Східна Україна може вибухнути протягом наступних 48 годин – такий заголовок статті у виданні The Daily Beast. Про це газеті заявив прокремлівський аналітик Сергій Марков, близький до Володимира Путіна. Він визнає, що бойовики на Донбасі не змогли би протистояти українській армії «без різносторонньої підтримки з боку Росії». Він прогнозує, що у наступні два дні сепаратисти почнуть наступ на українські позиції – Піски, Авдіївку та Щастя. За словами прокремлівського аналітика, незаконні збройні формування на Донбасі можуть спробувати перебрати назад контроль над Слов’янськом та Краматорськом, об’єктах, які є для них важливими з символічної та стратегічної точки зору.

Чи чули ви про ірансько-український зв’язок? Це питання в заголовку колонки у газеті New York Times. Автор натякає на можливу домовленість між Сполученими Штатами та Росією з приводу іранської ядерної програми. Дедлайн для компромісу наближається – до 24 листопада сторони сподіваються виробити спільну позицію, щоб завадити Ірану виготовити атомну бомбу. Цілком імовірно, вважає автор, що Росія запропонує США підтримку в іранському питанні в обмін на поступки щодо України: зокрема, те, що США закриють очі на зосередження російських військ на українському кордоні та збройне підкріплення, яке надходить бойовикам на Донбасі. Журналіст висловлює сподівання, що Білий Дім не готовий жертвувати Україною заради вирішення іранського питання та збереження примарних стосунків із Росією.

Тімоті Снайдер пише про висловлювання Путіна з приводу пакту Молотова-Ріббентроппа в New York Review of Books. Історик відкидає заяву російського президента про те, Росія підписала цей документ тому, що не хотіла воювати. За словами Снайдера, історичні факти свідчать, що СРСР на чолі зі Сталіним прагнув поділу Європи та знищення Польщі, і саме тому уклав альянс із Гітлером. Потім уже Гітлер зрадив Сталіна і напав на Радянський Союзу, але до цього, у 1939-41-му роках СРСР допомагав фашистській Німеччині у війні проти Франції, Великої Британії, Нідерландів, Бельгії, Норвегії, Данії. Пакт Молотова-Рібентроппа мав жахливі наслідки для Польщі та трьох країн Балтії – Латвії, Литви та Естонії, нагадує автор. На його думку, те, що робить Путін зараз, нагадує дії Сталіна у 1939-му. Той уклав угоду з найрадикальнішою на той час силою в Європі – гітлерівською Німеччиною, щоби повернути її проти Європи. Те саме зараз намагається зробити Путін, шукаючи альянсів із різноманітними право- та ліворадикальними партіями і євроскептиками всередині ЄС.

Журналісти Майкл Вайс та Пітер Померанцев підготували детальний звіт про те, як Росія використовує інформацію як зброю. Уривки з нього публікує видання The Interpreter. З 2008 року у військових доктринах Кремля почали говорити про інформацію не просто як засіб пропаганди чи публічної дипломатії, а й у мілітаристських термінах: як про спосіб залякування, шантажу, деморалізації, саботажу та паралічу. Як має на це реагувати демократичний світ? Автори рекомендують ряд кроків, які варто здійснити. Зокрема, заснувати міжнародну організацію, яка складатиме рейтинг дезінформації різних світових медіа і даватиме чіткі назви різним формам комунікації. Також журналісти рекомендують створити спеціальний фонд, із якого журналісти-розслідувачі зможуть отримати компенсації у разі відкриття проти них судових справ про наклеп впливовими людьми. Автори звіту вважають за доцільне заснувати мережу репортерів, які розслідуватимуть походження грошей російських посадовців та олігархів, які зберігаються в офшорах. Зрештою, було б варто також зробити більш прозорою інформацію про те, хто фінансує різноманітні аналітичні центри та експертів, які  стоять на відверто прокремлівських позиціях.

Американське інтернет-видання Buzzfeed пише про найновіший інструмент російської пропаганди – новостворену міжнародну інформагенцію «Спутник» на чолі з Дмітрієм Кісельовим. Авторку здивував вибір однієї з найперших новин на сайті – про те, що місто Маямі начебто хоче відділитися від штату Флорида та загалом від США. «Спутник», як і «RT», фінансується з державного бюджету – і це в той час, коли свобода слова у Росії поступово згортається. Автор цитує приклади: звільнення головного редактора газети «Комерсант», тиск на радіостанцію «Ехо Москви» та журнал «Русский репортер», а також припинення мовлення у Росії телеканалом CNN.

/ фото АР

Поділитись: