«Росія не наважиться на війну з НАТО» — Зеленський про Донбас, членство в Альянсі та можливі «сюрпризи» від Білорусі

Президент Володимир Зеленський 29 травня дав інтерв’ю німецькому виданню Frankfurter Allgemeine Zeitung. У ньому він говорив про нарощування російських військ, майбутнє членство України у НАТО та можливі «сюрпризи» від Білорусі. Цитуємо найголовніше.

Про російських військових на сході та в Криму

У момент ескалації 30-35 тисяч військових перебували на тимчасово окупованих територіях Донбасу. Вздовж кордонів України та Росії ми налічували в різні періоди ще десь від 50 до 80 тисяч військових, на території Криму — теж приблизно 33-35 тисяч. З них більшість — сепаратисти, плюс приблизно три тисячі кадрових російських офіцерів.

І коли Європа та США почали тиснути на Росію, ймовірність ескалації знизилася. З території Криму пішли приблизно три з половиною тисячі військових. Всі інші лишаються на місці, вся техніка на 90% на місці. Як на мене, ескалація можлива в будь-який момент до 12-16 вересня. Ми знаємо, що відбудуться навчання «Захід-2021», і я вважаю, що до того часу ситуація дуже небезпечна.

Про можливу небезпеку від РФ

Є багато військових варіантів, можливих з боку Росії, зокрема морські операції. Ми дуже занепокоєні цим. Зараз російські кораблі блокують Азово-Чорноморський регіон. Це один із варіантів виходу на Крим, щоб «прорубати» коридор до материкової України.

Може статися ескалація з боку окупованого Донбасу. Великий стрибок, бліцкриг на кордонах Донецької та Луганської областей. Ми розглядаємо й готуємося до таких кроків.

Про можливі «сюрпризи» від Білорусі

Можуть бути «сюрпризи» і з іншого боку. Зараз у Білорусі дуже небезпечна ситуація, а це наші північні кордони. Ми розуміємо, що Росія та Білорусь постійно розглядають і домовляються про важливу геополітичну і, напевно, оборонну угоду. Після цього може початися справді серйозний вплив Росії, координація та контроль білоруських збройних сил. Тоді ми зважатимемо на ризик і з того боку.

Про «Північний потік-2»

«Північний потік-2», як на мене, нічим не відрізняється від анексії Криму. Щоб забрати собі Крим і мати можливість торгуватися, була розпочата війна на сході України. Тепер питання Криму потрохи «забувається».

Якщо добудують «Північний потік-2», це стане загрозою для енергетичної безпеки України та Європи. Росія точно нас відключить. Так, у нас є контракт. До речі, завдяки Німеччині та Франції ми в «нормандському форматі» домовилися про цей контракт на п'ять років, але з цих п’яти років майже два вже минули. Ще три роки, і цей контракт закінчиться.

Якщо вони цього року завершать технічні роботи на «Північному потоці-2», то за два-три роки він запрацює. І ми знаємо, що буде. Все це робиться для того, щоб наступного контракту в України не було. Точніше, використовуватимуть цей важіль вже в питанні Донбасу.

Про те, що НАТО не захоче вступати у війну з РФ, якщо Україна стане членом Альянсу

Як на мене, це нецивілізоване, несучасне, неправильне ставлення до безпеки людства. Політичний егоїзм, зумовлений цими страхами, може призвести якраз-таки до Третьої світової війни. Не може бути позиції «подивимось». Авжеж, ніхто такого не хоче, але ми вже маємо цю ситуацію. Мені здається, це не зовсім справедливо: адже ми захищаємо, ми — безпекова стіна цієї філософії існування, європейської цивілізації, прав і свобод людини.

Я вважаю, що Росія не наважиться на війну з НАТО. Росія не буде воювати з Європою. Росія воює з колишніми країнами СНД чи СРСР. Я не бажаю такого нашим друзям, але треба подивитися на країни Балтії, (…) які точно впадуть перед російською агресією, якщо така станеться. А вони — члени НАТО. Що тоді всі робитимуть? Поки що Росія не нападала на Європейський Союз та країни-члени НАТО. Але в Молдові є Придністров’я, в Грузії — Абхазія, в Україні — Донбас.

Перепрошую, але якщо всі країни НАТО бояться, що колись на якусь країну-члена НАТО хтось нападе, якщо вони бояться, що доведеться захищати — тоді є питання до цієї структури загалом. Якщо це так, то навіщо тоді структура, яка боїться захистити країну, що є членом того чи іншого союзу?

Про «нормандський формат»

У «нормандському форматі» наразі зроблений дуже важливий крок. Написані так звані кластери, які погоджені Німеччиною, Францією й Україною, їх передали Росії. Але там ми не бачимо серйозної взаємодії й бажання з російського боку.

Все, що потрібно сьогодні зробити країнам, які входять у «нормандський формат», — це дуже сильно тиснути на Росію, щоб ми взяли цей план, ці кластери, і нарешті закінчили війну на Донбасі.

На останньому засіданні радників лідерів країн «нормандської четвірки», де Росію представляв пан Дмитро Козак, він запитав у наших європейських партнерів, чи є РФ стороною конфлікту. Представники Німеччини та Франції не відповіли прямо — мовляв, так, Росія є стороною конфлікту. Вони знову ввімкнули таку «обережну» дипломатію, з якою Україна не погоджується — Росія таки є стороною конфлікту, і ми це розуміємо.

Про своїх предків

З родини мого діда по батьківській лінії залишився лише він. Решту було вбито. Мій дідусь, попри дуже молодий вік, пішов на війну у лавах радянської армії. Його старших братів також призвали, і всі вони, крім мого діда, загинули на фронті. Усіх інших моїх родичів з цього боку розстріляли — вони були євреями. Дітей також. Але мою бабусю разом із молодшою сестрою евакуювали до Узбекистану. Її батько також воював і повернувся з фронту живим.

Про рівень антисемітизму в Україні

Як на мене, я — результат і відповідь: в Україні немає антисемітизму, він на найнижчому рівні. Безперечно, ідеальних форм не буває, ідеальних людей не буває. Але це факт: в Україні антисемітизм набагато менший у порівнянні з будь-якою європейською країною.

Я знаю, що антисемітизм існував у Радянському Союзі, це правда. Я знаю історії про моїх родичів, мого батька — люди боялися цього, так, це було. Але у сучасній, незалежній Україні все це дуже змінилося. Саме тому я вважаю, що у нас цього немає. Іноді трапляються провокації, але так буває будь-де.