Прем'єрка Великої Британії Тереза Мей виступила із заявою про свою відставку на Даунінг-стріт у Лондоні, 24 травня 2019 року
Фото:

EPA-EFE/NEIL HALL

Прем’єр-міністерка Великої Британії Тереза Мей вранці 24 травня оголосила про свою відставку. 7 червня вона піде з посади лідера Консервативної партії, а згодом — і голови уряду. На посаді прем’єрки Тереза Мей залишатиметься, поки не оберуть її наступника — ним автоматично стане новий лідер партії. Що призвело до відставки Мей та чому вона йде з посади зі сльозами на очах?

Під час емоційної заяви про свою відставку Тереза Мей заявила:

«Для мене завжди буде величезним особистим жалем, що я не змогла реалізувати Brexit». Саме питання виходу Британії з ЄС, а точніше неспроможність Мей здобути підтримку своєї угоди, яка визначала би правила Brexit, і призвели до цього кроку. Мей зазначила: в інтересах країни, щоби процес виходу очолив новий прем’єр.

«Скоро я залишу посаду, обіймати яку вважала за честь для себе. Друга жінка-прем’єр-міністр, але точно не остання. Я роблю це без злого умислу, але з величезною й безкінечною вдячністю за можливість служити країні, яку я люблю», — завершила свою промову Мей зі сльозами на очах.

Угода щодо Brexit, якої Мей досягла в перемовинах із ЄС, тричі провалювалася на голосуванні в парламенті. Через нездатність прем’єрки здобути голоси депутатів, вона втратила підтримку значної частини членів власної партії. І це стало останньою краплею, що призвела до відставки.

Бунт всередині партії

Минулого тижня Тереза Мей обіцяла, що визначить графік своєї відставки після того, як парламент підтримає угоду про вихід. Вона вкотре ставила її на голосування. Прем’єрка запропонувала нові компромісні норми щодо Brexit. Однак і ця спроба стала невдалою. Відтак Мей змусили оголосити про відставку раніше.

Нові компроміси зобов’язували уряд знайти альтернативу так званому запасному механізму для Північної Ірландії до 2020 року. Також уряд гарантував, що британські працівники мають щонайменше не гірші права, ніж працівники з ЄС.

Тереза Мей попередила парламент, що нове голосування, яке планували провести на початку червня, буде останнім шансом затвердити угоду про вихід із ЄС. Мей наполягала, що вихід без угоди, який підтримує частина радикально налаштованих депутатів, матиме катастрофічні наслідки для економіки Великої Британії.

Однією зі змін була також пропозиція зобов’язати парламент проголосувати за проведення другого референдуму щодо Brexit. Однак урядовцям вона не сподобалася. У середу ввечері лідерка Палати громад Британії Андреа Лідсом заявила, що йде з посади, бо більше не вірить в урядовий підхід щодо Brexit.

Після цього тиск керівного комітету партії на Мей зріс, і вже в четвер британські медіа повідомили про очікувану відставку прем’єрки.

Тереза Мей наразі входить до п’ятірки прем’єр-міністрів Великої Британії, які з 1900 року найменше протрималися на посаді — зараз це два роки і 315 днів. Наприкінці травня за терміном вона перевершить експрем’єра Ґордона Брауна.

Прем'єрка Великої Британії Тереза Мей виступила із заявою про свою відставку на Даунінг-стріт у Лондоні, 24 травня 2019 року
Фото:

EPA-EFE/NEIL HALL

Обіцянка вийти з ЄС та провал

Тереза Мей, до того міністерка внутрішніх справ, стала прем’єркою Британії в липні 2016 року, замінивши на цій посаді Девіда Кемерона. Той подав у відставку після провальних для нього результатів референдуму щодо Brexit, який Кемерон сам ініціював. У першому турі виборів нового лідера партії Мей перемогла з великим відривом, отримавши половину голосів.

На посаді прем’єрки вона зобов’язалася вивести країну з ЄС, реалізувавши волю народу, висловлену на референдумі 2016 року. Тоді прибічники Brexit перемогли з показником у майже 52% голосів.

Відтоді Мей безуспішно намагалася виконати свою обіцянку. Лондон зміг погодити з Європейським Союзом умови виходу країни з об’єднання. Проте всередині Великої Британії й навіть самої Консервативної партії цю угоду не підтримали як належить. Голосування в парламенті провалювалося тричі.

Помилкою Мей називають призначені нею у квітні 2017 року позачергові парламентські вибори. Вона сподівалася здобути більше голосів у парламенті для консерваторів та зміцнити позицію на перемовинах із ЄС. Натомість консерватори втратили голоси та були змушені створити коаліційний уряд із Демократичною юніоністською партією Північної Ірландії. Це стало однією з причин провалу угоди Мей у парламенті.

Після відставки Мей можуть зрости шанси на повторний референдум. Проте її наступнику навряд чи буде легше втілити Brexit у життя, адже більшості в парламенті консерватори досі не мають, а компромісу з іншими партіями знайти не вдається.

Черговий дедлайн для виходу Британії з ЄС запланований на 31 жовтня — однак досі невідомо, чи станеться він узагалі та на яких умовах.

Вибори нового керівника Консервативної партії та майбутнього прем’єра мають офіційно початися 10 червня і ймовірно триватимуть до кінця липня. Голову партії оберуть у два етапи: спершу депутати-консерватори визначать двох фаворитів, за яких потім голосуватимуть 125 тисяч членів Консервативної партії.

Фаворитом перегонів британські ЗМІ вважають палкого прихильника жорсткого Brexit, тобто виходу з ЄС без угоди, Бориса Джонсона — колишнього міністра закордонних справ та ексмера Лондона. Однак значна частина парламентарів його не підтримають. Серед інших кандидатів — міністр із міжнародного розвитку Рорі Стюарт, а також, імовірно, міністр внутрішніх справ Саджид Джавід, голова МЗС Джеремі Гант та колишня міністерка в уряді Мей Андреа Лідсом.

Поділитись: