«Приходили як металобрухт, але ми ремонтували»: друге життя для старих військових машин

Машина на фронті живе в середньому 7-10 хвилин. Тому на них постійно і збирають гроші, бо залізні коні — розхідний матеріал. А втім, позашляховики і пікапи не покривають усіх потреб військових. На фронті бракує великих повнопривідних вантажівок, які можуть перевозити зброю та особовий склад хащами й болотами. Нині таких треба щонайменше 4 тисячі.

Щоб зменшити дефіцит, командування тероборони запустило проєкт «Тачка на ТРОкачку»: старі вантажівки, які роками стояли на складах, ремонтують і відправляють на фронт. Як працює проєкт — у репортажі hromadske.

«Відновлюємо машини, які пішли під списання»

У гаражі пахне мастилом та гумою. На вулиці холодно, але тут від невеликої пічки дме теплом і затишком. Потріскування дров перебиває заведений мотор машини. Ми проходимо повз великі вантажні автівки, пофарбовані в темно-зелений колір. За однією пара чоловіків порається біля кузова. Вони замінюють у вантажівці бензонасос — старий протікає.

«Ось, бачиш шланг? Зверху капає. Бух».  

«Ага, ось цей. Нєхароший человєк».

Слюсарі Микола та Геннадій ремонтують військові машини для проєкту «Тачка на ТРОкачку». Протягом трьох місяців від його запуску чоловіки працюють майже без вихідних, проводячи більшу частину свого часу на СТО. Через їхні руки пройшли вже десятки автомобілів.

«Ми відновлюємо машини, які стояли на консервації й уже пішли під списання, — пояснює старший механік проєкту Андрій Овчинник. — Це металобрухт, іншими словами. До нас деякі приходили в жахливому стані, але ми ремонтували їх: і кузови робили, і тенти, і дуги. Була тільки гола рама». 

Сюди, до рук механіків, переважно потрапляють вантажівки. Ще на одному СТО, яке допомагає проєкту, ремонтують старі бойові броньовані колісні машини (БТР). На базах ЗСУ, каже Андрій, зберігається чимало військових автомобілів. Завдання проєкту — відремонтувати їх і відправити в бій, на передову. Більшість таких машин не експлуатуються вже понад 15 років.

«Лише одна з 10 запчастин може бути придатною»

Найчастіше тут ремонтують гальма, системи запалювання чи охолодження.

«Ця машина, — Андрій вказує на одну з вантажівок, — зависла в роботі, хоча й приїхала до нас чотири тижні тому. Є великі складнощі із запчастинами. Один автомобіль нещодавно поїхав на передок, а другий будуть от-от забирати».

Одночасно на СТО можуть рихтувати щонайбільше чотири машини. В середньому відремонтувати одну таку коштує до 3 тисяч доларів. У той час, як за новий військовий автомобіль треба віддати приблизно 30-40 тисяч доларів.

Але через те, що техніка не нова, проблеми часто виникають саме з запчастинами: «Лише одна з 10 запчастин може бути придатною. А оскільки техніка ще з Радянського Союзу, в Україні тепер такі запчастини не виготовляються. Але деякі з них роблять у Китаї».  

Закуповувати необхідні запчастини й матеріали допомагають волонтери. Якщо виявляється, що машина зовсім не придатна для ремонту, вона може послужити «донором» для інших автівок.

Мотор машини, яку ремонтували в гаражі, заводять знову. Микола усміхається — проблему вдалося усунути: «Все працює тепер, її вже можна відправляти на передову». 

Лишається останній етап, кажуть механіки, — «нафарбувати їй губки». Чоловіки підставляють до машини трафарет і чорним балончиком з фарбою вибивають літери: «Тачка на ТРОкачку». Машина як нова. Геннадій сідає за кермо. Каже, що перш ніж віддавати автівки на передову, вони влаштовують тест-драйв у полі. Найяскравішим спогадом за весь час була поїздка на БТР, який привезли до них з іншого СТО, доробити декілька деталей.

Двері гаража відчиняються, і Геннадій виїжджає за межі СТО. Через декілька хвилин автівка зникає з поля зору. Чути лише, як реве.

«Комфорту чекати не варто»

Юрій — водій 103 бригади ТРО — один із перших отримав відновлену вантажівку. З ним ми зустрічаємось у Харківській області. За день у нього — перший бойовий виїзд на цій старій-новій машині.

Вже 19 років Юрій працює водієм. Служити в ТРО почав з 24 лютого, звідти потрапив до 103 бригади водієм-механіком.

«Їздив уже на будь-яких автомобілях, і цей мені нічого нового не відкрив. Єдине — великі габарити, але поїздив трохи — і звик до них», — розповідає Юра.

Усього на їхню бригаду в межах проєкту «Тачка на ТРОкачку» передали п’ять машин. Одна з них уже певний час на передовій.

Юра запрошує нас проїхатись у машині полем, щоб продемонструвати всі її переваги на бездоріжжі. Всередині холодно і сильно трусить, але Юрій каже, що чекати комфорту від таких вантажівок не варто: «Якщо сучасні автомобілі мають утеплення, то в цій машині нема нічого. Поки ми в ній їздимо, працюємо, всередині тепло, а як ні — вона швидко холоне. Головні функції цієї машини — перевозити вантажі чи особовий склад, залежно від потреби. Бездоріжжя вона проходить із легкістю».

Вантажівок, яким дали нове життя й відправили на фронт у межах «Тачки на ТРОкачку», — вже близько тридцяти. І це лише за три місяці існування проєкту.

Текст опубліковано за підтримки «Медиасети».