й шукали пасовиська для своїх коней і худоби, бо таким був їхній традиційний спосіб життя. Гуни розгромили готів і відібрали їхню землю. Готам довелося тікати аж на територію Римської імперії — так розпочалося Велике переселення народів.

Якби гуни звантажили додаток першого онлайн-сервісу замовлення авто, їм не довелося б воювати за чужі землі. Вони могли б перевозити середньоазійськими та причорноморськими степами всіх охочих подорожувати — від Китаю аж до Європи.

Готи не втекли б і зрештою не доклалися б до розгрому Римської імперії. Тоді не було б Великого переселення народів, і Англія, наприклад, існувала б зараз десь на півночі сучасної Німеччини, а Угорщина — на Уралі. А частина території України, можливо, розмовляла б зараз саме готською мовою.

Святослав довше керував би Київською державою

Коли київський князь Святослав Ігорьович вирішив піти на Візантію, то був упевнений, що зможе там здобути перемогу, адже щойно перед цим мав успішний похід на Болгарію. У 971 році після кількох битв візантійці змогли хитрістю перемогти армію Святослава, тоді правителі держав підписали мирний договір. Армія русичів мала право взяти військові трофеї та їжу і повернутися додому. Зі свого боку Святослав пообіцяв більше ніколи не нападати на імперію. І він таки дотримав свого слова.

Дорогою до Києва біля порогів Дніпра на ослаблену армію напали печеніги. Вони вбили Святослава, а з його черепа зробили кубок із написом «Чужого шукаючи — своє втратив».

Якби після війни з Візантією Святослав зміг обрати послугу каршерингу Uklon, він розмістив би всю ослаблену армію і швидко дістався до Києва. Так печеніги не вбили б Святослава, адже одна з переваг таксі — це безпечна поїздка до пункту призначення. Такому транспорту навіть печеніги не загроза. Якби Святослав залишився живим, Київська держава була б міцнішою.

Київська Русь протрималася б довше

Понад три десятиліття князь Володимир Великий працював над зміцненням Київської Русі, так розпочався період «золотої доби». Під час свого правління він охрестив Русь, здійснив військову та адміністративну реформи, зміцнив авторитет на міжнародному рівні. Однак політика Володимира Великого не влаштовувала його сина Ярослава Мудрого, князя Новгородського, який відмовився віддавати Києву дві третини доходів та церковну десятину. Тоді Володимир вирішив зібрати армію, аби йти на Новгород. Проте раптово захворів, і 15 липня 1015-го у віці 57 років помер у своїй резиденції в Берестові.

Якби Володимир Великий звантажив застосунок Uklon і замовив авто, він швидко дістався б до Новгорода і дав запотиличника своєму синові. Можливо, тоді князь залишився б живим і Київська держава уникнула міжусобиці та поділу влади між синами. Окрім цього, зважаючи на політику Володимира, йому вдалося б іще більше зміцнити державу. І хто знає, скільки вона проіснувала би ще.

Данило Галицький отримав би у спадок потужне князівство

У 1205 році самодержавець Русі Роман Мстиславович, правитель Галицько-Волинської держави, разом з армією пішов через Польщу на Саксонію (це в Німеччині). Дорогою вони захопили два польських міста і зупинилися перепочити біля річки Вісли поблизу Завихвоста. Коли галицько-волинський князь із невеликою дружиною від’їхав від табору на полювання, на них напали війська краківського князя Лешка Бялого й убили Романа Мстиславовича в бою.

Після смерті князя нікому було взяти престол під свій контроль, адже його сини Данило і Васько були ще малими дітьми. Через це в Галичині й на Волині розпочалася боротьба за владу, яка тривала протягом 40 років. Відновлювати Галицько-Волинське князівство довелося Данилові Галицькому.

У Романа Мстиславовича була велика армія. Якби він через мобільний додаток Uklon вказав місце свого перебування та викликав таксі для підсилення, військо Лешка Бялого вдалося би перемогти. Тоді не відбулося б розпаду Галицько-Волинського князівства, а син Романа отримав би у спадок сильну державу.

Козацька держава була б у надійних руках

Богдан Хмельницький, гетьман війська Запорозького, планував після своєї смерті передати владу старшому синові Тимошу Хмельницькому. У пошуках союзників гетьман організував одруження свого сина з дочкою молдовського господаря Василя Лупула. У 1653 році до Молдови прибув Тиміш з армією козаків — щоб допомогти тестю розібратися з навалою двох сусідніх князівств (Валахією та Трансильванією). Вони вигнали загарбників, але за намовою тестя Тиміш вирішив самотужки напасти на згадані два дунайські князівства. Козацькі полковники намагалися переконати воєначальника не робити цього, адже Богдан Хмельницький не давав таких вказівок.

Хоробрий, але недосвідчений у військових справах Тиміш усе ж не дослухався до порад і вирушив на Волощину, де його очікувала поразка. Зрештою Тиміш відступив до Сучавської фортеці (у Молдовському князівстві). Тут під час оборони фортеці молодший Хмельницький потрапив під артилерійський обстріл: неподалік від гетьманича в дерев’яні укріплення влучило ядро, від них із шаленою швидкістю розлетілися відщепи, одне з них влучило Тимошу у стегно. Рана спровокувала гангрену, від якої він і помер, його засолене тіло привезли до Чигирина.

Якби козацькі полковники змогли замовити авто для Богдана Хмельницького, він би з’їздив у Молдову й заборонив би Тимошу наступати. Тоді б він залишився живим, а Військо Запорозьке мало б сильного гетьмана після смерті Богдана Хмельницького.

Однак через смерть Тимоша влада згодом перейшла до недосвідченого через малоліття (йому було лише 16 років) іншого сина — Юрія, регентом за якого в 1657 році стане Іван Виговський. Але вже за два роки на раді козаки скинуть Виговського і проголосять гетьманом Юрія Хмельницького, проте його невдале гетьманування посилить страшну тридцятилітню громадянську війну, відому як Руїна. Вона призвела до розпаду державності Гетьманщини, міжусобиць, поділу території та іноземних втручань.

Не трапилося б «Київської катастрофи»

Під час української революції в 1919 році війська Української народної республіки під керівництвом Симона Петлюри об’єдналися з Українською галицькою армією, яка програла Польщі й перейшла на Наддніпрянщину. Об'єднані війська вирішили звільняти Україну за двома напрямками — через Київ та Одесу. Армії розділилися. До київської групи увійшли галицькі корпуси та запорізькі війська армії УНР. Очолив групу генерал Антін Кравс. Проте одночасно захопити Київ планувала й російська Біла армія Антона Денікіна.

В об’єднаній УНР було різне ставлення до денікінців: якщо Петлюра в них бачив противників, які мають намір придушити український визвольний рух, то УГА не хотіла воювати з Добровольчою армією, адже ворог у всіх один — більшовики.

Київській групі військ вдалося увійти в Київ після відступу Червоної армії, однак перемога тривала недовго. Наступного дня з лівого берега Дніпра в місто несподівано увійшов авангард 7-ї білогвардійської дивізії генерала Миколи Брєдова. За даними розвідки УНР, денікінці були за три дні від столиці. Переговори між очільниками двох армій не призвели до добра — білогвардійці наказали українській армії звільнити Київ, інакше до них застосують силу. Керівники УГА не хотіли з ними воювати, тому віддали столицю і відступили. Через це в наддніпрянських частинах війська суттєво впав бойовий дух та віра в перемогу, що стало однією з причин поразки УНР і втрати державності. Цю подію Симон Петлюра назвав «Київською катастрофою».

Якби онлайн-сервіс замовлення авто був доступним під час Української революції, «Київської катастрофи» можна було б уникнути. У такий спосіб розвідка змогла б ефективніше та швидше передати дані щодо наступу білогвардійців Симону Петлюрі — і до столиці спрямували б підкріплення. Хто знає, можливо, Українська революція мала б зовсім інший фінал.

За консультацію дякуємо Анатолію Баранніку, історику та науковому співробітнику Національного музею історії України.