#Посмішка Яроша

Журналісти Громадського зустріли комбата-депутата Дмитра Яроша після бойових дій у Пісках. На фронті із бійцями «Правого сектору» Ярош і зустрічав Новий рік.

У інтерв'ю комбат зізнався, що депутатом став випадково і найкраще йому вдається воювати.

Ярош прокоментував імовірність кримінального переслідування бійців добровольчих батальйонів, бюджет-2015 та «перемир'я». Розказав про ставлення до Правого сектора донеччан та про те, що давно треба було вводити комендантську годину на територіях, де зараз іде війна.

Як зустрічали Новий рік?

Найкращий Новий рік у моєму житті. Я взагалі не дуже відзначав Новий рік – більше Різво і Святий Вечір – такі речі… А тут коло однодумців, побратимів, волонтери, журналісти – дуже гарно зустріли! З’їв 2,5 тарілки олів’є, хоч дуже його не люблю. Бо нічого більше не було, тому їли олів’є :) Плюс хлопці відповідали на вогонь ворога – у нас втрат немає, у них є – декілька териростів були знищені. То теж гарний подарунок українцям! Люди! Люди – найголовніше! Льоха Мочанов співав півночі. Каже: «Ну все! Остання пісня!», – і лишається :) Взагалі у нас в Україні найкращі люди! У цьому ніколи сумнівів не мав.

Про власну безпеку на фронті

Я депутат помилково. Я воюю з квітня – мені вже пізно боятися. Тим більше у мене найкраща у світі охорона! І вони ж не просто охорона, а переважна кількість – бійці поранені у боях, у яких ми брали участь, звільняючи ті ж Піски, під Саур-Могилою, під Карлівкою... Для нас це природній стан – ми воюємо і знаємо у ім’я чого ми воюємо. Це додає сил. А безпека – це досить умовна річ: можна йти по Києву і цегла впаде на голову. Як Господь вирішить – так і буде! Я ж як став депутатом не перестав бути тим, ким я є.

Про статус народного депутата

Я не хотів туди йти – це був наказ організації. Я солдат революції – виконую накази. Я знав, що буде мені там непереливки, бо таке зміїне кодло.

Хоч є там нормальні порядні люди, особливо нові обличчя, які зайшли, але у тому складі, який є, я не бачу можливості вирішувати питання. Звичайно, можна підійти до Голови ВР і сказати «Дай слово, бо морду розіб’ю», але ж це не цивілізовано і не за правилами тієї ВР.

На мій погляд ВР у тому вигляді,  у якому вона є зараз – це пережиток режиму внутрішньої окупації, який от ми мали 23 роки. Тобто ми мали незалежну державу, а з іншого боку – паразитуючий режим, який усі соки із українців випивав. І дивлячись, що там зараз відбувається і у ВР, і у Кабміні, я не бачу, щоб усі ці інституції преобразилися, щоб вони стали захисниками народу, хотіли щось зробити.

Воно трансформується – це видно – вони бояться народу, бояться «Правого сектору», але й далі роблять те, що й робили. Революційних змін, який вимагав Майдан, не відбулося у державі, на жаль.

Я знаю, від Яроша чекали, що я прийду у ВР і наб’ю комусь морду, влаштую шоу, а я не звик грати за правилами, робити те, що від мене чекають. Для мене перебування там (тим більше із відвертими ворогами України) це некомрт. Ну я маю гранату завжди із собою – в разі чогось я її кину. Вони не мають права обшуковувати народних депутатів. Питають – «Зброя є?», кажу – «Немає» і йду далі, але насправді без того давно вже не хожу – вже з рік.

Я розумію, що не можу впливати – у них є кооліція ("кааліція" як каже Юлія Володимирівна)…

Далі буде…