«Сам загинь, але товариша – виручи». Полковник Нечаєв

Юрій Михайлович Нечаєв опинився на фронті одразу після випускного вечора. Йому було 18.

У складі 120-ї окремої танкової бригади воював на Сталінградському, Південному, 4-му Українському та 3-му Біолоруському фронтах, штурмував Кенігсберг.

Розповідає: з тих часів найбільше запам’яталася фронтова дружба. У танкістів тоді був девіз: «Сам загинь, але товариша виручи».

Після закінчення війни здобув вищу освіту й продовжив службу у війську. Пройшов довгий шлях і завершив блискучу військову кар’єру у званні полковника начальником фізичної підготовки і спорту Київського війсьвого округу, який на той час був зразковим – одним з кращих в СРСР.

Зараз Юрію Михайловичу 92. І він не втрачає оптимізму.

«Є різні ступені щастя. Є щасливий і нещасливий. Я – щасливий», - каже він.

/Анна Цигима, Олександр Назаров, Богдан Кінащук, Анастасія Канарьова