ENRU

Слизька риба: як Генпрокуратура випускає з рук ТОП-хабарників

Мало не щотижня Генеральний прокурор Юрій Луценко повідомляє про гучне затримання чергового корупціонера. Фотографії пачок грошей і серйозні звинувачення фігурують в кожній заяві Генпрокурора. Але після того, як галас вщухне, чим закінчуються ці акції Генпрокуратури?

21 вересня 2016 року Генеральний прокурор Юрій Луценко в соціальній мережі повідомив про великий «улов». На гачок, нібито, упіймався член Вищої ради юстиції Павло Гречківський, який за винагороду мав забезпечити правильні рішення в господарських судах всіх інстанцій.  

«Ще одна велика риба. Департамент справ у сфері економіки ГПУ разом з Департаментом К СБУ викрили одного з членів Вищої ради юстиції у вимаганні 500 тисяч доларів за незаконний вплив на судове рішення», — написав у фейсбуці Юрій Луценко. 

Тоді ж генпрокурор анонсував подальші викриття і серед суддівського корпусу.

«Ми маємо довести злочинні схеми покупних судових справ», — так Юрій Луценко прокоментував так звану «справу Гречківського» на брифінгу одразу після оголошення Павлу Гречківському підозри. 

Однак, поки Генеральний прокурор виходив до преси з гучними заявами, його підлеглі розслідували вже не велику корупційну схему, а… шахрайство – злочин значно менш тяжкий, ніж хабарництво. Павлу Гречківському пред’явили підозру, що він вступив у змову зі своїм давнім приятелем, аби обдурити підприємців та виманити у запорізької компанії 13 мільйонів гривень. 

«Це смішний склад злочину – «замах на шахрайство», це злочин, який дуже важко довести, і навіть, якщо він буде доведений, то пану Гречківському нічого не загрожує. Як член Вищої ради юстиції пан Гречківський перебуває в підслідності Національного антикорупційного бюро України і генеральна прокуратура, порушуючи проти нього справу, і далі продовжуючи розслідувати проти нього справу, насправді порушує вимоги кримінально-процесуального кодексу», — говорить експертка Центру протидії корупції Анастасія Красносільська.

 «Слідство.інфо» довідалося, що приховують слідчі та кого генпрокуратура намагається вивести в цій історії з-під удару.

Ця історія розпочалася в серпні цього року. В одному зі столичних ресторанів зустрілися два давні знайомі — юрист запорізької компанії та арбітражний керуючий Олег Шкляр. Першому було потрібно забезпечити «правильне» рішення в судах, другий погодився допомогти. Посередник Олег Шкляр повідомив юристові, що він може вирішити всі питання через свого давнього приятеля Павла Гречківського, а той, в свою чергу, через зв’язки з Головою Вищого господарського суду Богданом Львовим. 

Аби розібратися, за що приватна компанія, нібито, була готова дати хабар у півмільйона доларів, аби виграти справу в іншої фірми, ми вирушили у Запоріжжя на завод з виробництва квасу «Ярило». Адже, судова суперечка, яка опинилася в центрі скандалу, стосується патентів саме на квас. За версією директора заводу, що виготовляє «Ярило», їхні опоненти незаконно запатентувати класичну рецептуру квасу та тепер через суди намагаються стягнути з них сотні мільйонів гривень роялті.

«Так були запатентовані варіанти з виготовлення квасу і концентратного суслу, добре відомі всім, їх застосовують багато підприємств нашої країни. Квас п'ють понад тисячу років. Ще у давніх слов'ян був цей напій. Патентувати це, все одно, що патентувати колесо або вогонь, та все ж такі патенти з'явилися», — говорить директор заводу Олександр Захарченко.

Представники запорізького заводу звернулися в господарський суд Києва аби оскаржити патенти.

«Повинні бути нормальні експертні висновки, які покажуть стан цих патентів, про які йде мова. Наскільки вони відповідають дійсності, чи мають новизну», — додає директор. 

А власники патентів, у свою чергу, за версією слідства, намагалися дати хабар суддям аби залишити в силі свої патенти. Хоча в компанії, представник якої передавав, за версією слідчих, гроші для Павла Гречківського, відцуралися і від спроби підкупу, і навіть від свого юриста. 

«Я не знаю ні одного, ні іншого. Ці прізвища, вони не на слуху навіть, я їх не чула ніколи. Ви кажете, що вони з «Богадаром» якось пов'язані, але для мене це щось нове», — пояснює директорка фірми. 

Посередника Олега Шкляра затримали під час отримання першого траншу – 51 тисячі доларів. За версією слідства, ці гроші призначалися для Павла Гречківського. Однак, чому на гарячому не піймали самого члена Вищої ради юстиції?

«В Генеральної прокуратури і не було наміру притягти Гречківського до відповідальності, бо якби генеральна прокуратура дійсно хотіла затримати його, і справді притягти його до відповідальності за корупційний злочин, то, щонайменше, Генеральна прокуратура в співпраці з НАБУ довела би слідство до того моменту, щоб пан Гречківський сам отримав хабар і почав би виконувати щось із того, що він зобов’язався виконувати по цьому хабарю», — припускає експертка Центру протидії корупції Анастасія Красносільська. 

Те, що гроші не потрапити безпосередньо до рук Павла Гречківського  – є головним козирем адвокатів підозрюваного. 

«Він не має жодного стосунку до тих грошей, які йому намагаються приписати. Ми відверто сказали, що це провокація, більше того, сказали хто нас замовив, сказали, що це було в березні, в березні пішло замовлення від одного з багатіїв нашої країни», — говорить адвокат Павла Гречківського Петро Бойко.

Та це не єдине, що дивує у справі Гречківського. І хоч за нинішньою версією слідства, член Вищої ради юстиції вступив в злочинну змову зі своїм приятелем Олегом Шклярем, аби заволодіти коштами запорізьких підприємців, на відео, оприлюдненому Генпрокуратурою, ні про який обман мова не йде. Посередник Олег Шкляр на камеру говорить, що з Павлом Гречківським вів переговори про вирішення питання в судах усіх трьох інстанції.

 «Я, в свою чергу, по цьому питанню допомогти звернувся до Гречківського Павла Миколайовича, який пообіцяв допомогти у цій справі, гонорар – це 500 тисяч доларів США», — розказує посередник Олег Шкляр. 

Ще напередодні затримання в розмові з адвокатом запорізької компанії Олег Шкляр повідомив, що Павло Гречківський може вирішити всі питання через голову Вищого господарського суду Богдана Львова – цю інформацію ми знайшли в ухвалі суду щодо обрання Гречківському запобіжного заходу. 

В ГПУ цю інформацію жодного разу не публічно не озвучували. Та будь-яку причетність високопоставленого судді до цього скандалу спростовують.

«Він жодним чином не фігурує в рамках справи. Об’єктивно він до цього не причетний», — говорить начальник департаменту ГПУ з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Володимир Гуцуляк. 

Та «Слідство.інфо» знайшло чимало цікавих збігів. Наприклад те, що суперечка за квас стосується справ інтелектуальної власності. А їх наразі в Вищому господарському суді розглядає лише одна трійка суддів – серед них і Богдан Львов. Тобто очільник установи брав би участь у касаційному розгляді справи особисто.  Крім того, з власних джерел ми отримали інформацію, що Павло Гречківський зустрічався напередодні скандалу з Богданом Львовим у робочому кабінеті судді. Очільник установи сам факт зустрічі з Гречківським не спростовує, але дат не пам’ятає. 

«Зустрічалися з 17-го серпня по 6-те вересня… ну мені одразу важко визначити період. Але я дійсно з ним давно знайомий, оскільки його батько працював ще у Вищому арбітражному суді тоді, я особисто з ним знайомий років 15 вже точно. І зустрічався з ним, але ці питання були пов’язані з діяльністю Вищої ради правосуддя, у нас є багато технічних питань», — пояснює Богдан Львов. 

Мовляв, якби пан Гречківський був у змові з суддями, і зокрема, з ним,  то слідчі про це дізналися б. 

«Якби він співпрацював з суддями, то кваліфікація була б не шахрайство, а хабар, отримання неправомірної винагороди», — припускає Богдан Львов. 

Наразі суперечка за квас розглянута вже в першій інстанції — господарському суді Києва. Цікаво, що слухала цю справу суддя Оксана Марченко, яка є давньою знайомою Богдана Львова. Адже раніше пані Марченко працювала в Вищому господарському суді на адміністративній посаді – в палаті з розгляду інтелектуальних спорів. 

В Генпрокуратурі нам повідомили, що роль суддів у так званій справі Гречківського наразі ще вивчають.

«Ми зараз над цим працюємо, якщо буде доведено, що такі звязки мали місце, то і кваліфікація буде за службовим корупційним злочином», — говорить начальник департаменту ГПУ з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Володимир Гуцуляк.

Керівник профільного департаменту Володимир Гуцуляк обіцяє передати справу до суду якомога швидше, аби спростувати всі звинувачення в бік генпрокуратури. Та переконує, що докази вини безпосередньо члена ВРЮ є переконливими. 

«В нас є докази, які підтверджують участь пана Гречківського саме в організації отриманнях цих коштів. В інформуванні і інструктуванні цього посередника щодо порядку їхнього утримання і передачі визначеним особам, ці докази є, вони зафіксовані і на даний час легалізовані», — додає Володимир Гуцуляк. 

Юристка Центру протидії корупції Анастасія Красносільська, яка стежить за перебігом розслідування, в судові перспективи справи не надто вірить.

«Оскільки Гречківський перебуває в підслідності НАБУ, всі слідчі дії і всі документи, які прокурори зібрали у цій справі, фактично в суді можуть бути визнані неналежними доказами, і це ще одна можливість Гречківському уникнути відповідальності. Генеральна прокуратура, прекрасно знаючи про це роз’яснення, і все одно починаючи справу, могла мати тільки одне на меті, — захистити Гречківського від справжньої відповідальності, якби за нього взялося Національне антикорупційне бюро», — пояснює Анастасія Красносільська. 

Амбітна мета генпрокурора розкрити злочинні схеми купівлі суддівських справ, схоже, закінчилася великим пшиком. А гучна справа Гречківського, ймовірно, так і залишиться імітацією бурхливої діяльності, коли і вовки ситі, але й вівці цілі.  

/Євгенія Моторевська, Слідство.Інфо