Скіфи, що жили на землях сучасної України, використовували шкіру людей для своїх виробів — дослідження

Про це йдеться в дослідженні групи вчених із Великої Британії, Данії, Італії та України, опублікованому в журналі PLOS One, на яке звернув увагу портал Phys.org.

Дослідники за допомогою різноманітних методів проаналізували 45 зразків шкіри, зібраних із 14 місць розкопок на півдні України.

Вчені зазначають, що в багатьох випадках функцію оригінального шкіряного предмета неможливо точно визначити через його «надзвичайно фрагментарний» стан збереження. Деякі з них, припускають дослідники, є елементами одягу, можливо, штанів чи черевиків.

Більшість шкіряних артефактів, однак, становлять залишки деяких із найбільш знакових скіфських предметів: сагайдаків — чохлів для зберігання стріл, або горитів — чохлів, які забезпечували надійне зберігання та транспортування як стріл, так і лука.

Як показало дослідження, усі артефакти, крім двох, були зроблені зі шкіри коней, великої рогатої худоби, кіз чи овець. Проте два інших вироби містили людську шкіру.

Вчені кажуть, що це відкриття вперше підтверджує слова давньогрецького історика Геродота про те, що скіфи використовували шкіру своїх мертвих ворогів для виготовлення шкіряних трофейних виробів, таких як сагайдаків.

Крім того, дослідження показало, що скіфи володіли складними технологіями виробництва шкіри. Хоча вважається, що виробництво шкіри не є несумісним із кочовим способом життя.

Більше про скіфів

Це кочові племена, що мешкали у VII–III століттях до нашої ери на землях сучасної України від Дунаю до Дону.

На територію нинішньої України скіфи прийшли у VII столітті до нашої ери, перетнувши Кавказ і захопивши Кімерію у Північному Надчорномор’ї. Частково витіснивши кімерійців у Закавказзя та Малу Азію, а частково їх асимілювавши, скіфи стали домінантною силою в степах та лісостепах на північ від Понту.

«Батько історії» Геродот присвятив цілу книгу опису скіфської історії та звичаїв. Зокрема, є розповіді про те, як скіфи п’ють кров своїх ворогів, використовують людські скальпи як трофеї та здирають шкіру з мертвих ворогів, щоб зробити з них покриття для сагайдаків.

Інші скіфські звичаї, описані Геродотом, хоча й жахливі на сучасний погляд, також були підтверджені археологічними знахідками. Наприклад, повторне дослідження одного із чотирьох найбільших царських скіфських курганів на півдні України — Олександропільського кургану — засвідчило поховання 11 людей — чоловіків, жінок і дітей. Археологи вважають, що вони були вбиті та поховані як частина похоронного обряду царя.

Ці деталі відповідають опису Геродотом похорону скіфського царя про те, як плакальники здійснювали самокалічення під час поховання, щоб висловити своє горе.