25 січня у Києві розпочався 12-й фестиваль «Вечори французького кіно».

Він помандрує десятьма містами України і завершиться в Запоріжжі в кінці лютого.

Відкрився фестиваль мелодрамою «Ілюзія кохання» з Маріон Котіяр та Луї Ґаррелем в головних ролях. Представити фільм у Києві приїхала його режисерка Ніколь Ґарсія. Її кар’єра в кіно починалася з ролі у комедії «Жандарм одружується», включала зйомки у фільмах Жака Ріветта, Алена Рене, Клода Лелюша, а зараз налічує 7 власних режисерських робіт.

Режисерка й акторка Ніколь Гарсія, facebook.com/ArthouseTraffic

Так вийшло, що саме в день презентації в Києві стрічку висунули на кінопремію «Сезар» у восьми категоріях, включно з номінаціями на найкращий фільм, режисуру й жіночу роль.

Трейлер фільму «Ілюзія кохання»

Ми вирішили дізнатися більше про цьогорічну програму «Вечорів французького кіно» і дослідити сам феномен «французькості» фільмів.


Що відрізняє французьке кіно від решти Європи та Голлівуду?

  Матьє Арден, виконавчий директор Французького Інституту в Україні

Як на мене, французький кінематограф у порівнянні з американським є більш делікатним, витонченим і нюансованим. Те ж можна сказати і в порівнянні з німецьким. Можливо, за витонченістю я б наблизив його до британського кіно. Важливий аспект французького кінематографу — це його різноманіття: різноманіття жанрів, форм і тих копродукцій, співпраць, які розпочинає Франція, щоб випускати якісні фільми.

  Анастасія Сідельник, прес-аташе компанії «Артхаус Трафік»

Характеристикою французького кіно є якась особлива романтика. Там обов’язково мають бути теми тілесності, може бути гра з гендерними стереотипами, часто присутня ЛГБТ тематика. Але це, напевно, більш властиво для комедії. А якщо говорити про французькі драми й мелодрами, то їх визначає особлива емоційна насиченість, романтика і відчайдушність почуттів.

Звісно, Франція — один з найбільших виробників комедії. Там цей жанр найбільше розквіт після Другої світової війни, коли було прийняте рішення розважати публіку і відволікати її від похмурих думок поствоєнної реальності. Тоді з’явилися великі комедійні актори, серед яких Луї де Фюнес, Жан Маре та інші.

Матьє Арден: Що ж до Вечорів французького кіно, то організовуючи цей проект, ми хочемо вийти за межі стереотипів. Для більшості українців і навіть ширше — для пострадянських країн — французьке кіно популярне через свої комедії: Фантомаса, жандармів. І це правда:  французька комедія справді дуже популярна, але «Вечори французького кіно 2017» покажуть все розмаїття французької кінематографічної творчості й дадуть зрозуміти, що французький кінематограф часто далекий від комедії.

Кадр з фільму «Жандарми й інопланетяни», movies.film-cine.com

Звісно, є культові фільми. Вдома вони такі відомі, що люди знають їх ледь не напам’ять, цитують у повсякденному житті. Але вони не особливо поширюються за кордон. Такі фільми, мабуть, має кожна країна, Франція — теж. Один із таких фільмів — це «Дід Мороз — відморозок». Це адаптація французької театральної п’єси, що вийшла на екрани у 80-х роках. І власне, французи всі його знають напам’ять. Навіть мої діти, хоча це фільм не їхньої молодості, а радше моєї.

Як на мене, французький кінематограф у порівнянні з американським є більш делікатним, витонченим і нюансованим

Матьє Арден, hromadske.ua

Ще один такий фільм називається «Лашкаво прошимо». Це теж відома комедія про чиновника, який родом із півдня, а його призначають працювати на північ Франції. І там він відкриває для себе зовсім іншу країну, ніж та, яку він знав. Через комічні історії там показали різноманіття Франції — і культурне, і лінгвістичне.

Кадр з фільму «Лашкаво прошимо», voir.ca

Про програму «Вечорів французького кіно»

Анастасія Сідельник: Напевно, найбільш «французький» фільм з програми — це «Ілюзія кохання», яким відкривається фестиваль. Це суто французьке кіно, французька режисерка, французькі актори.

Якщо говорити про французькі драми й мелодрами, то їх визначає особлива емоційна насиченість, романтика і відчайдушність почуттів

Анастасія Сідельник, hromadske.ua

Якщо говорити про інші фільми, то це копродукції, тобто там є французький капітал, але фільми не завжди зняті на базі Франції. Як-от фільм «Червона черепаха». Це анімація, створена на японській студії Ghibli, де працює Хаяо Міядзакі. Тобто ця стрічка має певний флер французькості, але це все-таки впізнаваний стиль Ghibli.

Кадр з фільму «Червона черепаха», arthousetraffic.com

Копродукцій стає дедалі більше, як і загалом у світі. Звісно, це додає французькому кіно нових відтінків значення, нових відтінків естетики. Наприклад, фільм, представлений у програмі Вечорів французкього кіно, це «Комівояжер» Асгара Фархаді. Це іранське кіно і явище змішання культур, зокрема мусульманської та французької, зараз присутнє і в кіно воно також відображається. Наприклад, минулого року французький фільм «Діпан» переміг на Каннському кінофестивалі. В ньому так само проявлена тема мультикультурності, тобто кіно з царини мрій і казок перетікає ближче до реальності. І якраз у французькому кіно можна дуже чітко побачити, що саме зараз відбувається в суспільстві.

Кадр з фільму «Комівояжер», arthousetraffic.com

Матьє Арден: Щодо фільму Віма Вендерса «Прекрасні дні в Аранхуесі» можна, звичайно, сказати, що режисер — не француз. Але цей фільм — копродукція і його події відбуваються у Франції. До речі, вдалині ми бачимо краєвид Парижа, а на передньому плані пару головних героїв — чоловіка й жінку. Тобто всі стереотипи Франції нібито тут проявлені. Й ця пара спілкується про кохання, про сексуальні стосунки, тож і тема любові тут триває. Але це лише на перший погляд. Бо у фільмі, як ми потім розуміємо, йдеться про творчість, про процес творчості. І як згодом довідуємося, все що бачимо, відбувається в голові у письменника.

Кадр з фільму «Прекрасні дні в Аранхуесі», unifrance.org

Ми говорили про те, як руйнувати стереотипи чи порвати з ними, але можна й інакше підійти до цього — вдало і правильно їх використати. І про цей аспект можна говорити, коли йдеться про фільм «Ілюзія кохання» Ніколь Ґарсія. Там є тема кохання, є дві зірки — Маріон Котіяр і Луї Ґаррель, що в любовній тематиці є одними з найкращих, найсильніших і найвідоміших. І тема кохання з двома такими акторами стає драмою неймовірної краси, яка просто обпалює силою почуттів і доводить до сліз.

Кадр з фільму «Ілюзія кохання», arthousetraffic.com

 

Поділитись: