Барикади, портрети з Майдану та «мовчання мертвих»: що варто побачити на виставці «Революціонуймо»

Проект «Пари» художника Джеймса Беккета з Південно-Африканської Республіки. За кілька днів у стінах «Арсеналу» митець створив чотири пари інсталяцій. Кожна — візуально схожа. Різниця в тому, що один об’єкт — це реальні речі з Майдану, які нині належать Національному музею Революції Гідності (каски, шини, бити, щити, ковдри, іграшковий ведмедик тощо), інший — речі, куплені в Києві та Амстердамі.

Я не був на Майдані під час Революції. І думаю, що це добре, адже під час підготовки експозиції я мав інші погляди й не був дотичний до подій, які ви пережили. Я часто працюю з музейними колекціями світу. Ця колекція для мене дуже сильна. Мені було цікаво порівняти звичайні речі й особливий контекст, в якому вони опиняються під час революції. Ці предмети мають інше паралельне життяДжеймс Беккет, художник з ПАР

«Малюнки на Майдані» Лесі Хоменко. Серію художниця створила на майдані — протягом п’яти хвилин малювала портрет, оригінал віддавала людині, собі залишала копію, відтиснуту через «копірку». За півтора місяця назбирався 171 малюнок. На Майдані Хоменко була від початку Революції, разом з маленькою дитиною у візку щодня приходила під стелу. Проте після початку роботи над проектом дитину лишала вдома.

Ця «копірка» була метафорою мистецтва, яке слідує за життям. Я фіксувала миті, як могла — за допомогою гелевої ручки. Я почала малювати в грудні, люди спершу боялися показувати обличчя, адже за межами Майдану чатували правоохоронці, які могли тебе побити. Останній малюнок я зробила 19 січня — коли почалися протести на Грушевського. Я зрозуміла, що не можу продовжувати, бо це вже інший протест. Кожен малюнок — це історія людини. Серед них Сергій Нігоян, пересічні протестувальники, чоловік з ООН, який розповів мені безліч історій.Леся Хоменко, українська художниця

«Мертві мовчать» румунських митців Мони Ватамау та Флоріна Тюдора. Це інсталяція, в якій згаслі свічки звисають зі стелі.

У нас є унікальний досвід румунської революції 1989 року. І наш проект більше про неможливість висловитися тим, кого вже немає. По-перше, дуже важко говорити замість них, по-друге, висловлюватися за них не дуже етичноФлорін Тюдор, митець з Румунії

Світлини із серії «Барикади» російського фотожурналіста Павла Вольберга. Знімки жодного разу не експозиціонували в Україні. Вони показують людей та барикади, огорожі й стіни, які їх захищають. Горизонт став своєрідною межею між тим, що відбувається за барикадами й перед ними. Барикада стала межею між двома світами. Фотограф неодноразово бував в Україні — після Майдану він працював у Мар’їнці та Маріуполі.

«Обґрунтована свобода» Крістіни Лукас. У відео деконструйовано картину повстання Ежена Делакруа «Свобода, що веде народ», присвячена Липневій революції 1830 року в Парижі. Персонажі рухаються на фоні звуків битви й похоронного маршу.

Відеоінсталяція «Я сплю для революції або Активіст на роботі» Саші Курмаза. Це серія відео, знятих у захопленій Київській міськраді під час Революції. На них майже нерухомі протестувальники сплять під ковдрами. Таким чином художник показує мітингарів у найвразливішому стані.

Виставка присвячена 5-й річниці Революції Гідності. Проект отримав грант від Українського культурного фонду — держава виділила 1 мільйон 200 тисяч гривень.

«Цей проект мав бути не лише емоційною реакцією на наші історію та досвід, не лише про те, що ми пишаємося можливістю довести нашу свободу або що оплакуємо полеглих. Для нас було важливо, що ми можемо сказати, як можемо рефлексувати на ці події та як вони виглядають у загальному світовому контексті», — каже генеральна директорка «Мистецького Арсеналу» Олеся Островська-Люта. 21-22 листопада вхід буде вільним. Експозиція триватиме до 27 січня 2019 року.