Шахтарськ: невраховані діти

Чотирирічна Даша з ДЦП от-от почала ходити. Дівчинка – з неблагонадійної родини. Трирічний Максим хай і соромиться, але нарешті заговорив.

У Центрі соціально-психологічної реабілітації для дітей у Шахтарську нині 15 малюків. У липні-серпні 2014-го містечко в самому центрі непідконтрольних територій було місцем запеклих боїв на Донбасі. Шахтарськ розташовано між Торезом та Харцизськом.

Влітку дитячі будинки евакуювали. Отже це питання для України ніби закрите. Восени в Шахтарську з’явилися інші діти, які потребують опіки. Українське законодавство їх вже не враховує. Вважається, що вихователі теж мали б виїхати.

Війна не зважає на постанови і правила. З’являються нові сироти, а кількість проблемних родин в скрутних умовах лише зростає. Притулки і центри реабілітації для малечі ніби вивезені до інших міст України, батьки і родичі продовжують привозити дітей, куди звикли – до місцевого Центру соціально-психологічної реабілітації дітей у Шахтарську.

Раніше він підпорядковувався Міністерству соцполітики. Певний час був сам по собі. Нині його контролюватимуть структури «ДНР». Виховательки центру продовжують працювати і займатися дітьми, хоча з літа не отримували зарплатню. Почали платити в січні.

Цей центр утримується за рахунок волонтерів з Донецька, міжнародних організацій, надають допомогу їм і представники «ДНР», в тому числі і військові. Гуманітарним організаціям та волонтерам простіше знайти подібні установи: дитячі будинки, інтернати. Ні в кого не виникає питання, чому хворі діти з неблагополучних сімей потребують допомоги. Доля малечі у сиротинцях і притулках трохи краща, аніж тих, хто лишається вдома.

/ Наталя Гуменюк