Погром у Лощинівці. Як розвивається конфлікт після вбивства 8-річної дівчинки - репортаж с місця події

Відколи жителі Лощинівки вчинили розбій у кількох будинках ромів, народні cходини відбуваються в селі щовечора. Місце збірки — магазин-кафе «Капкан» у центрі Лощинівки. Місцеві приходять обговорити, що робити далі з ромами, які залишилися і з погрозами, які надходять від тих, хто полишили село після погрому 27 серпня.

Розмовляють переважно болгарською, рідною для більшості мешканців Лощинівки мовою. Це і кілька інших сіл — корінні для болгар.

— Якщо «мєнти» будуть бездіяти далі — хоч вони обіцяють, що не будуть, але хто їх знає, — ми візьмемося за зброю і перестріляємо їх тут, — на підвищених тонах говорить місцевий чоловік. Він відмовляється спілкуватися на камеру і вимагає нічого не знімати: після того, як десятки журналістів зняли погром ромських будинків, а правозахисники звинуватили громаду Лощинівки в етнічних чистках, місцеві жителі воліють обходити журналістів боком.

— Нас звинуватили в усьому, в тому, що ми ображаємо меншину, але ми ж самі — меншина! — продовжує чоловік. — Ми жили мирно з ромами. Навіть наша сільрада ухвалила рішення годувати всіх дітей у школі безкоштовно, всіх, а не тільки болгар! Хоча ми віддаємо гроші у спільний бюджет, а цигани нічого в наш бюджет не перераховують. Навіщо вони тоді тут живуть..?

— Ці цигани дзвонять нашим людям і погрожують спалити школу, ми вже просто не знаємо, як з цим боротися, — каже місцева мешканка. — Вони продавали тут наркотики, влаштовували бійки, вимагали у школярів гроші. Вбивство дівчинки стало останньою краплею. І ми врешті виявились винними?

***

Першого вересня на лінійці в лощинiвській школі траур. У холі на столі співробітники поставили фотографію восьмирічної Ангеліни Моїсеєнко з чорною стрічкою на куті. Вона повинна була перейти до третього класу.

Директорка школи Римма Савицька досі не може звикнути до слова «була», продовжує говорити про дівчинку в теперішньому часі: «вміє читати, писати, слухняна, завжди гарно одягнена, охайна»...

Директорка школи Римма Савицька: «Cмерть дитини призвела до виплеску: зупинити це було неможливо»

Тіло Ангеліни знайшов чоловік однієї з учительок, коли пас овець вранці 27 серпня. За свідченнями тих, хто бачив тіло, дівчинка була понівечена до невпізнання. Її спочатку не впізнала навіть власна мати, Катерина Моїсеєнко. Щелепа була зламана, з рота і з піхви стирчали палиці, в грудях було п'ять колючих ран, двічі знаряддя вбивства (імовірно, викрутка) вийшло через спину наскрізь.

У вбивстві дівчинки відразу ж звинуватили місцевого жителя, 21-річного Михайла Чеботаря. Про нього відгукуються як про спокійного, врівноваженого хлопця, з яким ні у кого не було конфліктів. За словами Римми Савицької, Чеботар до шостого класу навчався в лощинiвській школі, а потім його перевели до Ізмаїльської інклюзивної школи №5, де навчаються діти з особливими потребами: порушеннями зору, пам'яті і з іншими особливостями.

Чеботар, за словами Моїсеєнко, виріс в родині нинішнього чоловіка Катерини, часто бував у них удома, а вона неодноразово залишала обох дітей — 8-річну Ангеліну і 5-річного Валеру — на нього. Увечері 26 серпня, розповідає жінка, він прийшов додому до Моїсеєнко, коли ні її, ні чоловіка не було, й закрив на гачок двері в кімнату Валери. Хлопчик чув, як той лаявся з Ангеліною.

— Я добре його знаю два роки, — розповідає Катерина Моїсеєнко. — Він завжди допомагав, я не боялася залишати його з дітьми. Він їх годував, посуд мив. Може, щось в ньому переламалося... Якщо чесно, я все ще не вірю, що це зробив він.

Місцеві жителі кажуть, що підозрюваного врятувало від народного самосуду тільки те, що поліцейські вивезли його в СІЗО Ізмаїла раніше, ніж про його причетність до вбивства дівчинки дізналися в селі.

— Поліцейські досить швидко знайшли його: він спав у себе вдома в закривавленому одязі, поруч лежала викрутка в крові, — каже лідер місцевої «Самооборони», військовий Мирослав (прізвище вважає за краще не називати), який нещодавно завершив службу в зоні АТО. — З того, що мені розповіли поліцейські, всі докази вказують на нього.

У прес-службі Ізмаїльської поліції підтверджують, що стосовно Чеботаря є достатньо вагомих доказів його провини. Однак, незважаючи на агресію до ромів в Лощинівці після вбивства, його сім'я з села не виїжджає.

Катерина Моїсеєнко: «Я добре його знаю два роки. Він завжди допомагав, я не боялася залишати його з дітьми»

Коли про вбивство і підозрюваного дізналися всі, біля Палацу культури в центрі Лощинівки зібралися кілька десятків людей — вирішувати, що робити далі. Центром ухвалення рішень був Мирослав.

— Я спостерігав, як відбувався допит циган щодо вбивства і зрозумів, що справа йде в глухий кут, — каже військовий. — Почав телефонувати хлопцям, говорив, що треба діяти. Циганам дали час на збір речей і виїзд з села, а вони почали тікати на таксі через поля, тому що бачили, як в селі реагують. Спочатку нас було людей тридцять, але коли зібрався величезний натовп, стало складно когось стримувати.

Мирослав, лідер місцевої «Самооборони»: «Я спостерігав, як відбувався допит і зрозумів, що справа йде в глухий кут»

Натовп пішов громити будинки ромів. Однією з мішеней став будинок №105 по вулиці Ізмаїльській. Він постраждав більше за інші: вікна вибиті, стіна спальні повністю зруйнована, виламаний паркан. Під уламками — дитячі іграшки, упаковки від дитячих ліків і зошит зі списком для закупівель. За свідченнями місцевих жителів, в цьому будинку проживала сім'я ромки Єфросинії, яка стала відома на весь район після публікації відео, на якому видно як вона коле речовину бордового кольору чоловікам, які приходять на подвір'я.

Будинок, який постраждав найбільше під час погрому: вікна вибиті, стіна спальні зруйнована, виламаний паркан

— Ви коли-небудь бачили, як поширюються наркотики? — каже Мирослав. — Якщо на паркані будинку висять два килими, значить, там є два види наркотиків. Таксі під'їжджає до будинку, забирає замовлення і везе в Ізмаїл. Це відбувалося в Лощинівці останні три роки, і ніхто нічого не робив. Поліція проводила рейди, але це була показуха: циган попереджали про облави, і через місяць кубла знову відкривалися.

Тепер, після погрому, місцеві жителі хочуть вирішити проблему з наркоторгівлею не тільки в Лощинівці, але й у всьому регіоні — навіть без участі поліції. Зараз їм допомагає Одеський цивільний корпус «Азов»: група з 5 — 8 людей щодня проводить рейди селом і стежить за тим, щоб роми, які пішли з Лощинівки, не поверталися до своїх домівок.

— Їм [ромам] тут не місце, — говорить координатор патруля в Лощинівці, заступник голови цивільного корпусу «Азов» в Одесі Михайло Звоник, відкрито називаючи ромів «мстивими».

Вже тиждень в селі стоїть патруль поліції, який прибув з Одеси за спеціальним розпорядженням обласної адміністрації. Але Звоник вважає, що вони тут «для картинки».

— Під час патрулювання вони можуть спокійно спати, — каже він. — Одного разу ми підійшли до їхньої машини, всі спали. Ми їх ледве розбудили. А хто-небудь міг без проблем забрати у них зброю.

***

На народних зборах, які закінчилися погромом ромських будинків, був присутній голова сільської ради Лощинівки Віктор Паскалов. Він стверджує, що сільрада не ухвалювала офіційного рішення про виселення ромів.

Віктор Паскалов, голова сільської ради Лощинівки

— Була свого роду вимога людей, це вони вирішили, що роми повинні покинути село, — каже Паскалов. Проте, під час народних сходин він сам озвучив думку, що представники ромської національності повинні піти. — Зрозумійте, тут немає етнічного, міжнаціонального питання. Ми — болгари, тут живуть і роми, і гагаузи, і лезгини, і татари. Йдеться тільки про те, що накопичувалося роками. Їх ніхто не виганяв!

— Але їм будинки розламали, — зазначаємо ми.

— Там нікого не було на той момент — вони всі вже пішли, — каже він.

Після погромів з Лощинівки, за словами Паскалова, пішли близько 25 ромів, але не всі. У селі залишилося дві ромські сім'ї, в тому числі — сім'я Михайла Чеботаря, який підозрюється у вбивстві восьмирічної Ангеліни. Двоє його братів першого вересня пішли в школу.

Сім'я підозрюваного Михайла Чеботаря не поїхала з Лощинівки

— У нашій школі навчалося 16 ромських дітей, зараз залишилося шестеро — інші пішли, — каже Римма Савицька. — На засіданні Ізмаїльської районної адміністрації було вирішено відправити їх в інші школи.

Савицька була присутня на народних сходинах 27 серпня. Каже, що як директор школи не могла залишитися осторонь:

— Зі слів людей я зрозуміла, що вони зірвалися, тому що міліція раніше нічого не робила. У селі були крадіжки: деякі роми крали мотоблоки, корів, зерно. Ці злочини не розкривалися, або нікого не притягали до відповідальності. Людей розлютило, що стільки років ніхто не допомагає. А смерть дитини призвела до виплеску: зупинити це було неможливо. Але якби співробітники правоохоронних органів, які були присутні на сходинах, звернулися до людей і попросили дати час, щоб розібратися, можливо, погромів не було б. Хоча, хтозна...