ENRU
BBC

«Потяг до наживи»: як радник Кличка запатентував міську електричку

Українські можновладці давно навчились отримувати гроші буквально з повітря. Один зі способів — оформити патент на якусь поширену річ і змусити інших платити за її використання. Приміром, зареєструвати інтелектуальні права на міську електричку.

Подібні патенти та інтелектуальні права більш схожі на схему з відмивання грошей, — каже патентний повірений Юрій Данильчук.

«У даному випадку — це типова схема відмивання грошей і можливості виведення грошей на особистий рахунок», — пояснює він.

Столичну електричку свого часу планували зробити зручним видом громадського транспорту, який би швидко доставляв пасажирів з околиць столиці до центру. Але грандіозні плани так і залишилися планами.

Про це розповідає громадський активіст Віктор Петрук, який опікується проблемами транспорту Києва:

«Міська електричка не заходить у великі житлові масиви, тобто їй нема де прийняти пасажиропотік, нема де цей пасажиропотік вивантажити. Системи підвезення пасажирів, реалізовані на Троєщині, неефективні. Їхню провізну спроможність не порівняти з теоретичною провізною спроможністю міської електрички, тому вона не ефективна».

На думку Віктора, міською електричкою в Києві користуватися незручно. У неї обмежений розклад, а затримки в русі між потягами можуть сягати 40 хвилин.

«Вона не може мати адекватний розклад руху. По-перше, ходить лише 7 годин на добу. Три години зранку, чотири — увечері. Решту часу колії використовує залізниця. По-друге, мінімальний інтервал руху електрички сьогодні складає 18 хвилин, що не задовольняє користувачів», — розповідає Віктор Петрук.

Як і решта київських комунальних видів транспорту, електричка збиткова. Вона утримується коштом столичного бюджету, тобто з кишень киян.

Але одна з останніх публічних закупівель свідчить, що на електричку чекають додаткові витрати. 

Київпастранс вирішив закупити послугу «надання виключної ліцензії на використання корисної моделі «спосіб внутрішньо міських пасажирських перевезень залізничним транспортом «Міська електричка».

Іншими словами, хтось просто запатентував електричку, а тепер вимагає за користування винаходом 250 тисяч гривень. І цей хтось — Олексій Кривопішин, колишній скандальний керівник Південно-Західної залізниці.

Ми звернулися до експертів, щоб дізнатися, чи справді можна запатентувати таку загально відому й звичайну річ, як електричка. Виявляється — так, можна патентувати щось раніше не запатентоване.

«Є два критерії для корисної моделі — це новизна і промислова придатність. Якщо сама ідея нова, вона може бути запатентована. Якщо її можна втілити в життя», — пояснює Юрій Данильчук.

Проблема в тому, що в патентному відомстві ніхто не оцінює, наскільки новою є корисна модель, лишаючи це на совісті заявника.

«Законодавством передбачена можливість запатентувати будь-який пристрій або процес, якщо він відповідає таким критеріям, як новизна та промислова придатність. Але відомство наше на такий об’єкт як «корисна модель» не проводить експертизу по суті. Цей патент видається під відповідальність заявника», — додає він.

Наскільки відповідальний заявник Олексій Кривопішин, раніше розповідали журналісти проекту «Наші гроші».

Вони з’ясували, що фірми, пов’язані з родиною Кривопішина, за часів його головування в Південно-Західній залізниці, отримали від держави понад сімсот мільйонів гривень.

Компанії, що контролювалися дружиною, дітьми та братом Кривопішина, мали постачати білизну та інвентар для пасажирських вагонів, а також займатися прибиранням та обігрівом.

Після численних корупційних скандалів, Кривопішина у 2015-му таки звільнили. Утім, він недовго залишався без посади. Торік його взяв до себе радником міський голова Києва Віталій Кличко. Відтак Кривопішин створив чергову схему заробітку вже на столичному транспорті.

— Скажіть, будь ласка, — питає «Слідство.Інфо» в міського голови, — а Олексій Мефодійович Кривопішин ще досі є вашим радником як голови КМДА?
— Так.

— І з яких питань він вам радить?
— Питання транспорту.

Тепер, згідно з угодою між Київпастрпансом і Кривопішиним, п’ять років поспіль кияни мають платити йому за ідею міської електрички по 50 тисяч гривень на рік. 

«Я б не брався за реєстрацію такого патенту й не рекомендував вам би його патентувати, позаяк цей спосіб давно відомий. Він не  патентоспроможний. По всьому світі таких прикладів транспортного сполучення багато, це відомо давно», — каже патентний експерт.

Що ж такого унікального в цьому патенті? За яку таку новизну комунальне підприємство має сплачувати гроші Кривопішину? У Київпастрансі знизують плечима й відсилають до самого винахідника.

— Але в суд міг Київпастранс подати? — питаємо у виконувача обов’язків заступника генерального директора «Київпастранс» Павла Кирилюка.

— Давайте спочатку розберемося, а потім, якщо ми з’ясуємо, що це дійсно не унікально, проведемо розслідування та подамо до суду. Якщо це буде необхідно.

Отже, власник патенту Кривопішин просто змусив столичну владу платити йому за винахід електрички.

А чиновники виявляється, не надто заперечували. Натомість міський голова каже, що міська влада вивчатиме підстави для скасування патенту:

«Знаю це питання, воно піднімалося в ЗМІ. Я відреагував, адже нічого не знав про це. Тепер можу сказати, що місто Київ не відповідає за патенти, тому я звернувся до патентного бюро, на яких підставах вони видані. Наразі очікуємо на результати. Ми вивчимо, на якій підставі це зробили, й лише після цього буду готовий прокоментувати».

А ось що каже Юрій Данильчук про можливість скасування патенту через суд:

«Патент можуть скасувати. Будь-яка зацікавлена особа. Приміром, хоч навіть ми з вами можемо звернутися до суду й признати цей патент недійсним. Якщо не буде підстави для укладення договору, Київпасстранс змушений буде розірвати договір».

Утім, особливого ентузіазму в керівництва Київпастрансу щодо суду з Кривопішиним немає. Очевидно, їм простіше віддавати сотні тисяч гривень платників податків.

— Існує патент, його видали. Ми повинні його опротестувати? — питає в наших журналістів в.о. заступника директора КП «Київпастранс».

— Ви маєте на це право. Не повинні, а маєте право.

— Добре. От скажіть мені, як це зробити? Якщо це дійсно можна буде зробити — ми зробимо. Але спочатку поспілкуйтеся, дізнайтеся про унікальність, а потім приходьте до нас, — стоїть на своєму Павло Кирилюк.

Ми зв’язались із самим власником патенту на електричку Олексієм Кривопішиним, щоб він пояснив, у чому ж унікальність його винаходу. Утім, той послався на поганий зв’язок і розмову швидко закінчив.

Ми телефонували вдруге, але, щойно почувши хто йому дзвонить, Кривопішин просто кинув слухавку.

Тим часом у Київпастрансі кажуть, що жодної копійки Кривопішину ще не сплатили.

«Ми просто виконали те, що нам регламентував закон. Але наразі не платимо, нема грошей поки що в Київпастрансу», — посміхаючись, відповідає Павло Кирилюк.​

Звісно, сума у 250 тисяч гривень невелика у порівнянні з  масштабами інших скандальних оборудок. Але й вона цілком може збільшитися:

«Це питання домовленостей сторін. Звичайно. І до цього може бути додана нова оцінка, на підставі чого може змінитися», — пояснює патентний повірений Данильчук.

А надто, що у своїй декларації Кривопішин указав вартість патенту на «спосіб внутрішньо міських пасажирських перевезень залізничним транспортом «міська електричка» в сумі 4 мільйони 400 тисяч гривень.

Тим часом, киянам варто приготуватися платити Кривопішину й за інші патенти. Як виявилося, посадовець уже оформив інтелектуальні права на повітряний експрес з Києва до аеропорту Бориспіль. 

/Володимир Сіляков, «Слідство.Інфо»