ENRU

«В нього почались проблеми зі здоров’ям», — племінник затриманого в Донецьку релігієзнавця Ігоря Козловського

Відомий український релігієзнавець Ігор Козловський перебуває у полоні в бойовиків понад рік. Його затримали в січні 2016-го в Донецьку. Родичі говорять про проблеми зі здоров’ям 63-річного науковця. Козловський — один з найбільш авторитетних діячів на всьому пострадянському просторі, який налагоджував діалог між християнами, мусульманами і представниками інших релігій. Автор чисельних книг — від історії єзидів до суфізму, він також є одним з провідних спеціалістів з духовних практик.

Українська сторона на переговорах у Мінську постійно порушує питання про звільнення науковця, однак це не дало результатів.

За словами Ірини Геращенко — представниці України в гуманітарній підгрупі на Мінських переговорах, — бойовики не хочуть включати Козловського до списку на обмін заручниками. Вони не висувають відкритих звинувачень, проте, за словами Геращенко, закидають Козловському незаконне зберігання зброї, а також «шпигунство». Козловський залишався у Донецьку, аби доглядати  хворого сина.

Кореспондент Громадського поспілкувався з племінником науковця — Денисом Козловським.

Племінник українського релігієзнавця Ігоря Козловського, який перебуває в полоні у бойовиків, Денис Козловський

Фото: Громадське

Що зараз відбувається з вашим дядьком? Він уже понад рік у полоні, чи вдається вам тримати зв’язок?  

Зв’язок із ним зник 27 січня минулого року. Кілька людей намагалися додзвонитися, але телефон не відповідав. Ми знаємо, що він весь час перебував у Донецьку, бо там він доглядав свого старшого сина із синдромом Дауна і частково паралізованого. З цієї причини ми точно знали, що він має бути в Донецьку і більш ніж на кілька годин з квартири нікуди не відходив.

Ми намагалися з’ясувати ситуацію через усіх наших знайомих і родичів, які там залишились і могли піти перевірити, що відбувається.

Через деякий час стало зрозуміло, що його затримали, у квартирі відбувається обшук, і ніякої офіційної інформації ми не могли отримати майже місяць. Пізніше якимись обхідними шляхами ми з’ясували, що його затримало так зване «МГБ» («Міністерство державної безпеки», — ред.) і він перебуває у колишній будівлі СБУ, яке тепер є будівлею «МГБ».

Ігор Анатолійович — незвичайна, особлива людина для Донецька і для всієї країни. Він автор величезної кількості книг про духовні практики, релігієзнавець. Можете розповісти про нього?

Він дійсно видатна людина, унікальна у поєднанні своїх знань, вмінь та людських якостей. За масштабом особистості навіть не знаю, з ким його можна порівняти. Він — людина, яка має здібність відшукувати спільну мову з представником будь-якої конфесії; здібність у нюансах обговорювати будь-які речі, пов’язані з релігією будь-яких відгалужень — від християнства і племінних культів острівної Полінезії до іудаїзму, представникам якого спілкування із зовнішнім світом може здаватися безпредметним, якщо люди не розуміють, про що йде мова. А з Ігорем Анатолійовичем вони могли обговорювати такі нюанси, про які знають лише люди, які отримали релігійну освіту, — це стосується і буддистів, і мусульман.

Ігор Козловський (на задньому плані четвертий праворуч) під час зустрічі з Папою Іоанном Павлом ІI у Ватикані в 2004 році (архівне фото з особистого архіву)

Практично з будь-якими представниками релігій він не лише знаходив спільну мову, а встановлював дійсно глибокі, дружні стосунки, за що його цінували, любили та приймали як дорогого гостя в усіх общинах. Це тривало упродовж усього його життя. Треба відзначити, що ширина його наукових інтересів не обмежувалась релігієзнавством. Він ще й культуролог, адже релігію й культуру завжди сприймають як частини одного цілого, тому в цьому плані він — видатний спеціаліст.

Звичайно ж, окремо його знають, як спеціаліста у системах психофізичного тренінгу — йога, аюрведа і т.д. З йоги він один із провідних спеціалістів на території колишнього Радянського Союзу. Пам’ятаю, що в 70-ті роки люди з усього СРСР приїжджали у Донецьк для консультацій з таких тонких нюансів, які були невідомі навіть для людей, які вважали, що досягли у цьому якихось результатів. Про це можна багато говорити і розповідати. Людина видатна в усіх проявах.

Ігор Козловський (ліворуч) з буддійським монахом Ільхе Синим (архівне фото з особистого архіву)

За що його затримали так звані спецслужби самопроголошеної «ДНР»? Чи є якісь обвинувачення, що йому закидають? Ми знаємо, що якийсь час він видавався недоторканною людиною — через ту повагу до нього, яка є в усіх у Донецьку.

Справді, до пори до часу здавалося, що ця повага велика, що він якось окремо стоїть через свій статус людини «не від світу цього», — весь час у якихось бесідах про високе, про духовне, і тому до нього немає такої прискіпливої уваги навіть в умовах «ДНР». Але виявилось, що це не так. Скоріш за все, за ним спостерігали від самого початку — непокоїв його вплив у релігійних общинах. Можна лише побічно робити такі висновки, тому що складно сказати, що саме стало справжньою причиною, і хто розгорнув всю цю кампанію всередині так званих органів державної безпеки. Ми можемо лише здогадуватись.

Адвокат, акредитований на тій території, повідомляє нам, що дядькові інкримінують статтю про зберігання зброї. У нього нібито знайшли дві гранати. Ми розуміємо, що це смішне обвинувачення: і те, що це гранати, і місце, де їх знайшли, — за протоколом вказано, що знайшли їх за книгами у книжковій шафі. У членів родини це викликає сміх, бо книги у шафі були настільки щільно запаковані, що неможливо було навіть посунути книги першого ряду, вже не кажучи про те, щоб втиснути туди інші предмети. Тому, це все повністю «липові» обвинувачення, що не мають під собою жодного підґрунтя, які просто сфабрикували, щоб мати хоч якісь підстави його утримувати.

Який з ним зв'язок? Що ви знаєте про його стан за цей рік? Комусь вдавалося із ним поговорити?

Прямого зв'язку з ним немає. У нього була можливість здійснювати якісь короткі дзвінки — короткий період, якщо я не помиляюсь, з літа до грудня 2016-го, коли якимось чином йому вдавалося діставати телефон у СІЗО. Але ось він міг подзвонити, спитати, як справи, і сказати, що з ним все добре. Він така людина, що де б він не опинився, що б із ним не відбувалося, — у нього завжди все нормально і все добре.

За свідченнями інших людей, ми знаємо, що у нього почалися проблеми зі здоров’ям. Природньо, що коли людина у 62 роки перебуває в тюрмі, це не може минути безслідно. До того ж ми знаємо про факти тортур, які до нього застосовувались. Спроб вибити з нього якісь зізнання.

Зараз складно говорити, що конкретно у нього відбувається зі здоров’ям, але очевидно, що є якісь неприємні зміни. І звісно, неможливо отримати достовірну інформацію про те, як у нього йдуть справи. Все це доходить через десяті руки, але прямого зв’язку з ним нема. Ми знаємо тільки, що він перебуває у донецькому СІЗО.

Ігор Козловський (другий праворуч) на Марші миру з буддійським ченцем Дзюнсеєм Терасавою у Донецьку в 2014 році (архівне фото з особистого архіву)

Що відбувається із так званим судовим процесом? На що ви сподіваєтесь?

Особисто я не сподіваюся на судовий процес. Вважаю, що це розігрування судового процесу, а «вони» мають відпрацювати якийсь свій сценарій, за яким вони пропускають усіх затриманих. Оскільки це обвинувачення й гроша ламаного не варте, у ньому немає складу злочину, немає взагалі жодних дій, за які можна було б людину хоча б затримати. Оскільки його затримали, довго утримують без оголошення обвинувачення, по суті справи, він там провів більше року, і вже пішов другий місяць наступного року, я не думаю, що цей судовий процес зможе принести якісь позитивні зміни, інакше навіщо б вони його так довго тримали?

Більше року минуло, до кого зверталися родичі, знайомі для його звільнення? Які важелі були використані, і чи були якісь можливості його звільнити?

Легше сказати, до кого ми не звертались. Список дуже довгий. Всі неформальні способи, якими ми намагалися добитись його звільнення, я озвучити не можу. Але через офіційні канали ми звернулися до всіх міжнародних організацій — Червоний Хрест, ОБСЄ, ООН і Amnesty International — до всіх, які змогли згадати і які хоча б якимось чином мали можливість працювати на окупованій території.

Ми звернулися і до всіх державних українських органів: писали лист на ім’я президента і до Служби безпеки України; писали і до Мінської групи, де безпосередньо спілкуємося з Іриною Геращенко, яка порушує питання про долю Ігоря Анатолійовича на кожній Мінській зустрічі, але щоразу їй відповідають по-різному. Час від часу вона повідомляє подробиці у Фейсбуці: наприклад, можуть зненацька сказати, що він громадянин «ДНР» і вносити його до списків на обмін ніхто не збирається. Ніхто не пояснює, як і чому він став громадянином «ДНР». Ми, звичайно, одразу ж стали звертатися до всіх релігійних організацій з проханнями про підтримку — відгукнувся багато хто. Ми писали листи різним послам, до дипломатичних місій тут в Україні. Ми писали листа президенту ПАРЄ, зверталися до окремих американських сенаторів, щоб вони там порушували це питання.

Ігор Козловський (ліворуч) з професором Анатолієм Колодним у 2014 році (архівне фото з особистого архіву)

Не секрет, що існує зв’язок між «ДНР» і Москвою. Можливо, є якась можливість вплинути і у цьому напрямку? Тому що зараз геть незрозуміло, чи допоможуть міжнародні та західні організації вплинути на «ДНР».

На жаль, у нас немає жодних варіантів комунікації з російською стороною, а можливо, і на щастя. Тому важко сказати… Впевнений, що єдина можливість вплинути на цю ситуацію — саме через Росію. Ми ж знаємо, хто насправді контролює території та спецслужби окупованих територій, і цілком можливо, що все це було інсценовано і керовано не людьми в Донецьку. Але про це ми можемо лише здогадуватись.

Якби ви говорили з людьми, що якимось чином мають стосунок до затримання Ігоря Анатолійовича, що б ви їм сказали — чому його треба відпустити?

Мені здається, тут цілком очевидна відповідь: тому що він не причетний ні до чого, що може їх цікавити. Людина була на пенсії, його діяльність виключно мирна, він доглядав хворого сина. В останні роки, коли вже Донецьк був окупований, про жодну громадянську позицію мова не йшла. Він жив звичайним життям пенсіонера — вдень йшов на прогулянку, ввечері читав книгу. Абсолютно незрозуміло, навіщо його треба було затримувати.

Можливо, на них вплинула його дуже незвична для обивателя діяльність. Як цим людям можна пояснити, що ось такий він, що у такої людини граната лежить на книжковій полиці?

Це якраз те питання, на яке я не можу дати відповідь. Я думаю, що люди з «МГБ» від початку все знали — знали, що ніякої діяльності він не веде, знали, хто він такий і що немає жодного підґрунтя для його затримання. Тут історія з якимось відсутнім елементом, про який ми не знаємо. Тому вона тупикова. Тому його не хочуть вносити у список, не хочуть звільняти під жодним приводом. Для цього у «ДНР» писали багато листів релігійні організації, міжнародні організації звертались, звертались лідери інших країн.

Що ми можемо робити зараз?

Думаю, що єдиний варіант, який може вплинути — це увага міжнародних ЗМІ, що зможуть цю проблему актуалізувати і привести її до Нормандського формату, коли лідери країн-учасниць зможуть порушити це питання на порядку денному. Не думаю, що на рівні Мінської групи це питання можна вирішити. Протягом багатьох місяців це один і той самий сценарій — ставлять одне й те ж питання і отримують на нього одну й ту ж відповідь з різними поясненнями.

Ігор Козловський наразі перебуває в полоні і залежить від сторони, що утримує його за ґратами. У силу обставин українське суспільство та влада мають обмежений вплив на його долю. Цей  матеріал Громадське  спершу готувало англійською та російською, щоб розповісти цю історію аудиторії за межами країни.

Також Громадське спілкувалось з науковцем влітку 2014 року під час початку російсько-українського конфлікту на Донбасі.