ENRU

«Смерть Максима» — Hromadske.doc

“Веселий такий, прикольний, наче із “Єралаша”. Міг жабу в школу принести, міг сам торт з’їсти… Наш Рижик...” – тільки найприємніші спогади в усіх про контрактника з 72-ї бригади Максима Сломчинського. Йому було 22 роки, коли міна прилетіла прямо на позицію під Авдіївкою. І Максима не стало.

Залишилась одна мама. І побратими. І земляки, які зійшлися на центральну площу Білої Церкви на Київщині, щоб провести його в останній путь та пообіцяти помститися за Максима.

Відео починається словами полковника Лисенка, який щодня механічно зачитує статистику втрат у зоні АТО: стільки-то обстрілів, стільки поранено, стільки – загинули. Втім, за сухими цифрами – сотні приватних людських трагедій. Максим Сломчинський – лише свіжий приклад, один із багатьох, хто гине за Україну, поки в соцмережах, наприклад, точать списи об сучасну театральну архітектуру.

Вихід із вашої особистої зони комфорту від проекту авторських репортажів Богдана Кутєпова Hromadske.doc