«Південні кордони. Між невизнаною та окупованою». Батальйон 18

Придністров'я – невизнана Молдавська республіка з 2-ма тисячами російських миротворців та призовом в армію у цьому році. От які сусіди в України на південному сході. Розбурхувати конфлікт допомагають російські медіа, що у своїх матеріалах розповідають, нібито саме Україна готує напад на Придністров'я.

Аби зрозуміти, що ж відбувається на цій межі нашої країни, Громадське вирушає на кордон з Придністров'ям в Одеську область. Окрім прикордонників обороняти область тут готується 18-й батальйон територіальної оборони.

Більшість у батальйоні – мобілізовані бійці, однак є й такі, хто зголошується добровольцем. Добровільно в в лави армії на Одещині тепер йдуть не 18-тирічні. Середній вік добровольців тут – 40 років.

Однак, про 18-й батальйон сміливо можна сказати, що добровольці тут усі. Спеціально створена комісія перевіряє мобілізованих, котрих прислали із воєнкомату. Якщо бачать, що людина служити не хоче, одразу відпускають. Кажуть, відмовлялись від служби поки що одиниці.

Більшість з 18-го батальйону хотіла б поїхати в зону АТО, та командири поянюють: тут теж потрібно охороняти кордони держави, а раптом провокації. Але досі російських танків чи військових інших держав тут не помічали, ловили хіба що контрабандистів, котрі нелегально переправляли в Україну дорогі мотоцикли.

Знімальна група Громадського побувала в Одеській області на кордоні з Придністров'ям та в Херсонській – на адміністративному кордоні із Кримом.

Громадське вирішило перевірити, наскільки реальний так званий «план Путіна»- відрізати Україну від виходу до моря, і наскільки до такого плану готова українська армія і прикордонники.

Як на одному, так і на іншому кордоні впритул можна розгледіти як прапор невизнаної Придністровської Молдавської республіки, так і прапор Росії – у селі Стрілкове, що на Арабатській стрілці.

Однак, разом з тим – тут можна зустріти не лише українських прикордонників, а й батальйони територіальної оборони. Це дає розуміння того, що українські війська зосереджені у всіх місцях, де можливий прорив росіян на територію України. Це також дає розуміння і того, чому українські війська не підійшли на допомогу, наприклад, під Іловайськом. Тому що вони зосереджені на інших не менш важливих кордонах держави. Хоча більшість військових зізнається – дуже б хотіли на територію АТО.