Масові протести у Венесуелі: політична криза на тлі гуманітарної

У Венесуелі понад місяць тривають антиурядові демонстрації. 19 квітня 2017 року організований опозицією марш у столичному Каракасі зібрав сотні тисячі людей. Масові протести зафіксували по всій латиноамериканській країні.

У Венесуелі понад місяць тривають антиурядові демонстрації. 19 квітня 2017 року організований опозицією марш у столичному Каракасі зібрав сотні тисячі людей. Масові протести зафіксували по всій латиноамериканській країні.

Двоє цивільних та один правоохоронець загинули під час сутичок 19 квітня. Іще щонайменше 12 смертей у передмісті Каркаса зафіксували 21 квітня. Таким чином за місяць протестів загинуло 20 людей. Акції протесту намагалися зупинити загони поліцейських та підтримувані урядом озброєні угруповання.

Акції протесту намагалися зупинити загони поліцейських та підтримувані урядом озброєні угруповання Фото: Miguel Gutierrez/EPAПід час сутичок з поліцейськими загинуло 20 людей і велика кількість дістали поранення Фото: Miguel Gutierrez/EPA

Президент Ніколас Мадуро заявив, що людей вивели на вулиці сторонні сили. Він звинуватив у спробі здійснити державний переворот голову Національних зборів Хуліо Борхеса та лідера опозиції Енріке Капрілеса. Проти останнього, за словами президента, вже розпочали кримінальні провадження.

Мадуро переконаний – опозиціонерів підтримує Державний департамент Сполучених Штатів. Водночас наступник Уго Чавеса повідомив про затримання 30 осіб, яких він назвав «жорстокими терористами».

Голова американського зовнішньополітичного відомства Рекс Тіллерсон відкинув звинувачення Мадуро. Натомість наполіг – придушення мирних акцій протесту є порушенням венесуельського законодавства.

«Ми висловлюємо занепокоєння тим, що уряд Ніколаса Мадуро порушує конституцію Венесуели. Він не дозволяє народу Венесуели висловити свою думку», – заявив Тіллерсон. Поважати конституцію Мадуро закликала й міжнародна Організація Американських Держав.

Опозиція декларує дві цілі – висловити невдоволення політикою лівого режиму Мадуро та планове проведення президентських виборів у 2018 році.

19 квітня 2017 року організований опозицією марш у столичному Каракасі зібрав сотні тисячі людей Фото: Cristian Hernández/EPA

НАСТУПНИК УГО ЧАВЕСА

Мадуро прийшов до влади після смерті Уго Чавеса у 2013 році. За підсумками виборів, соціаліст із незначною перевагою переміг опозиціонера Капрілеса. Та на парламентських виборах 2015 року більшість отримав опозиційний блок «Коаліція демократичної єдності».

«Нині правляча Об’єднана соціалістична партія Венесуели намагається за допомогою усіх можливих методів залишитися при владі. Адже соціалісти відчувають, що вже не мають підтримки більшості венесуельських виборців. Є досить великі шанси на те, що на наступних президентських і місцевих виборах, запланованих на 2018 рік, партія зазнає поразки. Уряд фактично намагається створити для себе кращі умови», – коментує Громадському аналітик центру Stratfor Реджи Томпсон.

Президент Венесуели Ніколас Мадуро прийшов до влади після смерті Уго Чавеса у 2013 році (на фото - Мадуро виступає під час демонстрації у Каракасі 19 квітня 2017 року) Фото: Cristian Hernández/EPA

Як пояснює представник Stratfor, у березні 2017 року верховний суд Венесуели заблокував роботу Національних зборів і спробував перебрати на себе повноваження представницького органу. Опозиційні партії змусили проходити процес державної реєстрації. Та одна з головних стратегій уряду зі стримування опозиції – заборона потенційним кандидатам у президенти балотуватися на офіційні посади.

«Приміром, Енріке Капрілес, який заручився відносно високим рівнем підтримки в опозиційних колах, отримав заборону посідати державні посади на 15 років. Ще один лідер опозиції Леопольдо Лопес вже майже три роки відбуває тюремне ув’язнення. Таким чином влада намагається обмежити список своїх потенційних опонентів», – каже Томпсон.

«Чи не головний рушій політичної кризи у Венесуелі – кроки президента Ніколаса Мадуро із перетворення Венесуели на країну однієї партії. Це стає причиною протестів, організованих опозицією», – додає представник Stratfor.

Поліцейські використовували сльозогінний газ щоб розігнати демонстрантів в центрі Каракаса Фото: Miguel Gutierrez/EPA

«Коктейлі Молотова» у центрі Каракаса 19 квітня 2017 року Фото: Miguel Gutierrez/EPA

НАФТОВИЙ ГІГАНТ У ЗЛИДНЯХ

Політична криза у 30-мільйонній Венесуелі розвивається на тлі економічних і соціальних проблем. Член ОПЕК має найбільші у світі запаси нафти: у 2011 році екс-президент Чавес оголосив, що венесуельські резерви нафти перевищили показники попереднього лідера, Саудівської Аравії. Та нещодавнє падіння цін на нафту боляче вдарило по країні, 95% експорту якої становить саме чорно золото.

Останнім часом у країні періодично виникають проблеми з продовольством і медикаментами. Надто – у регіонах із переважно сільською місцевістю. За даними спеціалізованих органів, через недоїдання в 2016 році середньостатистичний венесуелець втратив від 5 до 15 кілограмів ваги. При цьому недоїдає у країні кожен четвертий неповнолітній.

Каракас визнали першим містом світу за середньою кількістю смертей. За прогнозами Міжнародного валютного фонду, рівень безробіття цьогоріч може досягнути показника у 25%. Найвищий в історії Венесуели рівень інфляції вдарив по національній валюті болівару – свого часу одній із найстабільніших грошових одиниць Латинської Америки.

«Головними економічними викликами для країни є низький рівень цін на нафту та фіскальний дисбаланс. Його спричинили розтрати уряду протягом останніх десяти років. (мова йде про зависокі соціальні виплати і низькі податки — ред.). Тобто країна потерпає від зниження цін на нафту, але водночас вона страждає і від того, що державна скарбниця залишилася порожньою», – коментує аналітик Stratfor Томпсон.

Бійці Національної боліваріанська гвардія Венесуели (воєнізованої поліції) на вулиці Каракасу 20 квітня 2017 року під час антиурядових протестів у країні Фото: Miguel Gutierrez/EPA

РЕФРЕН ОПОРУ

Скрутне економічне становище не вперше виводить венесуельців на вулиці. У 2014 році під час зіткнень із поліцією на антиурядових мітингах з обох боків загинуло 46 людей. У вересні 2016 року масові протести спричинила відмова влади оголосити референдум про недовіру президентові Мадуро. На вулиці Каракаса тоді вийшло близько мільйона протестувальників. Загалом, за даними міжнародної організації Обсерваторія соціальних конфліктів, у 2016 році у Венесуелі зафіксували понад 5 тисяч різних акцій протесту.

Нові протести в квітні 2017 року від попередніх відрізняє кілька чинників. По-перше, за цей час економічна ситуація в країні тільки погіршилася. Відповідно, венесуельці мають ще більше причин бути невдоволеними урядом. По-друге, на відміну від попередніх протестів, цьогорічні отримали більше уваги міжнародної спільноти. Про це свідчать заяви Організації Американських Держав і Держдепу.

Утім, у Мадуро залишається чимало союзників. Переважно це країни Карибського басейну і Центральної Америки, які купують у Венесуели нафту за пільговими цінами.

«Це стало очевидно під час намагання Організації Американських Держав підняти питання Венесуели. Голосування з цього приводу стало вельми непростим, адже країни на кшталт Нікарагуа чи Сальвадору чинили спротив. Попри те, що великі члени ОАД – Бразилія, Аргентина та Мексика – не підтримують уряд Венесуели», – пояснює представник Stratfor.

Майбутнє Венесуели, цілком можливо, вирішується на вулицях Каракаса. 22 квітня 2017 опозиція анонсувала новий марш у пам’ять про жертв нещодавніх зіткнень із урядовими силами. Та більш вірогідно, що вирішать його майбутні президентські вибори 2018 року. Певна річ, якщо в країні буде забезпечений демократичний процес волевиявлення.

Протестувальники у центрі Каракаса 19 квітня 2017 року Фото: Miguel Gutierrez/EPA

Підписуйтесь на наш канал в Telegram