ENRU

Лінію розмежування в зоні АТО мають контролювати миротворці – інтерв’ю євродепутатки

8ba587c6e457b2d7c
Ребекка Гармс вважає, що однієї місії спостерігачів ОБСЄ на Донбассі недостатньо, а лінію розмежування повинні контролювати миротворці ООН Фото: European Parliament

Конфлікт, що виник через торгівлю вугіллям з окупованих територій, краще вирішувати за столом переговорів і в парламенті, заявила депутат Європейського Парламенту від Німеччини, представниця групи «Зелені/Європейський вільний альянс» Ребекка Гармс.

Нещодавно політик відвідала Авдіївку. Зробити їй це не завадило те, що раніше, у вересні 2016-го, керівництво Європарламенту рекомендувало своїм членам утриматися від поїздок на схід України через загрози їхній безпеці.

Вона оглянула місто та ділянки, які зазнали найбільших руйнувань від артилерійських обстрілів бойовиків, побувала на передових позиціях Збройних сил України та у розбитих помешканнях мирних мешканців. Після візиту вона наголосила, що Європарламент зробить все можливе, щоб Україна не залишилася на самоті проти російської агресії.

Наводимо нижче розмову з євродепутаткою, записану після її поїздки в зону АТО. 

Чи доводилось Вам раніше бувати на територіях, які постраждали під час конфлікту?

З початку війни я вже 5 разів була біля лінії фронту. З ситуацію в деяких містах та селах я знайома багато років. Життя для тамтешніх мешканців ніколи не було простим або хорошим. Як звичайна громадянка, яка прибула з мирної Західної Європи, я знову і знову переживаю страх перед війною і її руйнівною силою.

В багатьох містах умови життя просто нестерпні. Коли ти йдеш через ліс і не бачиш цілих дерев, як зараз в Авдіївці, тоді розумієш руйнівну силу обстрілу. А потім ти зустрічаєшся з молодими хлопцями, які підставляють себе під цей обстріл. Жоден із молодих українських солдатів, з якими я говорила, не прагнув цієї війни. Але жоден з них не готовий відступати через вірогідність подальшого захоплення українських територій.

Євродепутатка Ребекка Гармс в Авдіївці особисто зафіксувала наслідки нічних обстрілів міста Фото: офіційна сторінка Rebecca Harms у facebook

Чи помітили Ви якісь принципові зміни ситуації в зоні АТО, порівняно з Вашими першими візитами?  

В Авдіївці настрої серед мирного населення ідентичні тим, які я чула у Слов’янську під час свого першого візиту на Донбас: люди не хочуть війни. Вони хочуть повернути нормальне життя. В багатьох населених пунктах поблизу фронту можна почути одне прохання – припинити постріли. Але люди в Авдіївці зараз не вірять в «режим тиші». Хто винен в цьому? Невдоволення та злість через постійне погіршення життя зростає. І я розумію цих людей. Але я знаю також, що цю війну розпочав не український уряд. 

Я думаю, що за рахунок Авдіївки російські сепаратисти намагаються посилити свій контроль та вплив на українську територію й інфраструктуру. Після підписання перших Мінських домовленостей лінія розмежування змістилась на 2 км за рахунок підконтрольних Україні територій. В Авдіївці стає чітко зрозуміло, що, попри Мінськ, Росія далі підтримує захоплення територій.

Чи вдалося Вам поспілкуватися з місцевими мешканцями? Чи мали вони якісь запити до Вас, як до європарламентаря?

Я говорила зі співробітниками місцевої адміністрації, коли вони намагаються впоратися з руйнуваннями після сильних обстрілів, відновити енерго- та водопостачання, постачання тепла. Я бачила пожежників, які укріплювали будинки.

Ситуація зможе реально покращитись лише тоді, коли не буде обстрілів. Під час цієї поїздки я не отримувала звернень від громадян. Але для мене було очевидним, що на сході потребують більше допомоги. Я думаю, що ЄС повинен активніше надавати гуманітарну допомогу. Я зустрілася з комісаром з питань гуманітарної допомоги Христосом Стіліанідесом. Наадлі я ще буду обговорювати з ним нові напрямки допомоги від Євросоюзу.

На думку депутатки Ребекки Гармс (ліворуч), Євросоюз повинен активніше надавати гуманітарну допомогу Україні

Фото: Patrick Seeger/EPA

 

Як ЄС може допомогти Україні в цілому і, зокрема, Авдіївці?

Ще під час проведення першого раунду Мінських переговорів я була скептична. Я переконана, що ми не досягнемо ніякого режиму тиші, якщо, наприклад, лінію розмежування не контролюватимуть миротворці ООН. Мир може відновитися лише після повного дотримання режиму тиші та відведення російського озброєння й солдатів з території України.

Кращі умови життя для місцевого населення та справжній режим тиші можливі лише за цих умов. Гуманітарна допомога для людей зі сходу України має бути більшою та відчутною. Ми повинні разом з українцями втілювати цілі Євромайдану. Путіна можна побороти успішними реформами.  

Які, взагалі, нині настрої в парламенті щодо підтримки України? 

Більшість депутатів Європарламенту підтримують Україну. Більшість знають, що в цій війні, яку Путін веде проти неї, йдеться не лише про Україну, але й про ЄС, про європейські свободи та суверенітет.

Так само, як і мої українські друзі, я іноді впадаю у відчай через безсилля та помилки Євросоюзу. Питання візової лібералізації для України затягується. Щотижня в такі міста, як Маріїнка та Авдіївка мали б їхати величезні гуманітарні вантажі під прапором ЄС.

Це нестерпно, коли Штайнмаєр, Еро та Моґеріні говорять про дві сторони конфлікту і забувають іноді, що саме Кремль є агресором і окупантом. Дуже часто це виглядає так, ніби українці мають оборонятись і від нас. ЄС має вдосконалитися. І українці мають усвідомлювати, що в самому ЄС відбуваються певні процеси. Наприклад, досі йде протиріччя між орієнтованістю на Захід чи на Схід, тобто на Росію. Українці твердо обрали Європу.

Більшість депутатів Європарламенту підтримують Україну, стрерджує Ребекка Гармс

Фото: офіційна сторінка Rebecca Harms у facebook

В Києві Ви мали зустріч із народним депутатом, головою комітету із закордонних справ Верховної Ради Ганною Гопко. Ви обговорювали блокаду Донбасу та можливе вирішення проблеми. Як Ви оцінюєте цю ситуацію?

Раніше я говорила про три фронти, на яких Україна веде боротьбу. Перший фронт – це боротьба за реформи. Ви самі її обрали. Другий – це війна на сході, до якої вас підштовхнув Путін. Третій — це фронт «сумнівів», ваша боротьба за увагу Заходу та ЄС. Ми, європейці, маємо самі розвіяти ці сумніви.

Але є ще четвертий фронт, внутрішній, який зараз проявився в цій блокаді, і Україна не може дозволити собі його. Я розумію причини критики торгівлі вугіллям. Але я вважаю, що конфлікт, який виник через цю ситуацію, краще вирішувати за столом переговорів у парламенті. Цілком прозоро потрібно виявити економічні інтереси, з одного боку, та потреби у вугіллі, з іншого. Це завдання політиків у Києві, а особливо уряду, який має сприяти цьому процесу. Політичні ігри різних партій навколо блокади використовують ті, хто прагне поразки Революції Гідності.

Нещодавно президент Росії визнав паспорти самоназваних «ДНР» та «ЛНР». Чи не здається Вам, що повторюється ситуація з Абхазією та Придністров'ям? Як оцінює Європарламент цю постанову Владіміра Путіна?

Це була жорстка провокація. В той час, коли Лавров у Мюнхені розказував політикам всього світу про черговий режим тиші і хизувався іншими досягненнями, Путін підписав указ, який є порушенням Мінських домовленостей. Ми оцінимо ці дії під час наступного засідання Європарламенту.

Ребекка Гармс на фотовиставці «Donbas War and Peace» у стінах Європарламенту

Фото: сторінка Rebecca Harms на flickr

2 роки тому у Мінську підписали додатковий Мінський протокол, а конфлікт досі не врегульовано. Багато експертів говорять про те, що Мінськ зайшов у глухий кут у його сьогоднішньому вигляді.

В інтерв’ю DW Ви заявили, що Мінські домовленості мають бути переглянуті. Зокрема, Україна має контролювати свої кордони, а важке озброєння і російські війська мають залишити Донбас. Проблема насправді не в змісті Мінських угод та його перегляді, а в тому, що Росія не виконує власних зобов’язань. Як можна примусити Росію і сепаратистів виконувати ці вимоги? Що про це нині думають у Євросоюзі?  

Я була б щасливою, якби я знала дієве рішення. Головне, щоб США та ЄС не посилали суперечливі сигнали. Не можна знімати санкції проти Росії. Вони є основою невійськової відповіді на агресію. І саме зараз важливо надати спільну оцінку причин запровадження цих санкцій, оскільки Мінські домовленості не виконуються.

Перед обговоренням зняття санкцій ЄС варто чесно підсумувати, чи щось змінилось. І не можна вкотре апелювати до «двох сторін конфлікту». Окупація України є окупацією і вона не відбулась би без участі Росії. І окупант має вивести своє озброєння з України. Якщо цього не відбудеться і замість цього бої триватимуть, тоді варто запитати себе: і що далі? 

Як я казала, ще під час підписання перших Мінських домовленостей я вважала, що лінію розмежування повинні контролювати миротворці ООН. Звісно, місія спостерігачів ОБСЄ – це добре, але недостатньо. «Творці» Мінських домовленостей повинні визнати, що Україні потрібен мир. Але Росія не хоче дозволити українцям отримати цей мир. Володимир Путін без сумніву зацікавлений в постійному розпалюванні війни. Ті, хто наголошують на дипломатичному врегулюванні, яке ґрунтується на  санкціях, мають це розуміти. 

Нові перемовини не можуть проігнорувати досвід минулих років. ЄС не повинен дозволити втягнути себе в новий виток гонки озброєнь, але має швидко розробити спільну і прийнятну політику безпеки та оборони. Крім того, Євросоюз має позбутись енергетичної залежності від Росії і в жодному разі не сприяти проекту «Північний потік-2». ЄС не повинен фінансувати гонку озброєнь Путіна, імпортуючи російські енергоресурси.

/Крістіан Дітер, Олена Шубкіна