Популярна і прибуткова: чи є майбутнє в української науки?

Watch on YouTube

Напочатку травня завершився прийом конкурсних заявок кандидатів доНацради зпитань науки ітехнологій. Перед цим органом стоять величезні виклики зреформування ультраконсервативної Національної академії наук, хронічно недофінансованої галузі ікорумпованої системи розподілу коштів. Якщо зміни небудуть рішучими ішвидкими— Україна ризикує втратити вітчизняну науку.

Непопулярні рішення для науковців

«Буркіна-Фасо з чорноземом», — так лаконічно окреслює майбутнє України через 25 років заступник міністра освіти і науки Максим Стріха. Це — поганий сценарій. За іншим, прописаним, до речі, в новому законі «Про наукову та науково-технічну діяльність» країна має вийти на фінансування науки на рівні 3% від ВВП (рекомендований показник в ЄС) вже в 2025 році. Торік фінансування науки було у 20 разів меншим — 0,16% ВВП.

«Цей рівень фінансування віддзеркалює зневажливе ставлення до науки як до чогось, в кращому випадку, декоративного», — каже доктор фізико-математичних наук Олексій Колежук.

Він разом з кількома десятками інших науковців бере участь в конкурсі на обрання членів Національної ради з питань науки і технології.

Нагадаємо, що Нацрада, яку очолює прем’єр-міністр, складається з двох комітетів — Адміністративного і Наукового — по 24 члени в кожному. Перший формується з міністрів або їхніх заступників, керівників Національної академії наук України та ВНЗ, керівників великих наукомістких підприємств. Другий — з провідних науковців з бездоганною репутацією, які не є керівниками наукових установ.

Структура Національної ради України з питань розвитку науки і технологій

Нацрада повинна розпочати свою роботу, за оцінками Стріхи, цього літа. Що вже є відставанням від графіку реформ, який в МОН має назву «Оперативного плану», і, за яким, обидва комітети — і Адміністративний і Науковий — мали бути сформовані ще в березні 2017. Затримку в два місяці Стріха пояснює «бюрократичними обставинами», а також браком досвіду формування подібних інституцій.

«Ми вперше конструюємо орган, до якого повинна бути цілковита довіра наукової спільноти, — каже заступник міністра. Довіра необхідна для того, щоб непопулярні рішення, які доведеться ухвалювати Нацраді, не сприймалися науковцями як «спущені згори». — Ми вперше створюємо орган, який може сказати з точки зору всієї спільноти — що таке реформа науки, що, умовно кажучи, Україні треба в перспективі. Сьогодні ми намагаємося зберегти все. Але доведеться зосередитися на напрямках, які будуть стратегічно важливі. Це болючі запитання, бо за ними стоять конкретні люди, конкретні проекти, частину з яких доведеться згорнути», — пояснює Стріха.

Президент Національної академії наук України Борис Патон (ліворуч) та прем'єр-міністр України, голова Нацради з питань науки і технологій Володимир Гройсман Фото: Анастасія Сироткіна/УНІАН

Наука має розвиватися паралельно з державою

В планах МОН вже з червня цього року розпочати масштабний аудит та атестацію наукових установ (остання триватиме до 2020 року). Результатом має стати вироблення стратегії розвитку української науки та реорганізація всієї галузі. Ключову роль в реформі має відіграти саме Нацрада. Водночас, науковці, які брали участь в розробці положень про Нацраду, наголошують, що реформа науки не може успішно розвиватися «у вакуумі», тобто відірвано від реформування інших галузей.

«Має бути стратегія розвитку країни, — каже співавторка закону «Про наукову та науково-технічну діяльність» Юлія Безвершенко. — Якщо ми хочемо будувати суспільство знань, будь ласка, — наука має бути серед пріоритетів, якщо хочемо сировинну економіку, видобувати, продавати — це інше питання».

«Медицина, біологія — сфери, де «крутяться» реальні гроші, — продовжує думку своєї колеги Олексій Колежук. — Є всім відомі причини, з яких наукові розробки України не йдуть в ці сфери. Для того, щоб це зламати, зусиль одного Наукового комітету чи цілої Нацради з питань науки буде замало. Потрібна політична воля, політична підтримка. Ви можете написати найчудовіші закони про найкласніші гранти, аудити, експертизи, але, якщо результуючу розробку, в яку будуть вкладені мільйони, її потім не захоче брати, скажімо, МОЗ чи клініки, бо вони не отримують з того „відкат“ — то на цьому все і закінчиться».

На що підуть грантові гроші?

Перше, що очікують від Нацради в Уряді — створення Національного фонду досліджень. Це нова структура, що має стати розпорядником грантових коштів, які будуть виділятися на перспективні дослідження. Нацфонд має замінити Державний фонд фундаментальних досліджень, який минулого року мав бюджет у 20 мільйонів гривень.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Нова українська школа — це школа для життя у XXI столітті» — інтерв'ю з міністром освіти і науки України

До 2019 року бюджет Нацфонду має зрости більш як в 10 разів — до 250 мільйонів гривень. І це кошти, які будуть напряму прописані в бюджеті, а не будуть розподілятися в ручному режимі на рівні міністерства. Збільшиться також і кількість напрямів грантової підтримки: крім фундаментальних та прикладних наукових досліджень, Нацфонд фінансуватиме створення і підтримку дослідницької інфраструктури (лабораторії, дослідницькі університети, національні наукові центри), а також популяризацію науки в суспільстві.

Мурал «Життя без науки — смерть» на подвір'ї Києво-Могилянської Академії у Києві Фото: Олександр Синиця/УНІАН

Останній пункт є last but not least (останнім в переліку, але не менш важливим), переконаний нейрофізіолог Олексій Болдирєв. Наразі він зі своїми колегами-однодумцями займається популяризацією науки на волонтерських засадах, організуючи такі заходи як «Дні науки» та проводячи безкоштовні лекції для широкої публіки.

«Суспільство повинно розуміти, що без науки немає майбутнього, і тому потрібно інвестувати у власних науковців — проста схема», —пояснює Олексій. Він відзначає, що останні роки українці більше стали цікавитися наукою — їхні заходи збирають все більші аудиторії. Водночас в нього немає оптимізму щодо нинішньої генерації політиків:

«Більшість з них не розуміють, що таке наука в принципі», — каже він. «Вони позахищали кандидатські та навіть докторські дисертації, але це просто було переписано з книжок і статтей інших людей. Йдеться про масовий плагіат. Тому для них (політиків, які мають фальшиві або куплені наукові ступені) наука — це просто «стоси паперу». Це пряма цитата Арсенія Яценюка. Але наука — це знання, без якого не було б ні автомобіля, ні смартфона, якими вони щодня користуються», — підсумовує вчений.

Підписуйтесь на наш канал в Telegram