25 березня лідери ЄС мають ухвалити нову декларацію, яка окреслить подальший напрямок розвитку союзу після виходу з нього Великої Британії

25 березня 2017 року виповнюється 60 років з дня підписання Римського договору, що заклав основи Європейських Спільнот, а згодом — самого Європейського Союзу. Цю дату прийнято вважати днем народження об’єднаної Європи. До ювілею лідери ЄС мають ухвалити нову декларацію, яка окреслить подальший напрямок розвитку союзу після виходу з нього Великої Британії. Документ буде рамковою угодою, на яку при ухваленні рішень або конфліктах посилатимуться інституції союзу. Римська декларація не міститиме нічого конкретного — лише плани та амбіції лідерів країн ЄС.

Проте вже зараз можна робити певні висновки щодо того, куди прямує об’єднана Європа, спираючись як на уривки чернетки декларації, опубліковані великими європейськими ЗМІ, так і на вимоги окремих членів ЄС, невдоволених її змістом.

ПРОТРИМАТИСЯ ПІСЛЯ ВТРАТИ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ

Текст Римської декларації готує Європейська Рада разом із італійським урядом. 25 березня вони представлять кінцевий варіант документу, який урочисто ухвалять у столиці Італії. Складений з трьох частин, текст пропонує лідерам ЄС нагадати народам своїх країн, чого досягнув блок і з якими викликами йому доведеться зіткнутися, пише EU Observer.

Примітно, що чернетка не містить жодної згадки про Велику Британію та її вихід з ЄС. Це наголос на тому, що держава вже зробила свій вибір, і питання про її членство закрите — попри те, що переговори про Brexit лише почалися.

«Ми, представники 27 держав-членів та установ ЄС, пишаємося досягненнями Європейського Союзу: створення європейської єдності — це серйозне, далекоглядне рішення. Шістдесят років тому, одужуючи після трагедій двох світових війн, ми вирішили об’єднатися і відбудувати наш континент з попелу», — цитує Reuters чернетку декларації, яка вже виключила Велику Британію. Її прем’єр-міністерка не буде присутня у Римі 25 березня.

«Ми вирішили зробити ЄС сильнішим і гнучкішим шляхом ще більшої єдності та солідарності. Єдність — це необхідність і водночас наш вільний вибір. Поодинці глобальна динаміка винесла б нас на другий план. Стояти разом — наш кращій шанс», — продовжує документ. Після Brexit, який налякав ЄС своїми можливими наслідками, головний меседж Римської декларації полягатиме саме у закликах до єдності. «Солідарність» у даному випадку — ключове слово, яке наглядно демонструє, хто має приймати біженців та сплачувати рахунки союзу. Тобто — всі.

«Посилена Європа на глобальній сцені», — наголошує документ, маючи на увазі поглиблення військової співпраці після втрати однієї з найбільш потужних армій ЄС — збройних сил Великої Британії — і потребу відповідати на все більшу економічну конкуренцію з боку інших регіонів світу, передусім Азії.

Чернетка нового тексту Римської декларації не містить жодної згадки про Велику Британію, а її прем’єр-міністерка Тереза Мей не буде присутня у Римі 25 березня під час презентації кінцевого варіанту документу

Фото: Olivier Hoslet/EPA

ЗБЕРЕГТИ БЕЗПЕКУ, ДЕМОКРАТІЮ ТА ПРОЦВІТАННЯ

«Ми побудували Союз зі спільними цінностями, унікальну спільноту миру, демократії та верховенства права», — декларація ніби закликає отямитись популістські й авторитарні рухи з-посеред країн-членів, наголошуючи на центральній меті блоку, яка зводиться до можливості «сотень мільйонів людей по всій Європі насолоджуватися життям у збільшеному Союзі, який подолав кордони».

Проте далі документ наголошує, що Європейський Союз «стикається з безпрецедентними викликами, глобальними та локальними: регіональними конфліктами, тероризмом, зростанням міграційного навантаження, протекціонізму та соціально-економічної нерівності».

Декларація також пробує викласти свій головний козир перед загрозою тероризму — обіцянкою надійності та безпеки із міцними зовнішніми кордонами, на яких «ефективно вирішуватимуть проблему міграції, відповідно до гуманізму та міжнародних норм». Таким чином автори бажають примирити право-консервативних супротивників імміграції та ліво-ліберальних прихильників допомоги громадянам «країн третього світу».

«Квітуча та стійка Європа: Союз, який створює зростання, де величезний Єдиний Ринок, що розвивається, і стабільна й сильна єдина валюта відкриває шлях до росту», — обіцяє чернетка декларації, стверджуючи цінності ринкового капіталізму. І водночас поєднує їх із класичною європейською соціал-демократією: «Соціальна Європа: Союз, який сприяє економічному й соціальному прогресу, а також згуртованості й однорідності, беручи до уваги багатоманітність соціальних моделей і ключову роль соціального партнерства».

НЕВДОВОЛЕНІ КОМПРОМІСОМ

Документ, в цілому компромісний, і водночас такий, що прагне задовольнити усіх, сподобався не всім. Такі окраїнні постаті Європейського Союзу, як Польща і Греція пригрозили не підтримати Декларацію.

«Якщо декларація не включатиме питання, пріоритетні для Польщі, ми не ухвалимо її. Єдність Європейського Союзу, захист тісної співпраці з НАТО, посилення ролі національних урядів і спільний ринок не можуть роз’єднати, тільки об’єднати — це 4 пріоритети, які мають бути включені у декларацію», — заявила прем’єрка Польщі Беата Шидло.

Наголос на ролі національних урядів характерний: нинішня влада Польщі стурбована планами Німеччини і Франції до більшої інтеграції Європи, зокрема до зміцнення економічного та політичного союзу. Польський уряд — як і інші консервативні сили Європи — прагнуть збільшення національного суверенітету, радше ніж зміцнення «наддержавного» виміру ЄС.

Деякі країни ЄС, передусім у східній Європі, також можуть бути стурбовані прагненням побудови «багатошвидкісної» Європи. Тобто ідеї, що певна низка країн (передусім Німеччина та Франція) інтегруватимуться з більшою швидкістю, ніж решта. Країни східної Європи побоюються, що в такий спосіб їх залишать на узбіччі.

Польська прем’єрка Беата Шидло заявила, що керівництво її країни не ухвалить нову редакцію декларації, якщо вона не включатиме питання, пріоритетні для Польщі

Фото: Olivier Hoslet/EPA

Якщо позиція Польщі відповідає загальним право-консервативним тенденціям у внутрішній політиці, Греція намагається використати ситуацію суто заради економічної вигоди. Так, за останнім повідомленням Reuters, грецький прем’єр Алексіс Ципрас дав згоду на підтримку ювілейної Римської Декларації в обмін на скасування вимоги Міжнародного валютного фонду щодо трудового законодавства.

«Ми плануємо підтримати Римську Декларацію, як документ, що рухає нас у вірному напрямку. Попри все, у порядку святкування цих досягнень, треба чітко зазначити на офіційному рівні, чи вони поширюються на Грецію. Іншими словами, чи Європейські угоди дійсні для всіх держав без винятку, чи для всіх, окрім Греції», — заявив він.

Раніше уряд Ципраса погрожував відмовитись від підтримки Декларації, якщо в ній не буде більш чіткої позиції щодо захисту робітничих прав — проблеми, що виникла через вимоги міжнародних кредиторів Греції.

Загалом декларація свідчить про те, що уряди країн ЄС сприймають нинішні виклики всерйоз. Brexit може бути початком дезінтеграції ЄС, — але може й стати стимулом для тіснішої інтеграції Європи. Ключову роль тут відіграватимуть Німеччина та Франція, в яких цього року відбуватимуться вибори.

Приклад нещодавніх виборів у Нідерландах, де, попри побоювання, популістська партія поступилася партії чинного проєвропейського уряду, свідчать про те, що проєвропейські сили в Європі поступово повертають собі популярність.

Грецький прем’єр Алексіс Ципрас (праворуч) дав згоду на підтримку ювілейної Римської Декларації в обмін на скасування вимоги Міжнародного валютного фонду щодо трудового законодавства

Фото: Olivier Hoslet/EPA

Поділитись: