Річниця терактів в Парижі: затяжний надзвичайний стан, загроза свободі і мовчання затриманого

13 листопада виповнюється рік від жорстоких терактів в Парижі, які забрали 130 життів. Найкривавіші в історії Франції атаки відбулися біля стадіону Стад-де-Франс, в ресторанах та барах 11 арондисману, а також в концертному холлі «Батаклан». 

Як змінилося французьке суспільство? Якого впливу зазнала правоохоронна та судова системи? Що відомо про терористів 13 листопада? Громадське спробувало розібратися. 

Надвичайно довгий «надзвичайний стан» 

У Франції вже рік триває надзвичайний стан, який був запроваджений  20 листопада 2015 і який відтоді вже 3 рази подовжували: 26 лютого – на 3 місяці, 26 травня – на 2 місяці, 26 липня (після теракту в Ніцці) – на 6 місяців. За умов надзвичайного стану поліція отримала додаткові повноваження, були запроваджені певні обмеження щодо свободи зібрань та свободи пересування, а обшуки громадян стали набагато частішими.

В межах надзвичайного стану за рік відбулося 80 випадків екстрадиції з території Франції, 4 тисячі обшуків, 95 домашніх арештів. В регіоні Іль-де-Франс у 23% випадках обшуки були результативними — дозволили знайти зброю, ісламістську агітацію, а також кошти невідомого походження. Загалом на всій території країни завдяки обшукам вдалося знайти та вилучити близько 600 одиниць вогнепальної зброї, з яких майже 80 бойової, як то автомати Калашнікова. Наразі французька поліція веде справи близько 300 людей, які є потенційними терористами. Поліція стверджує, що упродовж року попередила близько десятка інших терактів на території країни.

Стопкадр з відео Sky News

Карати чи запобігати? 

Дилема, яка постала перед французьким суспільством, полягає у питанні, як ефективно боротися із терористичною загрозою, але зберегти при цьому принципи демократії та свободи для громадян? Тоді як поліція заявляє про велику кількість попереджених терактів, адвокати та правозахисники констатують збільшення кількості «превентивних затримань», які нерідко є затриманнями із недостатньою доказовою базою.

Наприклад, адвокат Вільям Будрон в ефірі Le Monde стверджує, що дедалі більшає «затримань про всяк випадок», коли провину затриманих важко довести.

Офіційні цифри показують збільшення кількості затримань. Сьогодні 30% усіх ув’язнених на території країни – це попередньо ув’язнені, справи яких ще не розглядав суд. Зросла і кількість затримань: у червні 2016 їх на 11% більше, аніж у червні  2015.

Принцип «ув’язнити про всяк випадок» торкнувся і роботи суддів. Судді, які розглядають справи, пов’язані із тероризмом, намагаються убезпечити себе від звинувачень у м’яких вироках і нерідко виносять жорсткіші вироки через намагання захистити себе. Особливо актуальною ця проблема стала після 26 липня 2016, коли виявилося, що один із вбивць католицького священника в церкві Сен-Етьєн-Ле-Рувре, був достроково звільнений із попереднього утримання. Ніхто з суддів не прагне опинитися на місці того, хто дозволив вийти із в’язниці потенційному терористу.

Стопкадр з відео Sky News

Політичний тиск на правосуддя 

Правозахисники констатують, що упродовж останнього року посилився тиск на правоохоронну та судову систему з боку політиків. Влада вимагає результатів.  Правоохоронні органи та судді відчувають цей тиск, який загрожує принципам правосуддя, що ґрунтується на презумпції невинуватості.

Терористи 13 листопада 

Єдиний з терористів 13 листопада, про існування якого знає французька поліція і якому вдалося вижити — це 27-річний громадянин Франції Салах Абдеслам, мешканець Моленбеку у Бельгії.

Його підозрюють в тому, що саме він орендував автівки  та готельні кімнати для терористів, а також підвозив терористів до стадіону. Він мав підірвати себе разом із іншими терористами біля стадіону, але в останній момент відмовився від цього плану. Він зняв з себе пояс з вибухівкою та деякий час блукав нічним Парижем. Зрештою, він втік до Бельгії.

Його арештували під час спецоперації в Моленбеку у 18 березня, напередодні терористичних атак в аеропорті Брюсселя. Бельгійське правосуддя передало його Франції 27 квітня 2016 року.

Ізоляція та цілодобовий нагляд 

З 27 квітня 2016 року Салах перебуває у Франції, у в’язниці Флері-Мерожис (Ессон), під цілодобовим відеонаглядом.

Ув’язнення відбувається в режимі повної ізоляції. Відеокамери фіксують усі дії Абдеслама в камері і навіть у ванній кімнаті.

Тюремний наглядач, який постійно перебуває в одній із сусідніх камер, має можливість спостерігати за тим, чим займається ув’язнений. Відомо, що він молиться, читає Коран, готує собі їсти та годинами дивиться реаліті-шоу по телевізору.

Абдеслам також має можливість займатися спортом – в одній із сусідній камер для нього поставили тренажер. Цей «приватний спортзал» для найнебезпечнішого ув’язненого Франції викликав резонанс у французькому суспільстві після того, як депутат Тьєрі Солер, який відвідав Флері-Мерожис 29 червня у супроводі двох журналістів Journal du Dimanche, написав листа міністру юстиції Франції із запитом про доцільність облаштування такого «приватного спортзалу» для Абдеслама в умовах переповненості в’язниці.

Щодня Абдеслама виводять на прогулянку на дах будинку.

«Якщо ми дозволимо йому виходити у двір разом із іншими ув’язненими, його життю загрожуватиме небезпека. Ми знаємо, що серед ув’язнених є принаймні один чоловік, сестра якого загинула під час терактів на терасі одного з кафе», — пояснює керівництво закладу.

Стопкадр з відео Sky News

Глухий кут правосуддя: мовчання Абдеслама та відмова адвокатів 

Найбільша проблема, яка виникла у слідства – це мовчанка Салаха Абдеслама. За весь час свого утримання Абдеслам давав свідчення лише один раз – відразу після затримання. На цьому першому допиті він стверджував, що мав би підірвати себе біля Стад-де-Франс, але відмовився в останній момент.

Після того він жодного разу не говорив.

На думку одного із його адвокатів, Свена Марі, це рішення найвірогідніше є наслідком першого допиту.

«Його допитували поліцейські та слідчий. Того ж вечора, ще до того, як висохли чорнила на протоколі допиту, прокурор в Парижі Франсуа Молен зачитав його зізнання для телебачення». На думку адвоката, саме це призвело до відмови Абдеслама говорити.

Іншою причиною мовчанки підозрюваного є цілодобовий нагляд за ним за допомогою відеокамер, переконані адвокати.

«В’язниця перетворює його на дикого звіра» — захисники переконані, що перебування під постійним відеостеженням шкодить психіці підозрюваного, і тому вони подавали відповідні клопотання про припинення цієї процедури. Втім, ці клопотання були відхилені.

Саме мовчанка Абдеслама спричинила заяву адвокатів, француза Франка Бертона та бельгійця Свена Марі, про те, що вони відмовляються  захищати свого клієнта.

Наразі очікується, що Абдеслам планує застосовувати право на мовчання упродовж всього процесу.

Слідство триває.