В СБУ катують і незаконно утримують людей — правозахисник Євген Захаров

За два з половиною роки, що триває війна, кількість випадків порушень прав людини в Україні сильно зросла, вважає правозахисник, директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров. В інтерв'ю Hromadske він розповів про незаконні дії Служби безпеки України, агресії суспільства стосовно «сепаратистів» і про те, навіщо, на його погляд, потрібен закон про презумпцію правоти поліцейського.
 
Мені здається, ситуація, яка склалася в правозахисній сфері, ситуація з правами людини, дещо насторожує. Щось відбувається не так. Як ви це бачите?

Якщо ми говоримо про права людини в країні взагалі, то ситуація непроста. Вона сильно залежить від місця, яке ми розглядаємо. Я б сказав, що є чотири реальності у сфері прав людини. Одна — це Крим, інша — неконтрольовані території Донецької і Луганської області, третя — 36 населених пунктів території розмежування, які постійно піддаються різної інтенсивності обстрілу, а четверта — вся інша країна, де військових дій немає. У кожній з цих чотирьох зон — своя унікальна ситуація, не схожа на все інше.

Чомусь стало вважатися нормальним «віджати» майно у сепаратиста, якщо це сепаратист. Машину, будинок забрати. Це вже не злочин, якщо це ворог...

Вам як правозахиснику стало складніше працювати?

Мені стало складніше з тієї причини, що порушень стало більше і вони мають різний характер. Раніше були порушення прав людини, з якими ми працювали: тортури в міліції та місцях позбавлення волі, порушення інших прав в закритих установах. А тепер ще додалося багато інших проблем, пов'язаних з війною. У нас з'явилися екстраординарні прецеденти порушення прав людини, яких раніше ніколи не було.

Наприклад?

Раніше (порушення прав) були з боку бойовиків і російських військовослужбовців. Йдеться про вбивства і катування військовополонених, про катування, насильницькі зникнення, про насильство з ідеологічних мотивів. Наприклад, люди, які проявляли проукраїнську позицію, могли бути репресовані, викрадені, їх могли просто вбити, як сталося з багатьма з них. Це тисячі людей.

У відповідь деякі наші загони добровольчі, побачивши таке ставлення, почали діяти симетрично. Мали місце тортури полонених, і деяких закатували до смерті. Теж вбивали полонених. Увійшло в побут таке слово, як «віджимання». Чомусь стало вважатися нормальним «віджати» майно у сепаратиста, якщо це сепаратист. Машину, будинок забрати. Це вже не злочин, якщо це ворог...

Досить значна частина суспільства, відчуваючи ненависть до агресора і бойовиків, осмислено чи ні підтримує це насильство проти сепаратистів.

Це, до речі, показало вбивство Мотороли, коли в соцмережах величезна кількість людей раділи його смерті.

Ну, це ще екстремальна ситуація. Взагалі радіють тому, що вбили. Постять фото трупів, у Фейсбуці з цього приводу велика радість. Хоча чому тут радіти насправді? Цих бойовиків понадили грошима, вони пішли і загинули. І для їхніх сімей нічого хорошого в цьому немає, як немає нічого хорошого в цьому конфлікті.

Ми поки що залишаємося досить слабкими, і ми — заручники цієї ситуації. Ми самі не можемо її змінити без допомоги Заходу й інших. Нам треба ставати сильними, інакше буде погано. Інакше Росія цією політикою буде нас далі розвалювати. А якщо будемо продовжувати поводити себе так, як поводимо, — поки ми продовжуємо бізнес з Росією, поки продовжуємо військові поставки за старими договорами, поки видаємо їм за запитом на екстрадицію людей, які воювали тут за нас проти агресорів, — хто після цього нам захоче допомагати?

СБУ завжди пишалася тим, що це служба, яка діє виключно за законом. Так ось, тепер вони діють виключно незаконно. В СБУ, виявляється, катують

Для нас гранично важливо серйозно змінитися, змінити політику, політичну практику, провести реальні реформи правосуддя, правоохоронних органів, і в економіці, і в управлінні — всюди. Стати іншою країною. Сильним завжди допомагатимуть.

Особливу увагу я хочу звернути на законність і незаконність дій наших держорганів. СБУ завжди пишалася тим, що це служба, яка діє виключно за законом. Так ось тепер вони діють виключно незаконно. В СБУ, виявляється, катують.

В останній щорічній доповіді уповноваженого з прав людини йдеться, що найбільше було скарг на катування СБУ — 39%. В СБУ катують затриманих, там невідомо де їх утримують. Насправді, за законом про СБУ, і в законі про попереднє ув'язнення ні слова не сказано про те, що СБУ може мати слідчі ізолятори тимчасового тримання. Якщо такі є, то вони є незаконними.

А в Києві?

Теж незаконні, напівлегальні. Це ізолятор внутрішнього утримання СБУ. Є нормативний акт, який це регулює всередині СБУ, але законом він не передбачений. Насправді люди, яких затримували у зв'язку зі звинуваченнями за підслідністю СБУ — тероризм, держзрада, сепаратизм і ін. — були в цих двох ізоляторах. Такі ж камери є в Дніпропетровському, Запорізькому та інших управліннях СБУ.

Але якщо взяти всі справи за підслідністю СБУ, в яких позбавляли волі, — це кілька тисяч людей, починаючи з 2014 року. У мене є підозра, що їх просто випустили для обміну. Ці 6 — 7 тисяч, яких обміняли на наших полонених. Думаю, це ті самі. Відомо, що їх до обміну тримали під вартою, вони не були на волі. Де вони були? В якому місці? Звідси і з'явилися ці вигадки про секретні в'язниці СБУ. Тому що не може бути секретних в'язниць СБУ, їх згідно із законом не може бути.

Значить, це незаконні в'язниці СБУ?

Незаконні. Тому що за законом вони не мають права мати місця позбавлення волі. Який з цього може бути вихід? Узаконити якісь місця позбавлення волі СБУ — так вони заведуть собі персонал, будуть тримати під вартою, але я вважаю, що це поганий вихід, тому що це буде погіршувати ситуацію з СБУ. Адже не випадково ні закон про СБУ, ні закон про попереднє ув'язнення не передбачав таких місць.

СБУ — це спецслужба, вона повинна працювати як орган, який видобуває інформацію для вищих осіб держави. Це розвідка і контррозвідка в першу чергу. Вона повинна бути нормальною спецслужбою. А у нас це кентавр такий: і спецслужба, і правоохоронний орган, який має під слідством купу злочинів і їх розслідує. Цей кентавр є тільки у нас, в нормальних країнах його немає. У СБУ треба цю всю правоохоронну діяльність забрати і віддати тим, хто повинен її проводити.

Я розумію, що всі хочуть, щоб наших полонених звільняли, але так, як це відбувається, це просто жахливо. СБУ змушене шукати т.зв. обмінний фонд, як вони ні говорять, що це слово ненавидять, але саме так і відбувається.

А ті люди, мусульмани, яких Україна видає за запитом Росії, це теж обмінний фонд?

Ні, це зовсім інша історія. Це діє страх перед тероризмом, перед мусульманською загрозою. (Логіка у них така, що) ті мусульмани, які хочуть до нас, — апріорі терористи, тому ми хочемо їх позбутися.

Така побутова ксенофобія?

Так, саме так. Ісламофобія в чистому вигляді. Якщо так далі піде, вони скоро скажуть, що кримських татар теж потрібно вислати.

Не можна екстрадувати людей в країну, де катують і вбивають! І це апріорі відомо. А Росія така країна. Казахстан, Узбекистан, Таджикистан — такі країни. Це забороняє конвенція з прав біженців. Не можна екстрадувати в країну, звідки вони втекли. Але наші правоохоронні органи ці закони не цікавлять. І це все неподобство.

У всіх нормальних країнах є презумпція правоти поліцейського. Будь-який суддя повірить поліцейському апріорі, якщо не буде доказів того, що він бреше. Оскільки всюди поліція користується довірою суспільства. У нас, оскільки цієї довіри немає, це не повинно працювати

Одне з питань, яке обговорюється часто останнім часом, — презумпція правоти поліцейських. Ви висловилися за цю ініціативу. Чому?

У всіх нормальних країнах є презумпція правоти поліцейського, подумайте про це. Будь-який суддя повірить поліцейському апріорі, якщо не буде доказів того, що він бреше. Оскільки всюди поліція користується довірою суспільства.

У нас, оскільки цієї довіри немає, це не повинно працювати. Але ми ж говоримо, що ми поліцію реформували, там нові люди, які ніколи в старій корумпованій міліції не працювали, у них інші пріоритети та подання, вони намагаються допомогти людям. Це ж все правда. Давайте говорити про те, що на них цей принцип теж повинен поширюватися. Як принцип я це підтримую.

Ви вважаєте, що в наших умовах це справді можливо?

Це залежить від конкретних ситуацій. Тут потрібно переходити на конкретні зміни в законах і в практиці ...

Але закон поширюється на всі ситуації, а не конкретні.

Ну, принцип — це принцип. Я можу підтримувати принцип, але не підтримувати реалізацію, якщо закон поганий.

Уявити, що патрульний поліцейський, який зупиняє водія-порушив ПДР, а той по-хамськи ставиться, матюкається і їде собі далі, зможе подати в суд відповідно до цивільного кодексу щодо захисту честі і гідності, важко. (Презумпція правоти поліцейського) — це заходи, спрямовані проти таких негідників. Через неповаги до ПДР і поліції, яка намагається їх відстоювати, на дорогах гине більше людей, ніж на фронті.