Росія залишає Сирію: 5 причин

Росія розпочала виведення основних сил з Сирії у вівторок 15 березня. Відповідний наказ віддав президент РФ Путін в понеділок 14 березня на зустрічі з міністром оборони Сергієм Шойгу і главою МЗС Сергієм Лавровим. «Вважаю, що завдання, поставлені перед Міністерством оборони, в цілому виконані», — заявив Путін. Росія почала операцію Повітряно-космічних сил у Сирії 30 вересня 2015 року.

Рішення Путіна співпало із п'ятою річницею громадянської війни в Сирії, в якій загинуло щонайменше 270 тисяч людей, а 12 мільйонів стали біженцями в сусідні країни, але також в Європу, спричинивши масштабну мігрантську кризу в країнах ЄС.

Це рішення стало неабияким сюрпризом для міжнародної спільноти. Іноземні преса та уряди одноголосно висловили своє здивування та недовіру. Журналісти Громадського розбиралися в причинах і наслідках несподіваного рішення.

«Завдання загалом виконані»

Путін — не єдиний, хто переконаний, що завдання в Сирії виконані успішно. Деякі експерти, як то російський журналіст Константін фон Еґґерт, вважають, що коли РФ розпочала військове втручання в Сирії, то мала три неформальні основні задачі: врятувати режим Асада від повалення та зміцнити його; продемонструвати внутрішній російській аудиторії могутність Росії на світовій арені; та вийти зі світової ізоляції, в якій Росія опинилася після розв’язання військового конфлікту в Україні, а також відновити діалог зі США, зокрема і з наступником Барака Обами, якого буде обрано в листопаді 2016-го.

Журналіст та головний редактор видання The Daily Beast, відомий спеціаліст з Сирії Михаель Вайс також переконаний, що бодай частково цієї мети Путіну вдалося досягти. Уряд Асада дійсно був фізично врятований завдяки російським авіаударам по опозиції, і мало хто заперечує, що саме завдяки Путіну він наразі залишається легітимним учасником політичних перемовин про врегулювання ситуації в країні.

Обмеженість економічних ресурсів

На противагу цьому говорять, що несподіване рішення про виведення військ може бути пов’язане із внутрішніми економічними проблемами Росії та браком ресурсів для продовження війни. Таку думку висловив а ефірі Громадського російський журналіст Константін фон Еґґерт. «Фінансово-економічна ситуація змушує шукати джерела економії та концентруватися на внутрішніх проблемах», — розповів він. Серед конкретних причин, які спричинили раптове усвідомлення російською владою обмеженості власних ресурсів, Еґґерт назвав фактичне блокування розміщення російських боргових зобов’язань європейськими та американськими інвестиційними банками та вимушене зменшення оборонного бюджету країни.

Ризики ескалації стосунків з Туреччиною

Ще однією вірогідною причиною є усвідомлення ризиків, пов’язаних із Туреччиною. За словами Костантіна фон Еґґерта, принципових зрушень в Сирії не вдалося би досягнути без збільшення військової присутності Росії, що могло би призвести до випадкових зіткнень сил РФ та збройних сил Туреччина. Окрім того, офіційна Анкара частково підтримує сирійську опозицію, тоді як РФ принципово на стороні Асада. Це створює напругу поміж Росією та країною НАТО. Наразі Туреччина не дуже вірить у вирішення ситуації в Сирії після виходу РФ. Представник Туреччини при ЄС Селім Енель заявив, що військовий конфлікт у Сирії продовжиться і після виведення військового контингенту Росії. За його словами, для боротьби з терористичним угрупованням «Ісламська держава» необхідна наземна операція, на яку ніхто з ключових міжнародних гравців не наважується.

Завдання не виконані

Політичний оглядач німецького видання Bild Юліан Рьопке вважає, що причиною виведення військ є військові невдачі і усвідомлення обмеженості військових сил РФ.

«За два дні до заяви про виведення військ із Сирії, Росія та сам Путін звернулись до адміністрації Обами, чи не хочуть вони взяти разом Ракку, місто, яке вважається столицею Ісламської держави», — розповів журналіст в ефірі Громадського. Американці від цієї пропозиції відмовилися. «Потім Росія оголошує про вивід військ із Сирії, що суперечить тому, що вони пропонували два дні тому. Тож я вважаю, Росія у напруженному становищі, де вони бачать, що не змогли досягнути своїх цілей, їм не вдалося побороти ІДІЛ».

«Багато людей кажуть, що режим Асада зміцнів завдяки втручанню Росії. Але це не так. До того, як втрутилась Росія, це був більш-менш внутрішній, локальний конфлікт. Коли втрутилася Росія, вона глобалізувала конфлікт. Значно більше країн почали постачати зброю, прискорили навчання повстанців. І навіть за день або два до заяви Росії про виведення військ, ми бачили, як повстанці збили зенітною ракетою реактивний літак Асада. Тож багато країн відчули себе ображеними, адже вони не бажають, аби Асад і Росія перемогли у цій грі. Тому вони теж втрутились у конфлікт. І зараз ми бачимо, що групи повстанців стали більше підтримувати не лише у боротьбі проти ІДІЛ, але також і проти режиму Асада», — додав журналіст.

Зберегти обличчя при поганій грі

«Жодної перемоги Росії в Сирії немає, але певні тактичні успіхи присутні», — пояснює журналіст Юрій Мацарський. «Російські бомбардування підтримували наземні операції урядової армії Асада, вдалося посунути сили опозиції далеко від Дамаска. Але це локальні перемоги, яким не вдалося зламати хребет усій опозиції Асада», — підкреслив кореспондент.

Втім, не варто забувати, що проголошеною метою втручання Путіна в Сирію була саме боротьба з ІДІЛ, а не підтримка Асада. Ймовірно, що відмова США здійснити спільну операцію по знищенню ІДІЛ, а відтак, неможливість продемонструвати переможну картинку «боротьби з бойовиками ІДІЛ» для російської та світової аудиторії, стала вирішальною. Неоголошеної мети операції – порятунку Асада – росіянам вдалося досягти.

Ймовірно, у контексті ризиків ескалації конфлікту, ризику зіткнень з Туреччиною та економічних проблем, Путін вирішив вийти з гри саме в той момент, коли його шестимісячна військова операція  в Сирії все ще могла здаватися перемогою, а не поразкою.

/Громадське.Світ, Тетяна Огаркова