Планувала перетнути кордон із ЄС на рятувальному човні, а в результаті відкрила виставку про світ переселенця. Художниця Марія Куліковська шість днів добиралась водою та сушею на надувному човні до прикордонного із ЄС Вилкового, де майже відразу була затримана українськими прикордонниками. 

Своїм перфомансом вона хотіла привернути увагу до проблеми свободи пересування та мілітаризованості географічних кордонів. Ця акція стала частиною виставки про світ переселенця. 

Зала всіяла золотим пісоком, карта світу без кордонів, кролячі шкури на стінах і документальне відео про те, як «Пліт крим» тонув та сушився дорогою до кордону з ЄС. Кримчанка Марія Куліковська показує, з чим зіштовхнулась, переселившись із анексованого Криму.

Виставку можна відвідати у Центрі візуальної культури з 7 по 25 вересня.

 Марія Куліковська, акціоністка

«Два роки тому містер Путін, президент і громадянин іншої країни, заявив «Крим наш» і «Крим – Російська Федерація». Я 25 серпня 2016 заявила, що Крим вступає в Євросоюз. Його заява нелегітимна, як і моя».

Команда плоту – це: художниця, кураторка, дві кримчанки, які 16 серпня оселилсь на столичній набережній, аби зібрати харчі від перехожих. У другу ніч від кількості фастфуду та солодкого їм стало зле, частину їжі затопив дощ, іншу – роздали перехожим. Також частиною команди мав стати водій човна, цого робота — відтягти «Пліт Крим» 19 серпня до наступної зупинки у Ржищеві, але в останній день він зник. Посеред Дніпра дівчата вмовили іншого.

Із Рижищева до Затоки перформанс плавання на човні перетворився на їзду автобусом зі здутим плотом у багажнику. Вийти на воду вдалося на кілька годин у Затоці і вже у селищі Вилкове, готуючись до перетину кордону.

На світанку 25 серпня, не дочекавшись наближення плоту до кордону, українські прикордонники перехопили команду за кілька метрів від берега. Після чотиригодинного допиту, художниця написала пояснювальну записку для Державної прикордонної служби України

ВІДЕО за 6/09

Пліт не зможе перетнути кордон — розуміли це і кураторка, і акціонастка ще під час підготовки до акції, але лишили вибір працівникам Державної прикордонної служби України, як саме реагувати на перформанс. 

«У ході перевірки прикордонники встановили, що документів, які б посвідчували особу Марії Куликовської, при собі вона не мала…

Співробітники Держприкордонслужби роз’яснили Марії Куліковській та її попутчикам вимоги законодавства з прикордонних питань та недопущення порушення правил прикордонного режиму, після чого їх відпустили»

 Марія Куліковська, художниця та акціоністка

Відома видворенням із російського павільйону Венеційського бієнале 2015 року. Тоді художниця презентувала преформанс  #onvacation. Кожен охочий міг вдягти камуфляжний одяг із таким написом і окупувати павільйон лише своєю присутністю. 

ВИСТАВКА

Обмазана золотим пилом художниця Марія Куліковська зустрічає гостей виставки босоніж на піску. У шкарпетках ходить один із відвідувачів. Пілогу заліплено золотим термопокриттям, на стінах — екрани з відео «Плоту», полиці з інструментами та картини. 

 

 Леся Кульчинська, кураторка проекту «Пліт Крим»

«Це легенда про героя, який втратив свій дім і опинився у відкритому морі, ні до чого не прикріплений, нічим не захищений, перед невідомим. Все, що в нього є – це мінімум, необхідний для виживання – рятувальний пліт, тимчасове укриття. І йому потрібно заново віднайти своє місце, відбудувати своє життя. Для нього весь світ — це невідомий континент. Виставка — це не документація перформенсу «Пліт Крим», а легенда про народження нового світу».

КРОЛЯЧІ ШКІРКИ 

В одному з проектів Йозеф Бойс розповідає мертвим зайцям про свої картини. Він був фашистськими військовим льотчиком. Літак із ним збили над Кримом, що впав недалеко від одного із керченських сіл. Кримські татари лікували пораненого, закутували у заячі шкури. Після одужання Йозеф відмовився від фашистських ідей, став пацифістом і все своє життя присвятив боротьбі проти війни. Ці шкури є посиланням на ідеї художника. Місце падіння виявилось недалеко від того, де я народилась і росла. Кролячі шкури з нашого господарства. Я вирішила їх показати, як мистецький атрибут. Вони схожі формою на Крим. 

ПЛІТ

«Пліт Крим», як і одужання Йозефа, стали можливі завдяки добрій волі людей. Ми показуємо відео німецького художника Йозефа Бойса «Я люблю Америку. Америка любить мене». Під час першої подорожі до Америки він відмовився ступати ногами на землю. З літака його забрала швидка і занесла до галереї. Три доби він просидів у галереї із диким койотом. Чоловік був закутаний у войлок. Після трьох діб койот зірвав войлок, але врешті тварина і людина призвичаїлись разом у просторі. Моя історія з плотом подібна. Я про нього дбала.

СОНЯШНИК, ТРАВИ, КВІТИ

Це все артефакти, які ми знайшли за період експедиції і прикрасили залу.

Один соняшник – один наш сніданок. Не доїли, але привезли. Трави ми збирали, щоб залишити якусь пам’ять з кожного місця, що минали. Бо ж, коли біженці тікають, із чого вони можуть прикрасити нову оселю? Із того, що вони мають під рукою. Квіти у відрі, що рятувало пліт, бо ним вичерпували воду. 

ЗМЕНЬКА ЗЕМЛІ І РОСТОК

Жменька землі чи піску – це те, як ми хапаємось за будь-який шматок землі, щоб зачепитись і вижити. 

НІЖ, СВИСТОК, НАСОС

Базові речі, якими можна врятувати собі життя. Насос додано у комплекті із плотом. Пліт доводилось підкачувати кілька разів на добу.  Пліт міг би здутись і ми потонули б. Свистком я не користувалась, бо не натрапила на жодного корабля, який би міг нас врятувати або завадити руху. Ніж завжди був поряд. 

ПАМ’ЯТНИК УСІМ, КОМУ НЕМА ДЕ ЗАЛИШИТИ ЯКІР

П’єдестал взяли з попередньої виставки Саші Бурлаки, але додали якір. Ми його використовували на березі Києва перед стартом, щоби “Пліт Крим” не відірвався від берега раніше. Скульптури рук я вилила зі своїх у пам’ять про тих, хто загинув у Донецьку під час захоплення мистецького простору “Ізоляція” (прим. тепер простір переїхав до Києва). Там були мої скульптури, а тепер -  табір для полонених та в’язниця. Знайомий полонений Дмитро Потєхін розповідав, що знайшов шматок ніжки від моєї скульптури, коли прибирав сад, де розстрілювали людей. Руки – пам’ятник усім, хто переміщується. Ці люди рухаються, щоби знайти краще життя, працюють значно більше, ніж ті, чий комфорт не порушили. 

ЯКІР

Кожна людина має право на дім. Право змінювати місце проживання, вільно пересуватися і обирати місце, де комфортно. Я повинна мати повне право пересуватись тоді, коли захочу. Люди запитують: “Твої родичі залишились в Криму ?!” Люди там живуть, а не залишаються. “Пліт Крим” буде у Варшаві, Нідерландах, Ліверпулі - це пліт, що мігрує. Він про всіх людей на планеті, які шукають кращого життя, як можуть.

ДОКУМЕНТИ (ідентифікаційний код, паспорт, довідка тимчасово переміщеної особи)

Я вимила номер паспорта, але залишила прописку в Керчі. Наявність прописки на анексованій території залишає людину десь “посеред чимось”. Кожні півроку доводиться підтверджувати присутність в іншому місті, щоб, наприклад, користуватись банківською карткою для отримання соцвиплат. Довідка тимчасово переміщеної особи – оригінал. Це єдиний документ про переміщення, що я отримала в перші дні анексії. Але на ній навіть не має штампу. Я її розмалювала. Умови отримання довідки постійно змінюються, інакше називають, її треба поновлювати. Ти перетворюєшся на об’єкт, яким можуть маніпулювати задля нової довідки. 

КАРТА

Карта нового світу не має кордонів. Укріплення кордонів порушує право людей на переміщення. Воно посилює право військових контролювати кордони, контролювати переміщення у межах цих кордонів, воювати за них. Громадян, які тікають у пошуках нового життя називають “нелегалами”. Як людина може бути нелегальною?  Їх саджають у в’язниці за порушення закону, вигаданому та контрольованому військовими, до 10 років. 

ЗОЛОТИЙ ПИЛ

Ми на плоті. В морі відображаються золоті зірки. Плоти також можуть бути зірками або космічним пилом, що рухається. Ми всі є елементами космосу - субстанції, що не має кордонів. Там все легко рухається, мігрує, створюючи нове життя. Через міграцію та об’єднання створюються нові світи.

/Ксенія Марченко

Поділитись: