Президент Естонії: «Я не вірю у російське вторгнення в Естонію»

Тоомас Гендрік Ільвес, президент Естонії, в інтерв’ю Громадському розповів, як ця маленька Балтійська країна може допомогти Україні, пріоритетність реформ, як намагається визволити викраденого росіянами естонського офіцера, чи може НАТО захистити від Росії, чи можуть європейці почуватися у безпеці.

Ви сказали, що Естонія обіцяє зробити все можливе для України. Що конкретно Ви маєте на увазі?

Ми маленька країна, отож у нас немає фінансових ресурсів, щоб зробити все. Але ми вже щось робимо. Ми вже брали участь в афганській війні та мали ряд катастроф. У нас є реабілітаційний центр для важко поранених солдатів. У нас є оснащення, і українські солдати вже приїздили до Естонії, і приїде більше на реабілітацію.  Знаєте, люди які втратили кінцівки. З травня ми працюємо над впровадженням електронного врядування у низці міст. Це вкрай важливо для прозорості. Саме завдяки прозорості Естонія чогось досягла. Потрібно, щоб усі витрати були публічними. Ми готові ділитися досвідом реформ, якщо Україна, звісно, зацікавлена.

Які реформи, спираючись на досвід Естонії, можуть бути проведені і можуть бути пріорітненими тут, зважаючи на той факт, що Україна перебуває у стані війни?

Вкрай важко зробити багато, коли країна у стані війни. В будь-якому разі, життя під час війни дуже відрізняється. Справді, складно щось робити, коли на твоїй землі гинуть люди. Але іншого виходу немає, як би складно це не було. Пріорітетним має бути прозорість влади, особливо, коли йдеться про корупцію. Потрібно, щоб країна функціонувала – це те ж, що ми зробили, використовуючи електронне врядування.

Президент Обама приїздив в Естонію, зустрічався з вами на саміті НАТО в Уельсі. Яку підтримку Естонія, а також Україна можуть отримати від НАТО, якщо бути реалістами?

Ми дуже відрізняємось. Ми не просто члени альянсу, а одна з чотирьох країн, які виконує зобов’язання і сплачують 2% від свого ВВП на оборону. Коли ти справді витрачаєш 2% свого ВВП на оборону, коли ти робиш найважчі справи, більше за свою частину, або хоча б робиш свою очікувану частину – це зрозуміло, що коли справи стають складнішими, увага буде прикута до тебе. Саме через те Естонія має підтримку. Україна отримує максимум того, що може отримати не-член і не-союзник. Це ще одна причина стати союзником.

Чи Ви очікуєте російського вторгнення?

Куди?

В Естонію.

Ні. Чому? Ви думаєте росіяни захочуть взяти з Естонії, або будь-де в Європі ще безкоштовну робочу силу і перевезти в Тамбовську область? Я так не думаю.

Росія викрала естонського офіцера з безпеки. Що ви збираєтеся робити?

Працюємо над його звільненням. Він займався розслідуванням щодо контрабанди на кордоні на території Естонії. Це обурливо — взяти і викрасти його. Ми в процесі переговорів з Росією.

Чому, як Ви думаєте, Путін вирішив зробити цю безглузду річ зараз? Тому що Обама приїхав з візитом?

Не маю жодної гадки. Це справді викликає подив.

Чи думаєте, що це передвіщує щось більше, що може початись спекуляція, що після України країни Балтії можуть бути наступними?

Це маячня.

Це не може означати більше провокацій на зразок цієї?

Я, звичайно, сподіваюсь, що ні.

І ви думаєте НАТО захистить Естонію?

Звичайно. Якби виник найменший сумнів у чинності 5-ї статті — Альянс зазнав би краху.

Ви не думаєте, що Путін захоче перевірити це найближчими місяцями і роками?

Я думаю, це буде дуже безглузда річ. Це була відповідальність Європи – дивитись за безпекою Європи. Тепер, коли всі домовленості були порушені.

Тож що Ви робите?

Нам треба почати говорити про це. Тому що зараз, про що ми говоримо в Європі, це що ми маємо робити прямо зараз – зупинити російські військові дії в Україні. Але більша проблема безпеки – це фактично припинення дії Гельсинського договору, що заклав основи безпеки в Європі після Холодної війни.

І якщо вся система безпеки розвалилося, то що потрібно зробити зараз? Якою може бути ця тимчасова архітектура?

Гадаю цього консенсусу немає. Погляньмо на санції. Не всі країни хочуть вести цю дискусію. Є домовленість, що всі члени НАТО мають бути захищеними. З цим зрозуміло. Але як щодо країн, які не є членами альянсу, але є членами ОБСЄ?

Чи цей рік буде поворотним для Європи?

Я називаю його the anos horibilis – роком жахів. Так переформулюю висловлювання Маргарет Тетчер, яка називала 1989 роком чудес. 2014 — так, це рік жахів.

/Наталя Гуменюк, Олександр Максименко