Про виступ Ганни Різатдінової та української збірної з художньої гімнастики в Ріо, про суддівство на олімпійських іграх та ціну олімпійської нагороди в студії Громадського говорила Ганна Безсонова — абсолютна чемпіонка світу з художньої гімнастики 2007 року, дворазова бронзова призерка Олімпійських ігор 2004 і 2008 років.

Ганна Безсонова — абсолютна чемпіонка світу з художньої гімнастики 2007 р., дворазова бронзова призерка Олімпійських ігор

Чи не було у вас «дежавю», коли дивились фінал з художньої гімнастики?

Абсолютні ні. Я сьогодні не втомлююсь вітати нашу Ганну (Різатдінову – ред.), нашу збірну, наших тренерів, Дерюгіних Альбіну Миколаївну, Ірину Іванівну, Ірішу Блохіну і всіх, хто допомагав. Це величезна команда, яка доклала чимало зусиль для цієї перемоги. Дежавю не було.

Абсолютно інші відчуття, адже коли ти сам виступаєш — ти відповідаєш за свої дії, набагато важче спостерігати збоку. Ти не знаєш, що в голові у спортсмена, ти не знаєш, в якому він стані, як він себе почуває і що він взагалі про себе думає. Я не знала в якому стані Ганна, але я була впевнена що її оточують найкращі тренери у світі, тому я була впевнена в її успіхах, що її налаштують, і вона сама себе налаштує як уже досвідчена гімнастка.

Ганна Різатдінова у фіналі індивідуального багатоборства з художньої гімнастики Ріо-2016. Вправа з булавами.  Фото НОК України

Вона впоралась і за оцінкою суддів впоралася на бронзу. Ми можемо оцінювати просто як глядачі на емоціях, ви можете аналізувати виступ і зіставляти з оцінками суддів. Чи погоджуєтесь? 

Бронза – нагорода для України дуже довгоочікувана, все ж таки вісім років минуло з тієї олімпіади, коли у нас була бронза. І Ганна змогла її вирвати, змогла довести, що Україна — одна із найсильніших країн в художній гімнастиці 

Я, напевно, б погодилась з оцінками Ганни, можливо, вони були правильними і її оцінювали добре, якщо помилилась – знімали бали, якщо ні, то оцінки були добрими. Але я, напевно, могла б не погодитись з оцінками її конкуренток, росіянок. І це спірне питання. Звісно, всі бачили, що єдина гімнастка, яка на цих олімпійських іграх не припустилася грубої помилки — втрати (предмета – ред.) — це була Ганна. Що відповідно надає їй велику перевагу, а в багатоборстві, як сказала Ірина Іванівна (Дерюгіна – ред.), гімнастка, яка втрачає, не може стояти на п’єдесталі.

Я би погодилась, але гімнастика тут вже ні до чого, правила є правила, втрата предмета коштує 0.3 бали і це не так багато. Якби за втрату знімали бал чи більше, тоді б, можливо, і змінився п’єдестал. Не хочеться говорити про претензії, не хочеться говорити про погане, все ж таки бронза – нагорода для України і дуже довгоочікувана, все ж таки вісім років минуло з тієї олімпіади коли у нас була бронза. І Ганна змогла її вирвати, змогла довести, що Україна — одна із найсильніших країн в художній гімнастиці. 

А як все відбувається? Можна погоджуватись чи не погоджуватись з оцінками суддів, а після змагань йде обговорення? Ви розумієте, за який конкретно момент судді що знімають? Чи вони звітують перед кимось? 

Ось так напряму народу чи глядачам, відкрито ніхто ніколи не зізнається хто кому зняв бали, скільки поставив. Всі картки з результатами забирає міжнародна федерація і після олімпійських ігор обов’язково буде аналіз оцінювання, вони будуть переоцінювати, дивитись чи потрапили судді в той момент, які розбіжності були. І навіть якщо зміниться результат у зв’язку з цим аналізом, то ніхто не мінятиме нагороди і результат олімпійських ігор буде незмінним, це вже історія.

Ганна Різатдінова у фіналі індивідуального багатоборства з художньої гімнастики Ріо-2016. Вправа з обручем. Фото НОК України

Чи часто змінюються результати? 

Досить часто результат змінюється, за результатами аналізу бали не співпадають. 

Якщо конкретно про Україну говорити?

Щодо України буває по різному, інколи збільшують оцінки, інколи зменшують, як ми вже бачили у командному багатоборстві. Це вони роблять аналіз для себе, аби оцінити наскільки професійними були судді на олімпіаді, і наскільки вони гарно спрацювали. Це більше для суддів і на результат це ніяк не вплине. І ми вже звикли до того, що у нас є лише один шанс зачепитися за медаль і довести що ми найкращі.

З Яною Кудрявцевою спірне питання, бо у Яни була травма, вона дуже мало виступала в цьому сезоні і це буквальної її третій чи четвертий повноцінний старт і відразу олімпійські ігри. Тому у неї були помилки, але як з’ясувалося друге місце 

Для чого виходити на спортивну арену, коли знаєш, що тебе засудять і не дадуть золото? Це ж теж не правильно. 

Це не правильно, у нас такий вид спорту, де одні дівчата, і всі одна одній заздрять (посміхається). Насправді жартую. За п’єдестал боролися 5 чи навіть 6 спортсменок, крім цього, боролись за бронзу і Ганна виграла цю боротьбу, що найголовніше. Вона молодець. Те, що це було прогнозовано… ні для кого не секрет, що є рейтинги, є чотири роки, протягом яких гімнастки виступають, заробляють свій рейтинг — у кого більше шансів потрапити на п’єдестал. Це все дуже впливає. У нас такий вид спорту. От з Яною Кудрявцевою спірне питання, бо у Яни була травма, вона дуже мало виступала в цьому сезоні і це буквальної її третій чи четвертий повноцінний старт і відразу олімпійські ігри. Тому у неї були помилки, але як з’ясувалося друге місце. 

Ганна Різатдінова у фіналі індивідуального багатоборства з художньої гімнастики Ріо-2016. Вправа зі стрічкою. Фото НОК України

Ви, як ніхто, розумієте, мабуть, наскільки це може бути суб’єктивно. От, в якому стані Ганні доводилось виходити щоразу на килим, бачачи, що тобі дають там 4 чи 3 оцінку. 

Коли вона виступає, вона цього не помічає. Вона знала свої оцінки, але не знала оцінки конкуренток, вона не знала, на якому місці, все це вона не брала до уваги – її завданням було вийти і зробити все по максимуму, що вона і зробила. Вже потім, коли вона зрозуміла результат, вона побачила оцінки, зрозуміла ціну своєї роботи, тільки тоді ми побачили її емоції, сльози. Вона уже не стримувала себе і демонструвала всьому світові наскільки вона щаслива, що її старання принесли таку винагороду. 

Бронзова призерка Ріо-2016 Ганна Різатдінова та її тренер Ірина Блохіна. Фото НОК України

Що відчуваєш в цю хвилину?

Дуже важко сказати, непередавані емоції, все бурлить, голова кипить. Шкода себе й інших, і поплакати, і порадіти — хочеться всього і одночасно. І в то й же час ти неймовірно втомлений. Хочеться обняти близьких і просто розчинитись, забутись. 

В 2008 у Пекіні ми теж дуже серйозно боролися за бронзу  і так само конкурували з росіянами, білоруськими гімнастками. Боротьба була цікава, теж були сльози, теж бути протести… але краса перемагає (сміється).

Щодо протестів і апеляцій. Як судді до цього ставляться? В командному багатоборстві подавали апеляцію дівчата і їм просто знизили оцінку.

Протест – це вже лотерея. Судді можуть підвищити оцінку, можуть просто відхилити і лишити все як є, а можуть переглянути, знайти ще кілька помилок, зняти і знизити оцінки, як, на жаль, вийшло у нас. Коли з першого разу дивишся, можна щось не встигнути помітити, на повторі передивляєшся ще й у сповільненому режимі і все вдвічі краще видно, більше можна знайти помилок чи знайти помилки суддів. Сьогодні знайшли наші помилки.

Це воля суддів фактично?

Це вже арбітраж, головна суддівська колегія, вони вже перевіряють цю оцінку, погоджуються з нею чи ні. Але я вважаю, що це був крик душі, адже команда, не буду вдаватись в технічні подробиці, зробила багато і, можливо, оцінка мала б бути вищою і Ірина Іванівна пішла на такий крок — подати протест, щоб позмагатись. Вони боролись до останнього, не лише на килимі, а й у такий спосіб, коли подається протест. 

Жіноча збірна України з художньої гімнастики посіла 7 місце у фіналі командного багатоборства. Ріо-2016. Фото НОК України 

Українська команда посіла 7, передостаннє місце. 

Я б все одно привітала дівчат. 7 місце на олімпійських іграх це не так і погано. 7 команда чотириліття. Це дуже голосно звучить. Звісно, завжди хочеться вище, завжди хочеться краще. На те ми і спортсмени аби все більше і більше працювати. Я думаю все у них вийде в подальшому. 

4 роки підготовки перед виступом, і навіть більше. Говориться про те, що Україна — не найкраща в світі країна в сенсі умов для спортсменів у підготовці до олімпіад. Арени для тренувань, інвентар, державне забезпечення. Наскільки це впливає на те, що можливо десь не було цих перемог

На жаль, не всі можуть собі це дозволити. Ми намагаємо максимально прийняти усіх охочих, але не всі фінансово можуть це собі дозволити. І тут ми втрачаємо багато кадрів 

На всі 100 відсотків. Завжди перед олімпіадою за рік, за пів року починаються активні дії: «а давайте ми вам зробимо ось це, давайте спробуємо це, ось ми спробуємо допомогти». Це все звісно добре, це все дуже потрібно, але ж ви майте на увазі що сьогодні закінчуються олімпійські і гри і від завтрашнього дня починається відлік і підготовка до наступних олімпійських ігор в Токіо. Тобто вже від завтра потрібна ця допомога, вже потрібні ці активні дії. Аби потім вимагати результатів від спортсмена, потрібно діяти вже зараз. Можливо уже варто починати підготовку і на наступні олімпійські ігри, тому що дитячий спорт теж потрібно підтримувати, саме звідти ми беремо таланти. 

Приходять діти? Є зацікавленість? 

Приходять, але  завжди хочеться більше. Ми завжди раді бачити усіх дівчаток, яким подобається цей вид спорту. І ми всіх запрошуємо, адже це найкрасивіший вид спорту для дівчаток. Головне бажання у дітей та їхніх батьків. І звісно ще має бути можливість. На жаль, не всі можуть собі це дозволити. Ми намагаємо максимально прийняти усіх охочих, але не всі фінансово можуть це собі дозволити. І тут ми втрачаємо багато кадрів. 

Щоб зрозуміти, що передбачає заняття художньою гімнастикою?

По різному, дивлячись у якому залі, у якого тренера. Тому що орендні плати різні, комунальні послуги — за все це потрібно платити. Тому, якщо у когось є бажання підтримати якусь гімнастку, юне дарування чи, можливо, групу гімнасток чи клуб… а, можливо, не гімнасток, а якийсь інший вид спорту, дитячий спорт. Взяти і підтримати, допомогти виїхати на змагання, на збори. Дати дитині мету: «ти маєш стати чемпіонкою України». Дуже багато талановитих дітей ми втрачаємо на етапі, коли починаються фінансові проблеми. 

А як це відбувається в інших країнах? Фінансування за рахунок держави чи спрацьовує приватна допомога?

Там існує клубна система, там є індивідуальні спонсори, там досить багато підтримують. Але все одно, навіть там за рахунок батьків. Там батьки можуть впоратись за рахунок зарплати, а тут не зовсім. Я завжди кажу: «головне — бажання, а можливості знайдуться». Тому давайте давати нашим дітям здоров’я, нехай вони займаються спортом і, можливо, ваша дитина стане наступним олімпійським чемпіоном. 

Чи є резерв? 

Зараз молодому поколінню дуже пощастило, у  них є такий фантастичний приклад – Ганна Різатдінова, яка через сльози і неймовірну працездатність пробивається на олімпійський п’єдестал, коли в якийсь момент їй самій здавалося, що вона не народжена для гімнастики. Але вона настільки про це мріяла, дуже багато працювала і у неї все вийшло. Я це до того, що, знову ж таки, головне – бажання, робота, робота і ще раз робота. А тренерів у нас дуже багато хороших, допоможуть. 

Ганна Різатдінова у фіналі індивідуального багатоборства з художньої гімнастики Ріо-2016. Вправа з м’ячем. Фото НОК України

Хочеться мати олімпійську чемпіонку вже в якості тренера?

Хочеться, але мені, напевно, рано ще про це говорити. Я вважаю себе ще лише тренером-початківцем, особливо у порівнянні із Альбіною Миколаївною Дерюгіною. Я кожного дня навчаюсь, я працюю разом зі своєю мамою, яка теж дуже хороший тренер, залужений тренер. Я працюю в одному залі з нею і навчаюсь у неї, у Альбіни Миколаївни беремо приклад, адже вона герой для нас і приклад наслідування, ми завжди на неї покладаємось, що буде зміна. Завжди є молоді талановиті гімнастки, але хочеться аби їх було якомога більше. 

Поділитись: